Необдуманные решения власти и предвыборный популизм: как это повлияет на экономику страны
Коронавірус та місцеві вибори — дві найважливіші теми країни, а за сумісництвом — і два найважливіших виклики для українського суспільства на найближчі 2 місяці. Саме тому всі гучні політичні рішення так чи інакше стосуються цих тем.
На превеликий жаль, конструктиву і логіки в таких рішеннях небагато, а от негативних наслідків для економіки та держави – чимало.
Недалекоглядність, невміння адекватно оцінити ситуацію та врахувати суттєві ризики для держави – ось із чим в мене асоціюються останніх два тижні. Розберімося з цим детальніше.
Уряд заборонив в'їзд іноземцям до 28 вересня. Відповідну постанову прийняли наприкінці серпня, аргументуючи це захистом від спалаху пандемії.
Але при цьому влада чомусь не подумала, що цією постановою вона просто стріляє в ногу українській економіці та створює багато негативних наслідків для країни у довготривалій перспективі. Адже представники інших держав вже занесли Україну до списку тих, хто може раптово закрити кордони.
І тепер у них немає ніякої гарантії, що їм знову раптово не заборонять в'їзд, умовно, в кінці жовтня. Саме тому в готелях України скасовують броні на всю осінь 2020-го!
Підприємці в розпачі. Туристичний сезон у західних регіонах, зокрема у Львові, провалено, і він не відновиться, як мінімум, 3 місяці.
Значна частина малого бізнесу, який тільки-но почав відновлюватися після жорсткого карантину, знову на межі закриття. Таке недоцільне рішення сильно вдарить не тільки по сфері туризму. Воно також є підставою скасування важливих конференцій, запланованих візитів делегацій тощо. Зрештою, скорочення робочих місць теж не оминути.
Україну треба вберегти від другої хвилі ковіду — це факт. Однак мають бути якісь причинно-наслідкові зв'язки між ситуацією та реакцією на неї.
Чи могла б заборона в'їзду для іноземців бути доцільною? Могла б. Якби в нас був дуже низький рівень захворюваності, тоді як в інших країнах набагато вищий. Проте зараз зовсім інша ситуація. А тому запитань до влади значно більше, ніж відповідей.
Ця постанова не захистить нас від другої хвилі ковіду, а тільки погіршить стан української економіки. А тому її, якнайшвидше, потрібно скасувати, і я вже подала відповідні звернення до Кабміну.
Щоб вберегти країну від спалаху хвороби, владі насамперед потрібно виконувати свою роботу: проводити масове тестування (у нас досі один із найнижчих рівнів тестування в Європі, хоч пройшло вже майже півроку відтоді, як почалась пандемія), готувати лікарні, забезпечувати медиків всім необхідним, локалізовувати спалахи хвороби тощо.
А замість того ми спостерігаємо, як далі намагаються знайти прості рішення складних проблем.
Не постановою єдиною. Адже нещодавнє рішення про підвищення мінімальної заробітної плати посеред року теж не принесе жодної користі ні громадянам, ні державі. Усі ми хочемо, щоб зарплати українців лише зростали. Так і має бути. Проте це рішення чистої води популізм. Чому?
По-перше, підвищення мінімалки — це підвищення податків для малого бізнесу (зросте ЄСВ, єдиний податок для ФОПів 2 групи, податок на нерухомість, туристичний збір тощо).
Багато малих підприємців не потягнуть вищого оподаткування, адже і так несуть шалені збитки через пандемію. Якщо протягом року мінімальну зарплату, як про це заявляє влада, підвищать ще до 5500 і 6000 грн, то це може вбити малий бізнес, особливо 2 групу ФОПів.
Влада має допомагати малому бізнесу відновити діяльність, а не ускладнювати йому умови для існування. І вона може це зробити. Наприклад, скасувати закони, які запроваджують тотальну фіскалізацію з квітня наступного року.
По-друге, підвищення податків (через підвищення мінімалки) — це суттєве підвищення цін для кінцевого споживача, тобто для всіх нас.
Як результат, українці за обіцяні 6 тис грн, які будуть через рік, зможуть купити набагато менше. Крім того, багато людей втратять роботу через звільнення підприємцями найманих працівників.
Президент України та представники монобільшості неодноразово говорили про лібералізацію економіки, тобто про зменшення втручання держави в економічну сферу життя.
Проте ліберальна економіка як така передбачає низькі податки, котрі платять усі, тоді як піднімати їх можна тільки на етапі росту.
Як бачимо, моновлада робить усе навпаки. До того ж "мінімалка" має змінюватись раз у рік під час перегляду бюджету, а не за 2 місяці до місцевих виборів, що є відвертим популістичним кроком.
Чи потрібно збільшувати мінімальну заробітну плату? Так. Але це має відбуватись шляхом проведення економічних реформ. І метою такого рішення повинен бути розвиток добробуту громадян, а не підвищення власних рейтингів.
Скасувати постанову про заборону на в'їзд іноземцям, зменшити податкове навантаження, відмінити тотальну фіскалізацію, запровадити мораторій на податкові перевірки — це те, що влада може зробити вже сьогодні, щоб вивести Україну з кризи.
Але, на жаль, форма залишається важливішою за зміст. І ситуативні рішення беруть гору над комплексним баченням проблеми.
Галина Васильченко, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
