"Вагнергейт": как срыв спецоперации может привести к импичменту президента Зеленского
Інформація про спецоперацію українських спецслужб із виманювання російських бойовиків так званої ПВК "Вагнера", яка могла бути зірвана вищим керівництвом держави, доповнюється новими доказами.
Єдиним інструментом для незалежного розслідування справи наразі є ТСК Верховної Ради. Проте влада гальмує її створення. До чого це може призвести?
Скандал з можливим зривом спецоперації українських спецслужб із виманювання "вагнерівців" кимось з вищого керівництва держави триває вже другий місяць.
За цей час його встигли охрестити "вагнергейтом", справа постійно обростає новими подробицями, але влада продовжує вдавати наче нічого не сталося. Що ж насправді відбулося? Давайте відтворимо коротку хронологію подій.
29 липня білоруські державні канали повідомили про те, що під Мінськом і на півдні країни затримали 33 російських найманців з так званої ПВК "Вагнера".
Офіційно такої організації не існує, адже за законодавством РФ використання найманців взагалі заборонено. Проте Росія звикла діяти за принципом "закони потрібні для того, щоб їх порушувати".
"Вагнерівців" постійно використовували для найбрудніших завдань у тих точках, де потрібно було Кремлю – Сирія, Лівія, Судан, ЦАР і, щонайголовніше, на Донбасі.
Одразу з'ясувалося, що значна частина із затриманих під Мінськом брала участь у збройній агресії проти України. Лукашенко, який тоді ще продовжував свою класичну геополітичну гру, заявив, що затримані росіяни прибули в Білорусь для дестабілізації ситуації в період виборчої кампанії.
Зайшла мова про їхню можливу екстрадицію в Україну. Від нашої держави навіть послідував офіційний запит. Проте в результаті "вагнерівців" відправили назад до РФ. І, як з'ясувалося пізніше, на це були вагомі причини.
Читайте також: Як у Мінську грали Вагнера та якою була мета російських бойовиків у Білорусі
16 серпня вночі під час стріму на своєму Youtube-каналі я першим повідомив сенсаційну інформацію, що повністю змінювала уявлення про ситуацію з "вагнерівцями".
За інформацією моїх джерел, кінцевою точкою російських найманців була не Білорусь. Насправді це українські спецслужби зорганізували блискучу спецоперацію. Її метою було виманити "вагнерівців", які воювали на Донбасі, начебто для роботи в охороні нафтових вишок у Венесуелі.
Завербовані українськими спецслужбовцями під прикриттям, вони були впевнені, що летять з Мінська до Стамбула і далі на місце роботи. Проте по дорозі літак мав здійснити аварійну посадку в одному з аеропортів України, де всіх найманців уже було б затримано.
Однак спецоперацію було зірвано. Відбувся витік інформації і про операцію дізнались російські спецслужби.
18 серпня головний редактор сайту "Цензор.нет" Юрій Бутусов не тільки підтвердив інформацію, але й вказав на нові обставини.
24 липня начальник ГУР Василь Бурба спільно з першим заступником голови СБУ Русланом Баранецьким доповіли президенту Зеленському про проведення фінальної частини спецоперації.
У кабінеті на нараді разом із Зеленським були присутні глава ОПУ Андрій Єрмак, перший заступник секретаря РНБО – голова комітету з розвідки Руслан Демченко, заступник голови ОПУ з питань оборони Роман Машовець та секретар президента Марія Левченко.
Єрмак послався на переговори з помічником президента РФ Дмитром Козаком. На думку Єрмака, затримання російських терористів завадило б початку перемир'я на Донбасі 27 липня. Зеленський погодився з Єрмаком. Таким чином, операцію перенесли на кілька днів і в результаті її було зірвано.
Після цього Зеленський звільнив начальника ГУР Василя Бурбу за вимогу розслідувати провал спецоперації.
