Эйджизм, сексизм. Как "-измы" влияют на политику
Усі "-изми" — соціально сконструйовані ідеї. Расизм, сексизм, ейджизм — ми їх формуємо, і з часом вони мають змінюватися.
Майбутнє випереджає нашу свідомість, пандемія перевертає світ з ніг на голову, канони руйнуються, а теми із закінченням "-изм" залишаються в топі. Наймогутніше мистецтво управління державою — тому приклад.
Політик — сукупність ознак, а не суті. Як формуються ці ознаки? Виборці, як суб'єкти політичної екосистеми, сприймають образи кандидатів стереотипами. Конкретне мислення людей живиться не словами, а інформацією, яка надходить від органів чуття.
Насамперед це візуальні образи. Воно оперує конкретними поняттями і встановлює прямі зв'язки між об'єктами і явищами. Мислення людей працює так само прямолінійно — що бачу, те і відчуваю.
І лише на фінальному етапі сприйняття враження, складене конкретним мисленням, знаходить словесні форми і переходить у категорію абстрактного мислення. Абстрактне мислення оперує аналізом та висновками — становить малу частину від загального розумового процесу.
Тому впливати на людей, залучаючи конкретне мислення, куди цікавіше. Бо в усіх воно однакове на 100%. Коли ми захочемо впливати на щось загальне, наприклад на вибори, будемо апелювати до конкретного мислення.
Не пояснювати і переконувати, а показувати безальтернативну реальність.
Читайте також: Щоденник політтехнологині. Що вплинуло на результати місцевих виборів
Люди мислять стереотипами. Ми автоматично спрощуємо інформацію до найпримітивнішої форми. Таким чином вимальовується зрозуміла схема.
Впливаючи на конкретне мислення людей візуальними образами, ми створюємо у них альтернативне мислення, яке в їхніх головах знову спрощується до рівня стереотипів. І ці стереотипи замінити дуже складно.
Ейджизм
У Британії наймолодшого депутата називають Baby of the House. Зараз це Мері Блек, яка стала членкинею палати громад у 20 років. До цього часу такого титулу удостоївся 13-річний Крістофер Монк у 1667 році.
Є і паралельно інший приклад. Сенатори і конгресмени США непорушні при посадах протягом десятиліть. Їхній середній вік близький до цифри 70.
Є версія, що наближення середнього віку політичної еліти до середньої тривалості життя в країні сигналізує про закінчення життєвого циклу того чи іншого проєкту.
Український парламент IX скликання зробив ставки на різні покоління. Середній вік депутатів партії "Слуга Народу" — 38 років, "Голосу" — 39 років, "Європейської Солідарності" — близько 50, "Опозиційної платформи — За Життя", "Батьківщини" — 53 роки. Україна в тренді омолодження влади. Суспільство створило розрив у 20 років.
Запит на нові молоді обличчя у владі — приклад спрощення вибору до рівня стереотипів. Хоч у 2019-му стереотипи українців при голосуванні мали абсолютно протилежний запит до загальноприйнятого.
Яка шкода ейджизму для української політики? Найперше — відсутність соціальних ліфтів. Через це відсутність конкуренції кваліфікованих професіоналів, що тягне за собою кадровий голод.
Де істинно шукати золото успіху: в набутій роками мудрості чи в геніях цифрового віку? Потужність — в єдності цих двох поколінь. Сила — у взаємодії цих поколінь.
У світі бізнесу це називають "взаємним наставництвом" — міленіали, покоління X, бебі-бумери. Це і є нова реальність спільного споживання.
Сексизм
Так багато дискусій про те, хто вправніший в управлінні емоціями, країною — чоловік чи жінка. Так мало — про масштаб можливостей кожної особистості.
Практичний приклад — безліч заголовків у ЗМІ про те, що команда комунікації Білого дому президента США Джо Байдена складатиметься лише з жінок. Кінець статті про досягнення кожної дочитали все менше людей.
Верховна Рада України з кожним роком досягає все більшої збалансованості в плані гендеру: в VII скликанні — 46 жінок, у VIII — 56, а в IX — 87 (понад 20% від усього складу). За опитуванням соціологічної групи "Рейтинг", 82% українців підтримують те, що жінки йдуть в політику, 12% протилежної думки.
Але відносна більшість погоджується, що ефективніше виконувати обов'язки міського чи сільського голови, міністра уряду чи президента України будуть все ж таки чоловіки.
Чи апелюв кожен з опитаних до аналізу особистості? Ні. В уяві постає ніхто інший, як вправний господарник, на якого лише за фізіологічними якостями можна покластися.
Парламенти, де жінок більше 40%, частіше приймають рішення, які сприяють інклюзивності, подоланню бідності, мінімізації екологічних ризиків і "якісному" економічному зростанню. Найяскравіші приклади — парламенти Норвегії (у 2018 році — 41,4%) і Швеції (43,6%).
Прагнення до гендерної збалансованості мають бути підкріплені не лише формальними перевагами. Іцхак Калдерон Адізес, світовий експерт у сфері підвищення ефективності ведення бізнесу і урядової діяльності шляхом внесення кардинальних змін, дивиться на тенденцію глибше.
"Переконаний, що майбутнє буде за жінками. Вони приходять на зміну чоловікам у світі, тому що це — мозок і серце, і у них є мозок. Ми не дозволяємо їм мати його, але він у них є.
І вони повинні мати серце. Тож не дивно, що так багато жінок стають виконавчими директорками найбільших корпорацій Америки або прем'єр-міністерками. Ми йдемо від сили до почуттів.
Тому уявлення про могутню силу чоловіка і послушну роль жінки мають відходити в історію".
Частка "-изм" теж має відходити в історію. Свідомість людей має перейти в парадигму ЛЛ (Людина-Людина).
Марія Войтко, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
