Гармонизация Национальной и Европейской систем квалификаций приблизит вступление Украины в ЕС
Україна голосно заявила про свої євроінтеграційні наміри. Підписала відповідну Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Прагне впроваджувати сучасні європейські стандарти, ноу-хау та практики.
Євроінтеграція також означає координацію політик і гармонізацію правової бази. Не виняток і сфера кваліфікацій.
У статті 432 Угоди зазначено, що в Україні має відбутися "створення національних механізмів з метою покращення прозорості та визнання кваліфікацій та компетенцій, використовуючи, коли це можливо, досвід ЄС". Навіщо це потрібно і що слід зробити?
Чому кваліфікації важливі?
По-перше, кваліфікації, як освітні, так і професійні, формують людський капітал. У наш час людський капітал – невід'ємна складова національного багатства. На рівні з інвестиціями у землю чи виробництво інвестування у людський капітал є абсолютно необхідною вимогою перспектив економічного зростання.
Власне, людський капітал – головна рушійна сила інноваційної економіки і досягнення європейських стандартів якості життя. Тим часом, в Україні на фоні процесів старіння і скорочення кількості працездатного населення реальною загрозою людському капіталу є ще й трудова міграція.
В ідеалі ж, українці не мусять їхати працювати до Європи, щоб досягнути тих стандартів – комфортні умови роботи і заробляння коштів вони мають знаходити у власній країні, водночас зміцнюючи економіку своєї, а не сусідніх держав…
П'ять років тому, восени 2015 року, на Саміті ООН зі сталого розвитку, який проходив у Нью-Йорку, було затверджено надзвичайно важливий підсумковий документ, що називається "Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року" .
30 вересня 2019 року президент України Володимир Зеленський видав Указ "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року", яким беззастережно підтримав прагнення досягти визначених Самітом ООН 17 глобальних Цілей сталого розвитку та необхідність їх адаптації з урахуванням українських реалій. Серед цих Цілей – "сприяння поступальному, всеохоплюючому та сталому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх".
Таким чином, державою визнано: одним з пріоритетних завдань для нашої країни має бути сталий розвиток людського капіталу.
По-друге, Україна має дефіцит кваліфікованої робочої сили. Однією з причин цього вважають низький рівень відповідності профілю випускників закладів освіти актуальним потребам ринку праці.
Це стало прямим наслідком відсутності в Україні національної системи кваліфікацій, покликаної забезпечити, зокрема, гармонізацію професійних та освітніх кваліфікацій, стандартів підготовки та оцінювання фахівців.
Не менш актуальною проблемою видається й забезпечення якості кваліфікацій, їхньої відповідності міжнародним стандартам, адже це передумова трудової мобільності, інтеграційних процесів, зрештою це умова наближення України до Європейського Союзу.
Що є зараз в Україні?
На сьогодні де-юре і де-факто цілісна системи кваліфікацій в Україні перебуває в процесі становлення.
Підготовка кадрів в системі освіти та присвоєння професійних кваліфікацій поза сферою освіти регулюються окремими законодавчими документами, які не узгоджуються між собою навіть на рівні базової термінології. Відповідно, гальмується розвиток ринку праці, а це прямо впливає на економічний розвиток держави в цілому.
Отже, на часі – ефективна взаємодія системи освіти та ринку праці, відповідність освітніх та професійних кваліфікацій вимогам економіки і ринку праці та гармонізація із системами кваліфікацій країн Європейського Союзу.
Наприкінці 2019 року запрацювало Національне агентство кваліфікацій (НАК) як колективний орган з реалізації державної політики в сфері кваліфікацій. Його головне призначення – сприяти розбудові Національної системи кваліфікацій, створенню оптимальних умов для професійного розвитку особистості і як наслідок – розвитку національної економіки.
За час своєї діяльності Агентство підготувало низку проєктів нормативно-правових документів, які мають дати старт оновленню системи кваліфікацій, її гармонізації. З-поміж важливих документів можна назвати проєкти Положення про акредитацію кваліфікаційних центрів, Положення про визнання кваліфікацій, здобутих за кордоном, Положення про Реєстр кваліфікацій (останній документ розроблено НАК на виконання Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію) тощо. Ці документи вже успішно пройшли громадське обговорення.
Що має бути зроблено?
Маємо використовувати набутий європейськими колегами практичний досвід, узагальнювати і враховувати міжнародну практику становлення системи кваліфікацій.
Адже вже є загальновживані і випробувані на європейському ринку підходи та інструменти, наприклад, Європейська класифікація навичок/компетентностей, кваліфікацій та професій ESCO; Європейська рамка кваліфікацій; механізми визнання професійних кваліфікацій; процедури взаємного визнання професійних кваліфікацій, результатів неформального та інформального навчання.
Принагідно зауважу, що задля вивчення міжнародного досвіду НАК контактує з відповідними інституціями з понад 20 країн.
Також вкрай важливо запустити акредитацію кваліфікаційних центрів, котрі присвоюватимуть кваліфікацію на базі інформального та неформального навчання і видаватимуть сертифікати про професійну кваліфікацію, які визнаватимуться роботодавцями.
Потребують певного унормування процедури присвоєння професійних кваліфікацій, які мають бути чіткими, прозорими та відповідати європейським практикам забезпечення якості оцінювання результатів навчання, зокрема, й неформального.
Нагальною для України є і потреба розробки механізму законодавчого реформування національного Класифікатора професій з метою вилучення з нього регуляторної функції та гармонізації з міжнародною стандартною класифікацією професій ISCO-08.
Ми прагнемо європейських змін і руху до Європи не на словах, а на ділі? Забезпечення відповідності якості кваліфікацій міжнародним стандартам – запорука покращення життя всіх українців і економіки держави в цілому!
Юрій Баланюк, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
