Почему украинскому суду нужны международные эксперты?
Перед Україною досі стоїть дилема, спільна для всіх країн, де державні установи сприймаються як корумповані: Чому громадяни повинні довіряти кандидату на посаду в державній установі, обраному державним органом, до якого нема довіри?
У цьому контексті Україною запропоновано інноваційний механізм: надання міжнародним експертам вирішальної ролі у доборі кандидатів на посади у державних установах.
Міжнародні експерти не походять зсередини системи і не є частиною місцевої політики та мереж.
Україна залучала таких експертів при відборі кандидатів до Вищого антикорупційного суду в 2018 році та до Національного агентства з питань боротьби з корупцією (НАЗК) у 2019 році.
Закон передбачав, що міжнародні партнери пропонують міжнародних експертів, з яких українські державні органи відібрали та призначили міжнародних експертів до складу українських державних конкурсних комісій. І вже саме ці державні комісії були уповноважені відібрати кандидатів на посади в державні установи.
Міжнародні експерти були не просто сторонніми спостерігачами, а мали визначені законодавством повноваження переважити терези, зокрема там, де з’являлися обґрунтовані сумніви щодо доброчесності кандидата.
Рівень довіри до такого механізму з боку широкої громадськості та міжнародної спільноти був безпрецедентний.
На основі цього успіху планується поширити застосування цього механізму до процесу відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) та Вищої ради правосуддя (ВРП), а також обрання керівника Національного антикорупційного бюро (НАБУ).
Те як сприймається доброчесність цих органів є ключовим: наприклад, нові члени ВККС найближчим часом повинні будуть обрати близько 2000 кандидатів на суддівські посади, тобто одну третину судової системи України.
Наразі український парламент розглядає законопроект № 3711-Д.
Оскільки будь-який ефективний антикорупційний захід зустрічає опір з боку тих, хто не хоче змістовних змін, важливо підкреслити, що участь міжнародних донорів та залучення експертів націлено лише на підтримку українських державних органів у здійсненні ними суверенних повноважень при ухваленні рішень та реалізації суддівського врядування через ВРП.
Суверенні повноваження призначати на посаду
Тільки українські державні органи мають повноваження приймати рішення про призначення кандидатів на публічні посади.
Наприклад, ВРП як конституційно визнаний орган, може вільно обирати членів конкурсної комісії зі списків запропонованих кандидатів та членів ВККС.
Велика палата Верховного Суду у своєму рішенні у травні 2020 року наголосила на цій обставині, підтвердивши законність діяльності Громадської ради міжнародних експертів: ВККС мала остаточні повноваження приймати рішення про рекомендацію до ВРП призначати обраних кандидатів суддями.
Окрім цього, будь-який кандидат, який не внесений до списку на призначення або призначений з порушенням його або її прав, буде мати повний юридичний захист в українських судах.
Читайте також: Судова реформа Зеленського: очищення судів не буде
Мінімальна роль міжнародних донорів
Вплив міжнародних донорів на процес добору є мінімальним: вони лише складають список міжнародних експертів, серед яких українські державні органи, такі як ВРП, можуть вільно обирати кандидатів для призначення. Після цього етапу міжнародні донори виходять з процесу.
Члени комісії слугують Україні
За законодавством, усі члени конкурсних комісій, включно з тими, що мають міжнародний досвід, є незалежними. Як і судді міжнародних судів, вони не представляють жодної конкретної національної чи міжнародної зацікавленої сторони.
Ці люди служать інтересам українських громадян і лише надають підтримку ВРП та всім іншим державним органам.
Стандарт ЄС: посади державних службовців відкриті для іноземців
По всій Європі державна служба відкрита для залучення іноземців. Наприклад, громадянин Канади був призначений головою Банку Англії в 2013 році (який став громадянином Великобританії лише в 2018 році).
У Німеччині новопризначений Голова Федерального органу фінансового нагляду є одночасно громадянином Великобританії та Швейцарії. Для порівняння, можлива участь іноземців в процесі добору в Україні є мінімальною й, крім того, тимчасовою.
Європейський суд з прав людини створює прецедент
У лютому 2021 року Європейський суд з прав людини у справі "Джоджай проти Албанії" не знайшов порушень через офіційне залучення незалежних міжнародних експертів до перевірки доброчесності діючих суддів. Суд підкреслив, що "нагальна соціальна потреба" у боротьбі з корупцією виправдовує "надзвичайні" заходи в судовій системі (§ 404).
Венеційська комісія: "Ключову роль" – міжнародним експертам
У чотирьох висновках поспіль, присвячених конкретно Україні, Венеційська комісія повністю підтримала міжнародну участь у доборі суддів, і навіть їх важливішу роль, ніж ту, що передбачається законопроектом, який наразі розглядається парламентом:
- "[Т] тимчасово міжнародним організаціям та донорам, які активно надають підтримку антикорупційним програмам в Україні, слід надавати ключову роль в органі, який є компетентним щодо добору спеціалізованих антикорупційних суддів" (896/2017, § 73);
- "Такий [змішаний національний та міжнародний] склад сприяє довірі громадськості та може допомогти у подоланні будь-яких проблем корпоративізму" (999/2020, § 41);
- "Органу із подібним – або навіть таким самим – міжнародним компонентом може бути доручено перевірку кандидатів на посаду судді Конституційного Суду" (1012/2020, § 79; також 1024/2021, § 84).
Більше того, Венеційська комісія позитивно зауважила щодо незалежності НАЗК саме з огляду на те, що члени наглядової ради "частково пропонуються міжнародними донорами" (2020/38, § 58).
Читайте також: Історичний експеримент з суддями: у пошуках правосуддя
Висновок: конституційні та європейські стандарти
П’ять зазначених вище пунктів свідчать про те, що участь міжнародних експертів, з "ключовою роллю" у доборі кандидатів та перевірки їх доброчесності, відповідає конституційним стандартам, зокрема, не втручається у повноваження державних органів суверенно приймати рішення, а для посадовців судової системи – реалізувати принцип суддівського самоврядування.
Надання такої ролі міжнародним експертам є також безпосереднім впровадженням європейських стандартів.
Сер Ентоні Хупер, колишній лорд-суддя апеляційного суду (Англія та Уельс), голова Громадської ради міжнародних експертів (Україна)
Тілман Хоппе, експерт з конституційного права, колишній суддя (Німеччина), співголова конкурсної комісії з відбору на посаду голови НАЗК (Україна)
Суддя Хосе Ігреха Матос, Апеляційний суд (Португалія), президент Європейської асоціації суддів, перший віце-президент Міжнародної асоціації суддів
