Если завтра мобилизация: чего ждать военнообязанным и руководителям предприятий?

Після того, як до кордонів України направили велику кількість збройних сил Російської Федерації, гостро постало питання участі українського населення у потенційному військовому зіткненні. 

Виявилось, що серед українців немає чіткого розуміння хто, де та коли повинен боронити Державу та у який спосіб це все має відбуватись. 

Питання щодо мобілізації почали надходити не лише від громадян-добровольців та ветеранів, але й від керівників великих регіональних підприємств, які хочуть мати розуміння того, як прогнозувати діяльність підприємства у зоні потенційного збройного конфлікту та оцінити свої ресурси, якщо персонал буде залучений до виконання військового обов’язку. 

Роз’яснюємо ключові аспекти залучення громадян до участі у військових збройних формуваннях України. 

Військові обов'язки громадянина України поділяються на такі категорії:

Як правило, серед цивільного населення найбільша кількість чоловіків перебувають у статусі призовників та військовозобов’язаних. 

Призовниками є особи, які ще не мають необхідних навичок та знань військової справи, а тому залучаються для проходження строкової військової служби до лав Збройних Сил України з метою набуття необхідних вмінь та практичних знань. 

Військовозобов’язані, тобто особи, що пройшли строкову військову службу або службу за контрактом та були переведені до "запасу", якраз і є тією пріоритетною категорією з якою буде здійснюватися поповнення лав Збройних Сил України під час мобілізації. У такому разі, військовозобов’язані набувають статусу військовослужбовців із набуттям відповідних прав, обов’язків та гарантій.

Утім, особам, які проживають в регіонах, що є зоною потенційного збройного конфлікту, а також керівникам підприємств, персонал яких у більшій мірі складається із військовозобов’язаних осіб, варто пам’ятати, що у разі початку бойових дій у регіоні може бути застосовано процедуру мобілізації цивільного населення з числа військовозобов’язаних, навіть якщо останні працюють у сферах не пов’язаних із армією.

Нагадаємо, що відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі — Закон "Про мобілізацію") оголошення мобілізації може здійснюватися не лише по всій території України, законодавством передбачена так звана часткова мобілізація. 

Такий спосіб мобілізації може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій тощо.

Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації, відповідно до ч.5 ст.4 вищенаведеного Закону, визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Керівникам підприємств, а також військовозобов’язаним особам, що проживають у зоні потенційного збройного конфлікту потрібно періодично вивчати сайт Президента України в частині розділу "Документи", де публікуються укази, розпорядження та листи Президента, а також відслідковувати інформацію, що передається за допомогою офіційних засобів масової інформації, оскільки здійснення оголошення про проведення мобілізації є прямою вимогою Закону. 

Тим не менш, варто не забувати, що перелічені способи отримання інформації стосуються лише відкритої мобілізаційної процедури. Згідно із ст. 1 вищезгаданого Закону мобілізація може проводитись у прихованому режимі. За таких умов рішення про проведення прихованої мобілізації доводиться до органів державної влади та передається по закритих каналах оповіщення в порядку, який визначається Президентом України й отримати попередню інформацію про підготовку заходів мобілізації буде неможливо. Таку інформацію буде надано на місцях.

Що робити при мобілізації? Варто пам’ятати, що з моменту оголошення мобілізації чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. 

Читайте також: Партизани для Путіна. Хто і як захищатиме Київ у разі повномасштабного вторгнення Росії

Безпосереднє керівництво щодо реалізації заходів з мобілізаційної підготовки і мобілізації здійснюється в центральних органах виконавчої влади, інших державних органах їх керівниками, а в Збройних Силах України, інших військових формуваннях – центральними органами управління відповідних військових формувань. 

Питання, що стосуються організації безпосередньої реалізації заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації на відповідній території чи сприяння їх виконанню, покладаються на місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. 

Після оголошення мобілізації у військовозобов’язаних, а також у керівників підприємств виникають деякі обов’язки, серед яких:

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону "Про мобілізацію" виклики до територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснюються на підставі мобілізаційних розпоряджень, повісток керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо.

Підсумовуючи вищесказане, варто пам'ятати, що:

• Мобілізація не має наперед встановленого порядку та сценарію;

• Мобілізація здійснюється на підставі рішень Президента, в яких і обумовлюються всі технічні аспекти цієї процедури залежно від потреб та актуальних обставин;
• Особам, які мають потенційне відношення до мобілізації варто відслідковувати повідомлення від ЗМІ, місцевих органів влади та чекати на надходження відповідного документу про потребу у залученні тієї чи іншої особи до мобілізаційної процедури.

Ігор Шевчук

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.