Простые решения ― всегда худшие решения: одна из главных проблем политики Зеленского

Рішення Конституційного суду, яке фактично зруйнувало основу антикорупційної архітектури, справедливо обурило всіх, хто підтримує прозахідний вектор реформ в Україні.

Безперечно, до суддів КСУ дуже багато запитань. Безперечно, їх рішення поставило під загрозу безвіз та можливу співпрацю з МВФ.

Проте, згідно з законодавством, воно відбулося і не підлягає оскарженню. Що ж робити в такому разі?

Перший шлях чомусь виявився найменш очевидним для багатьох ― діяти в рамках правового поля. Через прозорий конкурс дообрати і призначити трьох кандидатів на вакантні посади суддів Конституційного суду.

У якомога швидші терміни подати новий антикорупційний законопроєкт про електронне декларування і кримінальну відповідальність за приховування інформації про майновий стан, який би враховував законодавчі недоліки попереднього.

Прийняти цей законопроєкт у Верховній Раді. Продовжити судову реформу. Усе. І ніякої конституційної кризи. 

Однак Зеленський у властивому йому стилі вирішив загасити бензином жар, що тліє. Він подав законопроєкт з двох статей, яким скасовує рішення Конституційного суду та звільняє суддів.

Читайте також: Конституційна криза: російський слід чи план Офісу президента

Як вийти з глухого кута після рішення КСУ

Як наслідок, ми отримали уже палаюче полум’я кризи, яка з конституційної швидко перетворилась у політичну. У чому ж основна проблема ініціативи Зеленського, яка на перший погляд здається такою простою і зрозумілою? 

На жаль, за півтора року перебування на посаді президента, Зеленський ― на секунду, юрист за освітою ― так і не зумів зрозуміти ключову річ: влада закону завжди має бути вищою від законів влади.

Держава стоїть на інституціях і законності. Коли офіційні представники держави починають публічно і показово порушувати закони ― вони руйнують її. Коли гарант Конституції подає законопроєкт, який прямо суперечить Конституції, ― він нівелює її.

Коли демократично обраний президент безапеляційно і поза межами своїх повноваження втручається в роботу однієї з гілок влади ― він займається нічим іншим як узурпацією влади. 

Однак ситуація з Конституційним судом ― не якийсь поодинокий казус. Це продовження і наслідок "політики простих рішень" Зеленського. 

Минулого року він йшов у політику з уявленням про те, що держава ― це дуже просто. Як закінчити війну? Просто перестати стріляти. Як підняти зарплати вчителям? Одразу до 4 тисяч доларів.

Як вирішити взагалі всі проблеми держави? Просто поставити всюди "100% своїх" людей. Ну і публічно відчитати "розбійників".

Цей образ "простого хлопця", який пропонує прості рішення, може бути привабливим як виборча технологія. Однак це згубно для країни, якщо людина сама так мислить.

Починаючи від безпідставного розпуску Верховної Ради до незаконного "всенародного опитування" в день виборів, Зеленський постійно пропонує "прості", на його думку, рішення.

Недарма ж створений за його ініціативи реформаторський центр назвали Офісом простих рішень та результатів. 

Це мислення очільника "95 кварталу", але не державного діяча. На практиці просте рішення ― це найгірше рішення. Неповага до інституцій та процедур, врешті, не приносить жодних дивідендів ані державі, ані самому Зеленському. 

Чому такий підхід до державного управління небезпечний? Зеленський розвалює інституції, нівелює законність і провокує подальшу ерозію демократії.

Варто розуміти, що у своїй основі Конституція потрібна в першу чергу для звичайних громадян. Сильному не потрібен цей захист, він потрібен для тих, хто може потерпати від свавілля сильного.

Для цього й існують закони, правила, процедури і регламенти. У цьому й полягає демократична ідея балансу влади і поділу на гілки ― не дати нікому стати диктатором.

Утримати цю систему буває дуже складно. Однак на прикладі наших сусідів ми можемо побачити, що стається в країнах, де не діють закони і демократія. Божевільний диктатор може вбивати, переслідувати і безпідставно саджати власних громадян.

Ми також проходили подібне раніше в нашій історії. Для того, щоб це ніколи не повторилося, ми маємо боротися за Конституцію і за інституції. "Революційна доцільність" в жодному випадку не може заміняти принцип законності. 

У цьому й полягає головна небезпека "простих рішень" Зеленського: вони будуть повторюватися з разу в раз. Ми знову й знову будемо проходити через спричинені його діями кризи.

До речі, з давньогрецької слово криза перекладається як "рішення" або "поворотна точка".

Так от, єдине просте рішення, яке в даній ситуації піде на користь ― Зеленський має піти. Допоки не пізно.

Приводів для того, щоб пересвідчитися в його некомпетентності та шкідливості на посаді президента, уже було достатньо. 

Олексій Гончаренко, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.