Карабахский конфликт. Роль России

Ескалація конфлікту між Вірменією і Азербайджаном була очікувана, адже з 1994 року (після припинення фази активних бойових дій) напруга між країнами періодично зростала. 

Ці дві держави останні роки активно закуповували нове озброєння, і тепер кожна зі сторін реально готова до війни. 

Незважаючи на те, що до цього конфлікту залучено декілька сторін  – Вірменія, Азербайджан і Туреччина (яка активно підтримує азербайджанців), Росія де-факто була і залишається єдиним модератором ситуації.

Виступаючи в конфлікті третейським суддею ще на початку 20 сторіччя, тодішня влада Червоної армії фактично стала "сірим кардиналом" і головною фігурою в цьому протистоянні, адже вирішила долю Нагорного Карабаху, віддавши його Азербайджанській РСР.

Взагалі, цікава тенденція простежується щодо завуальованого втручання Росії у воєнні конфлікти. Особливо активно підтримуються будь-які сепаратистські рухи – Донбас, Південна Осетія, Придністров’я, Абхазія, Нагірний Карабах.

Тобто можна спокійно провести паралель між Карабахом і Донбасом, адже в обох випадках Росія втручається в справи іншої держави, підливаючи олії у вогонь.

Російська "допомога" надається виключно заради власної вигоди.

Є декілька основних причин, чому цей конфлікт буде розгоратися й далі за підтримки Кремля:

1. Росія хоче поставити Вірменію на коліна і натиснути на азербайджанців.

Це демонстрація власної сили і могутності перед Азербайджаном. Азербайджан має потужні військові ресурси та підтримку Туреччини. Кремлю ж треба зайвий раз продемонструвати, що питання Карабаху неможливо вирішити без Росії. 

Тобто вона нібито є єдиним третейським суддею, який може поставити крапку у конфлікті, надаючи необхідну підтримку Вірменії. Буцатися з Росією Алієв побоїться, навіть маючи підтримку від Європи і США.

Читайте також: Карабах, не схожий на Донбас: 8 відповідей на запитання про нову війну на Кавказі

Отже, підтримуючи Вірменію, Путін ніби каже: "Давайте, попросіть мене по допомогу через ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку)". 

І Вірменія це обов’язково зробить, адже розуміє, що Росія – це єдиний реальний "важковик" у цьому конфлікті, який налякає Азербайджан та відштовхне його від Нагорного Карабаху.

А Кремль цим вб’є двох зайців, показавши свою впливовість і силу перед Південним Кавказом.

2. Військові бази і газ

Друга причина тиску на Вірменію через "медвежу допомогу"  – це можливість закріпити свої військові бази на території Вірменії. І фактично Вірменія стане форпостом Росії на Південному Кавказі.

До того ж,  газове питання  завжди було одним із ключових для Кремля у відносинах з іншими державами. 

Не забуваймо, що Південний Кавказ – це єдиний  короткий шлях поставки газу в Європу із Середньої Азії, оминаючи Росію. Особливо Путіна бентежить той факт, що останнім часом налагодилися поставки азербайджанського газу європейцям. А Росія не приймає в цьому жодної участі. 

Ця незалежна торгівля найціннішими ресурсами, на які багата сама Росія, б'є й по міжнародній репутації, й по економіці цієї країни.

Якщо з  цього загострення нарешті вийдуть Росія і Туреччина, а перемовниками залишаться лише дві країни, які муситимуть піти на прямий контакт між собою, – Вірменія і Азербайджан, то конфлікт невдовзі згасне.

Але, як бачимо, Путін підливатиме олії у вогонь й далі. Тим паче, знаючи, що азербайджанців підтримує ворожа Україна.

Олег Петровець, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.