Гендерные квоты: помощь женщинам управлять миром
Світом рухають жінки (тут можна було би процитувати рядки з однієї пісні Бейонсе) — це давно відомий факт. Пам'ятаєте фразу: "за кожним успішним чоловіком стоїть любляча жінка"?
Так, це, звісно, чудово. Але хто стоїть за успішною жінкою? Як їй довести власну спроможність або вийти з тіні чоловіка? Знаєте, це питання хвилювало жінок більше 100 років тому та продовжує хвилювати досі.
Чи чули ви колись про суфражисток, які виступали проти економічної та політичної дискримінації жінок та діяли наприкінці ХІХ – початку ХХ століття?
Завдяки суфражисткам, спершу в Австралії та Новій Зеландії, а згодом і в низці європейських країн, в тому числі Російській імперії, жінки отримали право голосу.
Це дало поштовх для подальшого "розквіту" жіночих прав та свобод, допомогло жінкам зрівнятися у правах із чоловіками. Завдяки суфражисткам жінки не лише змогли голосувати на виборах, але й отримали право бути обраними до парламенту.
Першою жінкою, обраною в депутатки, стала Констанція Маркевич, але вона згодом відмовилася від місця в палаті общин. А першою жінкою, яка фактично зайняла місце депутатки, стала Ненсі Астор.
У подальшій світовій історії є багато різних прикладів самореалізації жінок та створення впевненої та успішної політичної кар'єри. Тут я хотіла би згадати про Маргарет Тетчер, яка стала першою жінкою-прем'єркою Великобританії. За свій характер та сильну волю вона отримала звання "залізної леді".
Далі Великобританія отримала ще одну жінку на посаді голови уряду — Терезу Мей. Такі приклади надихають, чи не так? Звичайно, жінки почали реалізовуватися по-різному та у сферах власних інтересів. І, мабуть, кожна з нас має власний приклад для натхнення.
До чого я навела ці приклади? Це жінки, які рухалися до своїх цілей, не зважаючи на осуд чи критику, вони продовжували робити свою справу. Звісно, характер лідерства, у тому числі політичного, формується підо впливом багатьох факторів.
До них належать, наприклад, історичні, економічні, територіальні фактори, навіть географічний детермінізм, а також, звісно, особисті приклади. Сполучення цих факторів у підсумку створює стилі лідерства, в тому числі й політичного.
Не буду вдаватися до глибокої теорії, але існує кілька розподілів типів лідерства, один із них належить класику політичної та соціологічної науки — Максу Веберу.
Один із факторів, які впливають на тип лідерства — історичний. Виникає питання: що робити жінці, коли історія країни, в якій вона живе та працює, майже не має прикладів, які можна було б наслідувати.
Та й історично так склалося, що жінка "повинна бути берегинею сімейного вогнища", "варити борщ на кухні, чекаючи чоловіка з роботи" або й узагалі: "її день — це 8 березня".
Справді, жінки дещо емоційніші за чоловіків та іноді довше приймають рішення, але це не є причиною для дискримінації. Це вже питання емоційного інтелекту обох сторін.
Читайте також: Чому жінки та ВВП пов’язані, й до чого тут персональний вибір
Хто фінансує жінок у політиці?
Зазначу, що на периферії жінки займають велику кількість посад, в тому числі й керівних. Учительки, лікарки, бухгалтерки, начальниці відділів — це не дивина у маленьких містах.
Навпаки, чоловіки там працюють значно рідше. А почасти й стикаються з дискримінацією самі.
Додам, що більшість дискримінаційних висловів про вік, освіту, навички, а також велика кількість інших стереотипних суджень, порад, як "треба" діяти, виходять також і від жінок.
Хай там як, не можна дискримінувати людину ні за статтю, ні за релігією, ні за кольором шкіри, ні за національною приналежністю. У такому випадку суспільство треба перевиховувати.
А на допомогу цьому в Україні приходять ті ж фемінітиви та гендерні квоти. Жінки можуть працювати в бажаних сферах та вміють досягати успіху в усьому, чим вони займаються.
Жінка на посаді голови міста чи президентки держави — це нормально і це така ж реальність, як і на посаді бухгалтерки чи якоїсь іншої офісної працівниці.
Квоти для жінок — це привілеї, вимушені заходи чи дань моді? Я вважаю, що, перш за все, вони покликані підвищити залученість жінок до процесу прийняття рішень, до політичного процесу. Залучити жінок, які хочуть змінюватись та змінювати.
