Казино по-украински
8 лютого 2020 року Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей урочисто відзвітувала про надходження 23,4 млн гривень на рахунки Держказначейства від видачі першої ліцензії.
Гарний привід для допису в фейсбук. Прихильники легалізації ставлять задоволений лайк, противники очікують на нову хвилю одноруких бандитів. Але що відбувається за лаштунками святкування?
Невдача на старті
У липні 2020 року країна два тижні спостерігала трагікомедію, як монобільшість приймала закон про азартні ігри. Тоді опозиційні депутати змусили провладних голосувати за кожну правку.
І хоча закон, зрештою проголосували, зараз можна сміливо говорити про те, що ця диверсія мала успіх.
Ухвалений закон сиплеться від неузгодженостей. Більшість його авторів чекали "вето". Але бажання президента виконати одну з передвиборчих обіцянок переважило — і закон підписали.
Однак, замість того, аби одразу виправляти недоліки, перейшли в наступ. Кабінет Міністрів нашвидкоруч створив Комісію азартних ігор — і увага потенційних гравців перетекла до формування персонального складу Комісії.
Зі змінами вирішили почекати, і це ще зіграє злий жарт з ідеологами поспішної легалізації.
Колізія щодо формування Комісії азартних ігор
Тут і почалися проблеми: основна колізія в законі стосується процедури формування Комісії. Народні депутати в хаосі прийняття закону проголосували за дві правки, які суперечать одна одній.
У першому абзаці Комісія, де-факто, формується Комітетом Верховної Ради з питань фінансів, у другому — Кабінетом Міністрів.
"Закон, як дишло" — подумали в Кабміні і вирішили сформувати Комісію самостійно — оголосили добір на голову та членів Комісії.
У Кабміні не лише прочитали закон, як їм вигідно, ніби колізій не існує і Кабмін має право сформувати Комісію самостійно.
Там пішли далі і знехтували будь-якими конкурсними процедурами та, пославшись на карантин, призначили голову та членів Комісії без конкурсу, лише за результатами співбесіди.
Поспішиш — ВАКС насмішиш
Вдало підвернувся карантин і зупинення положень закону про державну службу в частині необхідності проведення конкурсів. Зручно призначати керівників органів виконавчої влади в ручному режимі.
Закон про азартні ігри також трохи "підтягнули", щоб знайти там можливість призначити голову і членів Комісії без конкурсу.
Але не все так гладко. Перехідні положення закону про азартні ігри справді передбачають можливість призначати членів Комісії відповідно до закону про державну службу до затвердження відповідного порядку Кабміном.
Якщо порядок призначення членів Комісії визначається Кабміном, чому не ухвалити такий Порядок?
Відповідь проста — через наявні колізії в законі про азартні ігри ухвалення такого порядку не вихід, оскільки що б там не написали — такий порядок усе одно буде суперечити закону (бо там є колізія), а відповідно, його рано чи пізно визнають недійсним.
Читайте також: Нарешті легальний. Усе про гральний бізнес у 10 тезах
Що робити? Змінювати закон і вирішувати колізії. А якщо немає голосів чи політичної волі знову влаштувати шоу в парламенті? І якщо дуже хочеться призначити зручну і керовану Комісію?
Можна прочитати закон так, як вигідно Кабміну.
Оскільки закон про азартні ігри містить посилання на закон про державну службу, дія якого зупинена в частині проведення конкурсів, то можна без конкурсу призначити голову і членів Комісії.
Логічно? Звісно, особливо, якщо врахувати, що потрібних людей в Комісію вже відібрали.
Кабмін швидко оголошує добір на посади в Комісії, туди подається близько 300 людей, проводяться пафосні співбесіди, і… відбирають трьох переможців, яких призначають на посади голови і двох членів Комісії.
Відтак одразу ж оголошують додатковий добір на чотири вакансії і нових переможців. Усе, блискуча комбінація. Але раптом знову виникають проблеми.
Кабмін узагалі не мав права призначати голову Комісії, а призначений голова не відповідає вимогам закону.
По-перше, якщо з призначенням членів Комісії ще можна "прикриватись" неоднозначністю формулювань, то з призначенням голови Комісії все дуже однозначно — Кабінет Міністрів не має відповідних повноважень.
