На огороде бузина, а в Киеве дядька: что не так с вакциной от ковида
І українська, і російська "вакцини від ковіду" мають лише одну доведену дію — політичну. Належних клінічних досліджень вони не проходили, тобто сьогодні це — агітаційні та пропагандистські препарати, але не медичні.
Для українців заяви політиків про "унікальну" українську вакцину чи розмови про використання російської вакцини означають у кращому випадку — нічого, у гіршому — спроби випробувати на їхньому здоров'ї препарати невідомої дії, можливо, згубної.
Один такий експеримент нашому уряду вже вдався: навесні Україна внесла в протокол лікування від ковіду препарат, що, як виявилося згодом, погіршує стан пацієнтів: "Гідроксихлорохін". Внесла до того, як наукові дослідження довели, що він не тільки не допомагає, але й шкодить.
Експерименти з бездоказовими препаратами можуть закінчуватись величезними катастрофами. Минулого століття використання недослідженого "Талідоміду" в Європі призвело до народження тисяч і тисяч дітей з фізичними каліцтвами. У США цю катастрофу встигли попередити, впровадивши вимогу обов'язкового доведення ефективності препаратів. І це далеко не єдиний приклад.
Усі ці історії мали б навчити Україну довіряти науковим доказам, а не передвиборчим "винаходам".
То яка вакцина потрібна українцям?
Та, ефективність і безпека якої буде доведена належними клінічними дослідженнями. Світові розробники працюють над цим від початку пандемії, низка препаратів уже проходять завершальні етапи клінічних досліджень. У разі успіху одна або й кілька безпечних та ефективних вакцин можуть з'явитися вже взимку чи навесні наступного року.
На жаль, серед них не буде української вакцини, будемо чесними. Чому? Бо відповідні клінічні дослідження анонсованого українського препарату навіть не починались, а вони вимагають суворої процедури, тривалого часу, значних ресурсів.
Оптимістичні заяви Президента Зеленського, міністра охорони здоров'я Степанова та інших політиків — відверта брехня або ж войовнича некомпетентність. І більше такі заяви схожі на передвиборчі спроби зберегти обличчя на тлі того факту, що влада провалила боротьбу з ковідом.
Держава ніяк не доклалась до розробки вакцини або бодай систем тестування. Не створено навіть елементарних правил ефективного тестування та відстеження контактних осіб. Провалене саме тестування, провалена підготовка лікарень, система охорони здоров'я вже починає захлинатися. Саме час для заяв про фантастичний порятунок (насправді ні).
А якщо російська вакцина все ж виявиться ефективною?
Треба чітко відрізняти політику й пропаганду від науки. Як би різні "авторитетні експерти" не плазували перед Росією, маємо пам'ятати, що в світі чесної науки російський вплив не є значним. Крім "Новічка", російських здобутків у медицині не так і багато. Це легко відстежити за кількістю публікацій російських авторів у світовій медичній літературі. Російська наука відверто пасе задніх і не дає об’єктивних причин рівнятися на неї.
А російська вакцина від ковіду має ті самі вади, що й український "суперпрепарат": її дія проти ковіду та її безпека для пацієнтів не підтверджені. Досліджень, які проходив російський препарат і результати яких доступні, недостатньо, щоб говорити про ефективність. На сьогодні ми не маємо жодних наукових підтверджень, тільки пропаганду і політичні заяви.
Особливість російської вакцини полягає хіба в тому, що кожен долар, який ми гіпотетично могли б витратити на неї, повернеться до нас автоматною кулею. Тому досить оглядатись на науково безперспективного агресора, треба працювати з союзниками.
Громадяни України мають отримати якісну і безпечну вакцину від ковіду з доведеною ефективністю, так само як громадяни інших країн Європи та світу.
Олександр Лінчевський, кандидат до Київради від партії "Голос", колишній заступник міністра охорони здоров’я, перший заступник гендиректора універсальної клініки "Оберіг", для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