Мета гендерної квоти — це саме збільшення кількості жінок на владних позиціях. Вона направлена проти дискримінації за ознакою статі.
Суспільство сьогодні досить по-різному ставиться до квот. Іноді негативне ставлення формується через неправильне розуміння самої суті чи важливості даного питання.
Однак більшість жінок не наважувалися зробити крок у подальшому особистому розвитку або розвитку своєї кар'єри на вищих посадах. Або їм просто цього не давали зробити.
Тому гендерні квоти допомагають отримати можливість досягати цілей та високих посад незалежно від сфери суспільного життя чи від статі.
Квоти — це не про "я ж дівчинка, тому мені можна вибачити будь-що", а про можливість ставати кращою, розвиватися та доводити це всім. Собі в тому числі. Та, перш за все, — це повага, це політичні, особисті та економічні свободи.
Наприклад, повернемося до жінок у політичній сфері. Сьогодні 20% від складу українського парламенту — це жінки. Попередній склад, своєю чергою, налічував 12%.
Фракцією, до складу якої входить найбільша кількість жінок (45%), є фракція "Голос". Найнечисленнішим за кількістю депутаток було перше скликання Верховної Ради, де кількість жінок становила лише 2,5%.
Це свідчить про те, що жінки прагнуть до змін та не бояться їх, можуть позмагатися з чоловіками і в інтелектуальному розвитку, і професійних якостях. Новий Виборчий кодекс встановлює гендерну квоту 40% для жінок, а в кожній п'ятірці у виборчому списку мають бути жінки.
За новим кодексом цього року вже було обрано нових голів та депутатів органів місцевого самоврядування.
Наприклад, результати проміжного гендерного моніторингу виборів від Українського Жіночого Фонду та Національного Демократичного Інституту показали, що у 22 обласних радах чисельність жінок виросла з 15 до понад 40%, а у 24 міських радах обласних центрів — удвічі (з 20 до понад 40%).
Це означає, що жінки можуть та хочуть реалізовувати власні права та свободи. Тільки їм потрібна впевненість та підтримка.
Яскраві приклади жіночого успіху пов'язані з останніми подіями, що сталися у світі. Наприклад, у нещодавніх виборах у Молдові перемогла Майя Санду. Так, у цій країні такий пост жінка займатиме вперше.
А новообраний президент Сполучених Штатів Америки Джо Байден вирішив зробити переворот у своїй країні. Звісно, у хорошому сенсі. Він пропонує призначати жінок на посади, які до них займали виключно чоловіки.
Так, наприклад, Камала Гарріс — перша жінка на посаді віцепрезидентки США, до того ж темношкіра, з азіатським корінням. У своїй промові, після оголошення результатів виборів, вона сказала: "Не дивлячись на те, що я перша жінка, яка добилася такої високої посади, я буду не останньою".
Головою ЦРУ вперше може стати Авріл Хайнс — жінка, яка раніше дбала про безпеку та розвідку США, за освітою фізикиня та юристка, колишня бізнес-вумен.
Фінанси США Байден планує довірити другій за впливовістю жінці в світі у 2014 році та колишній першій жінці на посаді голови федеральної резервної системи — Джанет Єллен.
Команда комунікаційниць Білого дому складатиметься суто з жінок, а посаду прессекретарки займатиме Джен Псакі. Так, до Байдена такого ще не робив ніхто. Хто знає, можливо, наступного разу США очолить жінка.
На початку я згадувала про Маргарет Тетчер та інших сильних жінок, які закарбували свої імена в історії діями, вчинками, думками. Ці приклади розумних, успішних та освічених жінок мусять надихнути інших не боятися працювати та розвиватися. Усі успіхи, яких ми можемо досягти — це результат роботи над собою.
Фемінітиви та гендерні квоти — це щось нове та незвичне для нас. І я сама ще не звикла до використання фемінитивів.
Однак якщо ці тенденції в суспільстві допоможуть забезпечити рівні права та можливості для жінок та чоловіків у нашому суспільстві, викоренити дискримінаційні та прорадянські настрої з суспільства, тоді "I'm in" ("Я в ділі" — ред.).
Завершити хочу фразою вже згаданої Камали Гарріс: "Кожна дівчинка, яка зараз нас бачить, бачить, що наша країна — це країна, в якій можливо все".
І я вірю, що ці слова можуть звучати і в Україні. І лише в позитивному сенсі.
Я переконана, що жінок, які віритимуть в себе та досягатимуть своїх цілей, у нашій країні ставатиме все більше.
Валерія Бутко, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