Навіть якщо шукати підстави в законі про зміни до бюджету 2020. Перехідні положення закону про азартні ігри чорним по білому вказують на те, що вони стосуються призначення лише членів Комісії. Про голову — Комісії жодного слова.
По-друге, закон про азартні ігри встановлює досить чіткі вимоги щодо освіти та досвіду роботи голови та членів Комісії.
Зокрема, наявність юридичної, економічної або освіти у сфері публічного управління та адміністрування та досвіду роботи не менше семи років, з них три роки на керівних посадах. Такі ж вимоги Кабмін продублював у оголошенні про добір на вказану вакансію.
Чому тоді призначений голова Комісії Іван Рудий має лише освіту у сфері міжнародних відносин?
Чому іншим кандидатам, які також мають освіту у сфері міжнародних відносин, відмовляли у праві взяти участь у доборі ще на стадії первинної перевірки документів?
А посади старшого адміністратора та лінійного продюсера, на яких пан Рудий отримав свій управлінських досвід, можна віднести до керівних посад?
Звісно, що можна, особливо якщо вважати, що публічне управління й адміністрування — це те ж саме, що міжнародні відносини.
Але Вищий антикорупційний суд трохи іншої думки. Судді ВАКС не сподобалась ідея такого одностороннього читання закону, та й з освітою голови Комісії треба розібратись.
3 лютого 2021 року ВАКС зобов'язав НАБУ відкрити кримінальне провадження та розслідувати дії Міністра Кабміну Олега Немчінова та голови Комісії Івана Рудого щодо призначення останнього на посаду без необхідної освіти.
Барабан набирає обертів
20 листопада 2020 року відбулося перше засідання Комісії. На ньому присутні голова Комісії Іван Рудий та чотири члени Комісії: Олена Водолажко, Христина Дутка-Гефко, Олексій Ботезат та Євген Гетьман.
Ще двоє переможців добору поки таємниче зникають: Тетяну Кірієнко буде призначено лише 23 грудня 2020 року, через місяць після першого засідання Комісії.
Інший переможець добору, Юрій Кравченко, зникне без будь-яких причин вже після позитивного висновку спеціальної перевірки щодо його призначення.
І тут починається найцікавіше. Відповідно до частини 20 статті 7 закону про азартні ігри, засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні щонайменше п'ять членів Комісії.
Але до 24 грудня 2020 року до складу Комісії призначили лише чотирьох членів, якщо бути точним: чотирьох членів і голову Комісії.
Проте це не заважає Комісії працювати та ухвалювати рішення. Щоправда жодне з її засідань від 20 листопада до 28 грудня 2020 року не можна вважати правомочним.
Посади та повноваження голови та членів Комісії не є тотожними (привіт двом тижнями голосувань за кожну правку), і закон чітко розмежовує ці посади: відповідно до частини 1 статті 7 закону про азартні ігри Комісія як колегіальний орган утворюється у складі голови Комісії та шести членів Комісії.
Далі просто немає слів. Згадуються лише вимоги до освіти голови та членів Комісії, якими знехтували при призначенні в ім'я чергової революційної доцільності.
Як мінімум 28 рішень Комісії, прийнятих у 2020 році, — незаконні й будуть скасовані в суді. Чи спричинить це скасування наступних рішень? Чи завалиться картковий будиночок?
І що буде далі? Закрити очі чи почати все з початку?
Цікаво почути позицію власника першої виданої ліцензії. Досі ейфорія чи вже перейшли до аналізу ризиків скасування ліцензії?
Найгірше те, що нам обіцяли легалізацію ринку азартних ігор для того, щоб залучити іноземні інвестиції. У нову нішу бізнесу мав прийти іноземний капітал: платити податки, купувати дорогі ліцензії й розвивати туризм.
Але хто з великих іноземних компаній інвестуватиме мільйони доларів в ліцензію, яку завтра можуть скасувати через порушення Комісією базових норм закону?
Виходить, що азартні ігри легалізували лише для того, щоб ті гравці, які вже були на ринку, тепер могли легалізувати свої статки.
Хотіли легалізувати гральний бізнес, а легалізували чергову монополію для двох-трьох гравців. Чи почнемо все з початку?
Олександр Хом'як, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
