Обезвоженный госбюджет-2021. Как украинцам прожить без воды?

А давайте поговоримо, як воно – жити без води? Кажуть, Ісус в пустелі 40 днів так провів. Але чи готові до життя без води звичайні українці? 

Автори держбюджету-2021, вочевидь, вважають, що так. Оскільки Мінфін вирішив, що затверджувати видатки на забезпечення інфраструктури питної води – це зайве.

А от дані Мінрегіону свідчать протилежне.

У 2020-му централізованим постачанням питної води не забезпечено близько 1% міст, понад 10% селищ міського типу і майже 70% сіл України. Привозною водою забезпечуються найбільш населені області: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Івано-Франківська і Кіровоградська. 

Водопровідні мережі, споруджені ще за радянських часів, давно мали би бути виведені з експлуатації. Але навіть без реставрації вони працюють і далі – латані-перелатані, на останньому диханні.

Майже 50% водопостачальних систем Львівської, Волинської, Житомирської і Харківської областей перебувають в аварійному стані. Ще гірша ситуація – на Луганщині та Донеччині.

За рівнем якості питної води ми – на 37 місці з-поміж 40 країн Європи. І протягом останніх 10 років наші показники тільки погіршуються.

За кількістю води на душу населення ми взагалі на 125 сходинці у світовому рейтингу, а на екологічній карті Європи Україна позначена як маловодна держава. Тобто країна, в якій 63 тисячі малих річок, 40 тисяч озер, 1100 водосховищ і понад 1 млн га прісних вод має на 1 людину стільки ж води, скільки пустельні африканські країни, як-то Чад або Судан.

Далі буде ще гірше, якщо аналізувати загальнодержавний тренд на руйнування і знищення довкілля.

З 1995 року з рельєфу та карти України зникло понад 10 тисяч малих річок та струмків.

Це наслідок як безглуздої та недалекоглядної промислово-економічної політики урядів, так і прояв глобальної загрози змін клімату. 

Проблема зрозуміла. А от з рішенням, принаймні в 2021 році, зовсім біда. Насамперед через те, що грошей на забезпечення населення водою повною мірою держава не передбачила.

Так, на першочергове забезпечення сіл централізованим водопостачанням на 2021 рік в бюджеті виділено 45 млн грн.

А тим часом Міндовкілля невідкладно потребує 150 млн грн для завершення будівництва водопровідних мереж, які забезпечать якісною питною водою 14 тис жителів у 8 селах Херсонської, Львівської та Одеської областей.

Це село Верхні Сірогози на Херсонщині, Гірне, Кам'янобрід, Артищів, Керниця, Думичі на Львівщині та Надеждівка, Виноградівка в Одеській області. Сьогодні без нормального забезпечення базової потреби в питній воді ці регіони перебувають в умовах третього світу, а не європейської країни.

Із проєкту держбюджету зникла ціла програма із забезпечення питним водопостачанням сіл Казанківського, Новобузького районів та реконструкції водоскиду Софіївського водосховища Миколаївської області. З 2019-го, за два роки, на неї виділили 43,6 млн грн. За ці кошти виконано основні роботи – реконструйовано водоскидну споруду Софіївського водосховища і водогони.

Реконструкцію всіх ділянок водопроводу, які цього потребують, досі не проведено, хоча це й передбачено цією бюджетною програмою. А у проєкті держбюджету-2021 коштів на потрібні роботи немає. Тобто водопровід може проривати в будь-який момент, і забезпечення водою близько 42 тис жителів Казанківського і Новобузького районів може опинитись під питанням.

Державна цільова програма "Питна вода України", яка існує з 2011 року,  востаннє фінансувалась взагалі у 2018-му.

Тоді на неї було виділено 200 млн грн, які дозволили реконструювати очисні споруди і водопровідно-насосні станції, провести технічне переоснащення станцій водопідготовки, побудувати водозабори і артезіанські свердловини.

В проєкті держбюджету-2021 на цю програму передбачено 00,00 грн. Це означає, що створення умов для забезпечення українців якісною питною водою ставляться на паузу.

Всі ці факти щодо держбюджету-2021 змушують повернутись до питання в назві цього допису: як людині прожити без води? І що більше це питання ігнорується і відкидається, то більше поглиблюється водна криза.

Шкода, що прагнучи в Європу, приймаючи декларації і закони, при розподілі коштів уряд Шмигаля змушує українців жити в умовах Папуа Нової Гвінеї, де більш ніж половина жителів не можуть отримати чисту воду.

Леся Василенко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.