"Референдум" в Крыму и всенародный опрос Зеленского: найди отличие
13 жовтня президент України Володимир Зеленський зробив заяву, що 25 жовтня 2020 року, одночасно з місцевими виборами, буде проведено опитування. Яке саме, він не сказав. Так само нічого поки що невідомо про питання, з яких проводитиметься опитування.
У мене виникло різке відчуття дежавю. Все це нагадує кримські події 2014 року, коли відбувся так званий "референдум" про приєднання Криму до Росії.
Нагадаю, що "референдум" у Криму був призначений спочатку на 25 травня, одночасно з президентськими виборами 2014 року. Ледь не на наступний день дату референдуму перенесли на 30 березня і ще через день – на 16 березня. Що відбулося потім, ми знаємо.
Але всі закиди щодо нелегітимності референдуму, проведеного російською владою у Криму, є ще більш справедливими щодо проведення "опитування".
Проведення "опитування" просто зітре межу між кримським референдумом та процедурою прийняття рішень в Україні. Ба більше, можливо, виявиться, що кримський референдум може мати навіть більше легітимності, аніж це опитування.
Що ж воно таке – ота легітимність?
Легітимність – це відповідність певним цінностям. В даному випадку – демократичним.
Якщо сказати ще простіше – це визнання людьми авторитету та обов'язковості певних рішень для себе. Інколи – навіть коли особисто з ними людина не погоджується (наприклад, як на виборах, коли хтось голосував за певного кандидата, але визнає результати виборів, за яких було обрано іншого).
У сучасному суспільстві легітимність забезпечується за допомогою так званої "процедурної справедливості", яку частіше називають ще "демократичною процедурою". Процедурна справедливість передбачає дотримання декількох доволі простих елементів.
Читайте також: "Почую кожного". Зеленський хоче дізнатись про суперечки на кухнях на всенародному опитуванні
По-перше, це поінформованість всіх зацікавлених осіб про суть того, що відбувається. Поінформованість стосується як, власне, суті того, що відбувається, так і правил гри.
Коли ми говоримо про суть, то не достатньо просто повідомити, наприклад, формулювання питань, щодо яких людина має ухвалити рішення. Людина може не мати належного досвіду для ухвалення рішення і взагалі не розбиратися у суті питання.
Дуже важливим є обмін думками, коли суспільство обговорює різні можливі наслідки того чи іншого рішення. Для цього також є дуже важливим час "на подумати" та розібратися.
По-друге, важливим аспектом є залученість людей до ухвалення рішення. Це означає, що людина повинна мати можливість вплинути на рішення. Це пов'язано як з обговоренням питань у суспільстві, коли у людей є можливість переконати одне одного, так і, власне, з волевиявленням.
Необхідно, аби до волевиявлення були допущені лише ті, хто має відповідне право. Так само важливо, аби правила визначення результатів волевиявлення виключали їхнє спотворення, наприклад, через зайві бланки для голосування.
По-третє, має існувати незалежний арбітр, який визначатиме результати волевиявлення та вирішуватиме всі спірні питання по ходу процесу. Сам же процес арбітрування має бути прозорим та таким, що піддається контролю. Мають бути спостерігачі та представники зацікавлених учасників (наприклад, політичних партій або громадських організацій).
Цей перелік не є вичерпним, але він надає хоча б загальне уявлення про демократію. Додати до нього ще можна питання про формулювання запитань та можливі маніпуляції.
Пам'ятаєте той старий анекдот про білоруський референдум? На вирішення було винесено лише одне запитання: "Чи не проти ви, аби Олександр Лукашенко очолював державу довічно?" Людям було запропоновано два варіанти відповіді: "Так, не проти" і "Ні, не проти".
Читайте також: 5 питань від Зеленського – фейк? Провокація? Замах на державний переворот?
Що ж ми маємо? Ми маємо незрозумілу процедуру, яка не містить під собою ніякого законодавчого підґрунтя. Ми не маємо інформації про питання, щодо яких Президент хоче поцікавитися нашою думкою.
Таке враження, що нас намагаються захопити зненацька і зіграти з нами в дитячу гру про "перше слово дорожче за друге".
Незрозуміло, хто та як виготовлятиме, наприклад, бланки для цього "опитування". Чи буде забезпечений захист від того, аби хтось не висловився за мене, або від вкидів? Як будуть рахуватися результати? Як, нарешті, їх можна оспорити і чи можна їх оспорити взагалі? Не останнім питанням є фінансування цього опитування, бо в межах країни це доволі великі витрати, які не передбачені бюджетом.
Коли відбуваються вибори, забезпечуються передвиборчі перегони. Хоча б опоненти й намагалися вилити одне на одного купу бруду, протягом приблизно двох місяців люди мають можливість скласти власне уявлення про кандидатів. У виборчій комісії присутні представники різних політичних сил, що серйозно ускладнює необ'єктивність при підрахунку голосів.
Є виборчі бюлетені, які друкуються і зберігаються таким чином, аби виключити можливість їх неналежного використання.
Зрештою, всі зацікавлені особи мають можливість переконатися, що результати виборів саме такі, які було проголошено виборчою комісією. А ще існує кримінальна відповідальність за різні зловживання під час виборів.
На відміну від цієї процедури так званий "референдум" у Криму було проведено без дотримання належної процедури.
Залишимо осторонь питання про його призначення, хоча питання повноважень з проведення опитування є так само актуальним (здається, президент України такими повноваженнями не наділений, а Конституція України визначає, що всі державні органи мають діяти в межах повноважень, на підставах та у спосіб, які визначені законами України).
Єдине, чим кримський "референдум" вигідно відрізняється від анонсованого "опитування", так це тим, що там хоча б було анонсовано питання. Але можливості публічної дискусії у Криму не було як через брак часу (загалом від рішення про призначення референдуму до його проведення пройшло близько двох тижнів), так і через переслідування будь-якої позиції, яка не відповідала інтересам Росії.
Навряд чи можна боятися переслідування незгодних в Україні. У нас просто немає з чим не погоджуватися. А якщо ми й дізнаємося про запитання, у нас просто вже не буде часу на те, аби намагатися їх обговорити.
Вже зараз до дня виборів залишається менше часу, аніж було до кримського "референдуму" після публікації питань. Бюлетені для "референдуму" були надруковані в типографії на звичайному папері без контролю їхньої кількості. Так само не було забезпечено ніякого контролю за їхнім використанням.
Не існувало процедури оскарження результатів. Зрештою, під час оголошення результатів дійшло до того, що, за повідомленнями представників так званої "комісії з проведення референдуму", проголосувало більше 100 відсотків населення Криму.
Все, що ми маємо як наслідок, – це проголошення потрібних для російської влади результатів, які неможливо перевірити або підтвердити.
Тому анонсоване "опитування" виглядає як незграбна спроба надати видимість легітимності певним рішенням. Це коли українському суспільству будуть пред'явлені якісь думки з коментарем: "Бачите, ось за що висловилася більшість суспільства".
А люди дивитимуться на це все і думатимуть: "Я знаю, що я за це не голосував, але ж грець його знає, за що дійсно голосувала більшість. Особливо після минулорічних президентських виборів..."
Сергій Заєць, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
