Ковид по-украински: "позитивная статистика", или добро пожаловать в ад

На початку грудня для затопленої хвилею пандемії Європи з'явилися перші несміливі проблиски надії. Число нових випадків на тлі знову введених у жовтні-листопаді жорстких карантинних обмежень майже скрізь відчутно пішло вниз.

Дедалі ближчою стає перспектива початку масових щеплень — ученим таки вдалося зробити справжнє диво, вклавши в кілька місяців те, на що зазвичай ідуть роки.

Але, попри це все, ситуація залишається дуже складною, і навчені гірким досвідом європейські уряди не спішать цього разу послаблювати обмеження.

Готелі й ресторани в Австрії залишаться закритими до 7 січня — альпійська країна свідомо позбавила себе величезних надходжень від туристичного сезону, рятуючи життя своїх громадян.

У Німеччині достатньо жорсткий частковий локдаун залишиться в силі до 10 січня.

Повсюдний масковий режим у громадських місцях запровадили Нідерланди. Там дотепер ситуація покращувалася значно повільніше, аніж у сусідній Бельгії, де такий режим діяв від самого початку.

І так відбувається майже у всіх державах Європи, якими керують відповідальні уряди, що прислухаються насамперед до думки експертів.

Винятком залишається лише Швеція, яка далі платить надвисоку ціну за поставлений над самими собою вже вочевидь невдалий експеримент із вироблення "колективного імунітету".

А зате такі наші сусіди з-поза ЄС, як турки, взагалі запровадили жорстку комендантську годину вночі й на вихідні.

Читайте також: Степанов заявив про успіх карантину вихідного дня

COVID-19 в Україні та в світі – динаміка пандемії в інфографіці УП

На цьому тлі Україна вкотре "пішла власним шляхом". 2 грудня уряд відмовився продовжувати навіть такий напівзахід, як карантин вихідного дня.

І вже увечері окрилений міністр культури Олександр Ткаченко закликав співгромадян масово вирушати в ресторани, спортзали та кінотеатри.

А зранку 3 грудня міністр охорони здоров'я Максим Степанов, традиційно презентуючи цифри попереднього дня, взагалі ужив термін "позитивна статистика", — надихнувшись тим, що число одужань другий день поспіль виявилося вищим від числа нових хворих.

На жаль, аналіз цифр говорить про інше. Крива числа нових випадків справді стала менш стрімкою — карантин вихідного дня таки подіяв, і на третій тиждень це відчули всі ми.

Хоча зарадити радикально він не міг. Як через слабкість встановлених обмежень, так і через те, що навіть їх масово не дотримувалися — один відомий депутат з ОПЗЖ заявив, що законослухняними є тільки "боягузи й лохи". Це підтверджують ті ж самі цифри. 

Близькою до катастрофічної залишається ситуація в столиці, де число нових підозр у день, яке міністр охорони здоров'я назвав "позитивним", наблизилося до 2200 (Київ — чи не єдина точка на карті держави, де підозр дозволяється фіксувати суттєво більше, ніж є виявлених випадків, і через те цей показник є більш-менш об'єктивним в оцінюванні реальної динаміки поширення хвороби). 

Отже, число нових випадків у Києві на душу населення вже суттєво перевищило те значення, що спонукало піти на достатньо жорсткий новий локдаун у листопаді, скажімо, Прагу.

Натомість в українській столиці ніхто не подумав бодай про те, щоб хоч обмежити роботу дитячих майданчиків, де під наглядом застуджених старших досі жваво вовтузиться шмарката дітвора, щедро ділячись своїми вірусами.

Наслідок очікуваний і неминучий: 3 грудня у Києві ковід офіційно забрав 30 життів.

На жаль, у час, коли в Європі перемагає відповідальність і здоровий глузд, в Україні бере гору вулиця, уособлювана готовими вмерти за зайві 100 гривень дрібними підприємцями, речниками яких стали і мери найбільших міст, і політики — від кондово пропутінських до вишукано проєвропейських.

І тепер про найпечальніше. Міністр Степанов назвав "позитивним" день 2 грудня, коли за офіційними даними від ускладнень, спричинених ковідом, померло 243 українці.

Це — більше, ніж бойові втрати на Східному фронті за весь 2018 рік. Спеціально згадую про цю цифру, бо саме вона спонукала виборців проголосувати навесні 2019 року за Володимира Зеленського, який обіцяв швидко закінчити війну і "врятувати життя нашим хлопцям".

Свідомо не торкатимуся того, наскільки успішно президент виконує цю свою головну обіцянку. Наголошу на іншому: стільки, скільки за Петра Порошенка Україна втрачала, боронячи себе від російської агресії, за цілий рік, сьогодні вона за Володимира Зеленського втрачає у війні з ковідом за один-єдиний день.

На жаль, сьогодні немає ніяких підстав робити оптимістичні прогнози. Пандемія, безумовно, колись закінчиться — навіть природним шляхом, без ніякої вакцинації, як закінчилася без вакцинації 100 років тому пандемія "іспанки". Але ціну людських життів при цьому буде сплачено високу.

Після 2 грудня пересічний українець / українка повинні гранично чітко зрозуміти: справа нашого виживання в тому пеклі, до якого ласкаво запросила нас усіх чинна влада, скасувавши навіть скромні обмеження карантину вихідного дня — то справа виключно наша особиста. Покладатися вже ні на кого.

Залишається хіба що тільки не послухатися поради міністра Ткаченка й не ходити до ресторанів, спортклубів та кінотеатрів. А також по змозі дистанціюватися від тих, хто туди ходить.

А також старанно носити скрізь — насамперед на робочому місці та в ситуаціях усіх публічних контактів — маску і користуватися антисептиком. Гарантії це, звісно, не дасть, але шанси дожити до весни трохи підвищить.

Максим Стріха, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.