(Не)тайные комитеты Верховной Рады: почему их заседания надо транслировать в прямом эфире

Більшість із нас звикли вважати, що робота народних депутатів — це пленарні засідання Верховної Ради.

Таку асоціацію в нас сформували насамперед ЗМІ, які прискіпливо висвітлюють усе, що відбувається в сесійній залі парламенту.

Але "пленарка" — це лише частина депутатської праці. Її іншою та не менш важливою частиною є робота у парламентських комітетах. На неї народні обранці щомісяця відводять тиждень, а то й два.

На комітети припадає левова частка законотворчої діяльності нардепів. На їхніх засіданнях депутати розглядають законопроєкти до того, як вони потрапляють до сесійної зали.

Там вони вирішують, чи рекомендувати Верховній Раді ухвалити той чи інший проєкт закону / постанови, опрацьовують поправки до законопроєктів, враховуючи або відхиляючи їх.

Якщо проєкт не має належної підтримки у профільному комітеті, його можуть навіть не рекомендувати для включення до порядку денного.

У комітетах нардепи через поправки до законопроєктів часто лобіюють інтереси власні або певних груп впливу, що породжує конфлікт інтересів. Замість депутатів можуть голосувати навіть не їхні колеги, а просто сторонні особи.

Також по комітетах можна оцінювати рівень підзвітності уряду парламенту (тут можна згадати міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який за шість років лише тричі відвідав засідання правоохоронного комітету).

Читайте також: Разумков закрив журналістам доступ у кулуари Ради через коронавірус

Топ-5 змін у роботі Верховної Ради. Як голосують, здають тести та працюють депутати в епоху COVID-19

Незважаючи на все це, увага медіа до засідань комітетів зазвичай значно менша, ніж до пленарних засідань.

Як наслідок, про те, чим займається комітет, можна дізнатися хіба що з його сайту, на якому оприлюднюють порядки денні, протоколи й стенограми засідань.

Щоправда, секретаріати комітетів часто-густо публікують порядки денні мало не за годину до початку засідання, а протоколи й стенограми — у кращому разі через тиждень після того, як відбулося засідання.

Звісно, про жодну прозорість роботи комітетів за таких обставин не йдеться.

Ось яскравий приклад. 19 червня 2020 року Комітет ВРУ з питань бюджету на своєму засіданні погодив виділення МВС 2,6 мільярда гривень із "ковідного" фонду.

Але про це громадськість дізналася не від самого комітету, а від нардепки "Голосу" Олександри Устінової, яка навіть не є членкинею цього комітету.

Бо бюджетний комітет не транслює свої засідання, а стенограми публікує із суттєвим запізненням (станом на 8 лютого 2021 року найсвіжіша стенограма — аж за 3 грудня 2020-го).

Аудіо-, а найкраще — відеофіксація засідань реально може прибрати з комітетів цю "завісу таємничості". Проте ще рік тому, в лютому 2020 року, лише лічена кількість комітетів могли похвалитися трансляцією засідань на YouTube.

А вищезгаданий бюджетний комітет свого часу навіть відмовився оприлюднювати аудіозаписи своїх засідань.

Парадокс, але запровадження жорсткого протиковідного карантину в березні 2020-го різко змінило ситуацію з відкритістю комітетів на краще.

Нагадаємо, що тоді Верховна Рада на деякий час відмовилася від пленарних засідань та перейшла на віддалену роботу в комітетах.

У підсумку низка комітетів, які до того взагалі не фіксували свою діяльність ані у відео-, ані в аудіоформаті, створили YouTube-канали, де почали транслювати свої засідання в режимі відеоконференцій або ж викладати їх у записі.

Наприклад, Комітет з питань Регламенту у квітні минулого року завів собі канал на YouTube і відтоді викладає там відеозаписи своїх засідань.

Тож, якщо раніше на засідання цього комітету можна було потрапити лише журналісту(-ці) з парламентською акредитацією (та й те не завжди), то тепер за його роботою можуть стежити всі охочі.

Щоправда, регламентний комітет оприлюднює записи лише тих засідань, які відбуваються в режимі відеоконференції, тобто коли депутати засідають дистанційно.

Коли ж нардепи збираються у приміщенні комітету на вулиці Банковій, жодного запису не здійснюється, бо… немає відповідного обладнання.

А журналістам потрапити на "очне" засідання нині зась, адже доступ преси до будівель комітетів обмежили ще під час минулорічного жорсткого карантину.

Приклад регламентного комітету — один із багатьох. У серпні 2020 року ми презентували антирейтинг парламентських комітетів за показниками прозорості їхньої роботи під час жорсткого карантину.

Зокрема, ми перевірили наявність у комітетів YouTube-каналів та їхню наповненість. Як з'ясувалося, 9 із 23 комітетів їх не мають взагалі.

З-поміж решти 14-ти лише три комітети мають на своїх каналах відео з усіх без винятку засідань.

У червні 2020-го група нардепів від "Голосу", "Слуги народу" й ОПЗЖ зареєструвала законопроєкт №3745 про обов'язкову онлайн-трансляцію засідань комітетів на їхніх сайтах.

Проте регламентний комітет рекомендував Верховній Раді повернути його ініціаторам на доопрацювання. Аргументи комітету зводилися до того, що:

1) закон про комітети ВРУ не зобов'язує останні фіксувати засідання на аудіо або відео;

2) не всі комітети мають технічну можливість транслювати свої засідання онлайн;

3) для оснащення комітетів необхідним обладнанням потрібні додаткові кошти з держбюджету.

Законопроєкт №3745 парламент наразі не розглядав.

Нещодавно група депутатів з різних фракцій зареєструвала проєкт закону №4582, подібний до попереднього. У ньому також міститься вимога до комітетів транслювати свої засідання й зберігати їхні записи у вільному доступі на сайті Верховної Ради.

Проте, як і у випадку із №3745, законопроєкту №4582 бракує розрахунків видатків на таке нововведення. Тож є ймовірність, що профільний комітет — з питань організації держвлади — також заблокує цю ініціативу.

Разом із тим, ми закликаємо народних депутатів, передусім керівництво парламенту, визнати необхідність максимального упрозорення роботи комітетів та, врахувавши всі нюанси, законодавчо зобов'язати їх транслювати свої відкриті засідання онлайн або хоча б оприлюднювати їхні відеозаписи.

Як альтернативу пропонуємо розглянути можливість трансляції комітетських засідань за допомогою потужностей телеканалу "Рада".

Останній зараз висвітлює роботу комітетів, але не в повній мірі — здебільшого це епізодичні "замальовки" із засідань.

Розуміємо, що обидва варіанти — це додаткові видатки із держбюджету. Проте ми переконані, що це буде доцільне й доречне використання грошей платників податків.

Адже у підсумку громадяни зможуть, наприклад, ретельно відстежувати, куди йдуть значно більші суми з їхніх податків.

І про наступне погодження бюджетним комітетом чергових мільярдів для МВС із "ковідного" фонду вони дізнаються відразу й наживо, а не з переказів народних обранців.

Дмитро Черетун, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.