К годовщине депортации 1944 года. Почему важно заочное расследование военных преступников?

Символічне відновлення заочного переслідування воєнних злочинців напередодні річниці депортації 1944 року – початок кінця безкарності країни-окупанта.

Парламент відновив процедуру заочного притягнення до відповідальності. 

Фактично цей актуальний в умовах міжнародного збройного конфлікту механізм правосуддя був заблокований майже два з половиною роки. 

І кримінальні провадження, в яких фігурують сотні підозрюваних у вчиненні злочинів на тимчасово окупованих територіях Криму та Донбасу, були призупинені. 

Це дало можливість уникнути відповідальності, але маю позитивний прогноз, що тимчасово. І перші справи вже відновлені. 

Цими днями Україна відзначає ряд трагічних дат: 16 травня – День пам'яті жертв політичних репресій, 18 травня – річницю депортації кримськотатарського народу 1944 року. Яке це відношення має до заочного притягнення до відповідальності?

Цивілізований світ і, в першу чергу, Україна на політичному рівнях визнали насильницьку депортацію – геноцидом. 

В 2015 році прокуратурою АР Крим було відкрито кримінальне провадження щодо примусового переселення, яке призвело до жорстокого та цинічного знищення частини народу, ідентичності.

Читайте також: Чому прокуратура Криму переслідує померлих очільників радянського режиму?

Наразі оголошено 16 підозр. Прямого відношення до спецрозслідування цей випадок не має. Але красномовно доводить, що у подібних злочинів немає ані виправдання, ані строків давності. 

В той же час, осмислення трагедії, переоцінка подій, визнання злочинів тоталітарного режиму, висновки та право знати правду – є запобіжниками повторення тих подій в майбутньому. 

Невідворотність покарання за найтяжчі злочини – головна мета роботи органів прокуратури та правопорядку. І, як елемент перехідного правосуддя, поряд із відновленням історичної правди, справедливості, прав постраждалих повинен бути обов’язково реалізований. І це лише наше з вами "домашнє завдання".

На жаль, ситуація 77-річної давнини має повторення в окупованому Криму. 

Країна-агресор продовжує переслідування кримськотатарського народу через політичні, етнічні, релігійні переконання. 

За даними Мінсоцполітики, близько 50 тис українських громадян, в більшості кримські татари, були змушені покинути півострів і переміститися на підконтрольну Уряду України територію. 

Водночас, влада РФ активно веде політику колонізації Криму і з початку збройної агресії, за їх даними, прямо або опосередковано перемістила зі своєї території понад 205 тис громадян. 

Цим серйозним порушенням міжнародного права обов’язково буде надана правова оцінка як на міжнародному, так і на національному рівнях.

У суспільства є величезний запит на справедливе правосуддя. І можливість задовільнити його як раз і дає процедура заочного досудового розслідування та судового провадження, що розблокована парламентом. 

Сьогодні через два з половиною роки органи прокуратури та правопорядку нарешті мають можливість повноцінно повернутися до застосування механізму. Бо до цього суди розглядали лише "заочні" справи, подані до кінця 2018 року. 

Це механізм, обумовлений реаліями сьогодення, і в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту маємо реальний шанс притягнути до кримінальної відповідальності винних у вчиненні воєнних злочинів та злочинів проти людяності на тимчасово окупованих територіях Криму та Донбасу. 

Читайте також: "Це моє особисте пекло". Як окупували Крим: новини, які ми (майже) не помітили в лютому 2014-го

Що я маю на увазі, як це можливо та які наслідки матиме? 

Специфіка розслідування серйозних порушень міжнародного гуманітарного права та грубих порушень прав людини – а мова йде про умисні вбивства, тортури, насильницьке зникнення або нелюдське  поводження з цивільними та військовополоненими, незаконну депортація та колонізацію, примусову мілітаризацію, невибіркові обстріли цивільного населення та об’єктів – полягає у відсутності доступу до територій, потенційних злочинців та неможливості проведення низки слідчих дій. 

Тому при отриманні доказів заочне провадження – єдиний можливий дієвий механізм притягнення до відповідальності, якщо підозрюваний переховуються на тимчасово окупованій території чи у державі-агресорі. 

Під підозрюваними маю на увазі не лише громадян України-представників незаконних збройних формувань РФ або окупаційних адміністрацій, а й політичне та військове представництво цієї країни. 

Тобто спецпроцедура дозволяє в умовах фізичної відсутності особи провести розслідування, завершити слідство та направити обвинувальний акт до суду. 

Без цього, по суті ми лише декларуємо наміри про притягнення до відповідальності. Як наслідок – невідворотність покарання за найтяжчі злочини, що не мають строків давності.

Як приклад заочного правосуддя можу навести справу представника президента РФ у так званому "Кримському федеральному окрузі", який обіймав цю посаду у 2014-2016 роках. Він обвинувачується у посяганні на територіальну цілісність України, підбурюванні до держзрази та розв’язанні та веденні агресивної війни.

Якщо брати міжнародний досвід, то це "справа MH17", що розглядає Окружному суді Гааги в судовому комплексі "Схіпхол".

Нинішня процедура заочного правосуддя суттєво переглянута. 

Після 2018 року однією з умов початку спецдосудового розслідування та судового провадження було оголошення підозрюваного в міжнародний розшук. Це було практично неможливо, адже Інтерпол в таких провадженнях іноді вбачає політичний підтекст. 

Наразі достатньо таких підстав, як ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду без поважної причини більш як два рази та перебування на території держави-агресора або на тимчасово окупованих територіях України.

І ще важлива норма – обов’язкова публікація на сайті Офісу Генерального прокурора даних щодо підозрюваних, до яких застосована спецпроцедура заочного розслідування.

У органів прокуратури та правопорядку – сотні кримінальних проваджень із застосування заочної процедури. 

Читайте також: Кримські зрадники. Як склалось життя лідерів окупації півострова

 Інтерв'ю Гіркіна та Поклонської – джерело доказів міжнародних злочинів?

Наприклад, мова йде про такі резонансні справи та одіозних підозрюваних, як Наталія Поклонська, Сергій Аксьонов, Володимир Константинов та інші співучасники, які підозрюються в участі та сприянні окупації Криму. Ігор Безлер та Ігор Гіркін із своїми "однодумцями", які, зокрема, катували військовополонених та цивільних на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Наразі ці провадження розблоковані. 

Отже, сподіваюсь, після вироку вони офіційно набудуть статусу воєнного злочинця, що практично унеможливить їх виїзд за межі РФ. 

Затримати, доставити та реально засудити винних буде можливо на підставі запиту про міжнародну правову допомогу. 

Гюндуз Мамедов

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.