Призначений після Бурби Кирило Буданов одразу після поста Бутусова заявив, що СБУ не причетна до ситуації з "вагнерівцями", а версію про спецоперацію розкручують політики і РФ. Цим він викликав ще більше підозр. І вони були не безпідставними.
Спочатку Яніна Соколова опублікувала на своєму каналі в Youtube дві частини інтерв'ю наших оперативників з бойовиками, яких затримали під Мінськом.
Далі 4 вересня на брифінгу у Верховній Раді ми з колегами з фракції "Європейська солідарність" презентували низку неспростовних доказів про те, що спецоперація таки відбувалася. Зокрема, розшифровки інтерв'ю з вербованими "вагнерівцями" та квитки з Мінська у Стамбул, паспортні дані.
Як виявилося, вони аж ніяк не могли бути задіяні для "дестабілізації ситуації в Білорусі", адже були операторами ПЗРК та мали досвід у військових діях, а не вуличних заворушеннях. І, що найгірше, були причетними до трагічних для нас подій на Донбасі, зокрема до збиття під Луганським аеропортом 14 червня 2014 року військового транспортного літака ІЛ-76.
9 вересня у своєму інтерв'ю колишній глава Офісу президента Зеленського Андрій Богдан не лише підтвердив на 100% опубліковані раніше докази про існування спецоперації, але й доповнив їх новими деталями. Зокрема, він заявив, що спецоперація тривала понад рік в повній секретності разом з американськими спецслужбами.
"Вагнерівців", які воювали до цього на Донбасі, не просто вербували в "невідомість". Була створена спеціальна фірма у Венесуелі, на яку набрали працювати реальних людей. Вони поїхали туди на конкретні вишки, їм платили за це гроші.
Тобто з точки зору "вагнерівців", їх набирали на цілком реальне замовлення. Таким чином, масштаб операції і масштаб "зливу" кимось з найвищого керівництва ставав просто катастрофічним для національної безпеки.
І насамкінець, низку доказів доповнили 10 вересня під час пресконференції Олександр Турчинов та Юрій Луценко. Вони також заявили про те, що керівництво держави намагається знищити інформацію та матеріали справи.
Водночас офіцери, які безпосередньо брали участь в підготовці та проведенні операції, готові давати свідчення парламентській ТСК по розслідуванню цієї справи.
Єдина проблема в тому, що влада робить все для того, щоб такої комісії в Верховній Раді створено не було. Від самого початку "вагнергейту" Офіс президента заперечує будь-які факти існування спецоперації і відповідно її зриву.
Андрій Єрмак взагалі називає це спланованою дезінформаційною кампанією. Анонімні телеграм-канали, які пов'язують з ОПУ, в унісон говорять про неможливість існування спецоперації та про начебто підігравання Росії з боку тих, хто про неї розповідає.
Виникає одне просте запитання. Якщо дійсно ніякої спецоперації не було, і владі немає чого приховувати, тоді чому гальмується створення ТСК в Верховній Раді? Наразі такий орган є єдиною можливістю незалежно від ОПУ та підконтрольних йому силових структур розслідувати справу.
Суспільство хоче знати правду. Петиція, яку створили родичі загиблих на Донбасі військових з вимогою створити парламентську ТСК по справі "вагнерівців", набрала необхідні для розгляду 25 тисяч голосів на сайті Верховної Ради менше ніж за тиждень!
Лише незалежне розслідування зможе розставити всі крапки над "і". Це питання не лише справедливості, але й національної безпеки.
Адже в разі, якщо інформація про спецоперацію і її зрив підтвердиться, виходить наступне. У вищому керівництві держави прямо зараз продовжують перебувати люди, які, цілком можливо, працюють на іншу країну. Якщо бути точним, на Росію. А президент Зеленський покриває їх, таким чином стаючи співучасником злочину – державної зради.
І тут мова уже йде не просто про імпічмент, суд і вирок. Тут йде мова про те, що ми дозволили собі втратити пильність під час війни. І таким чином поставили під загрозу безпеку країни та майбутнє держави. Наші спецслужби розробили блискучу операцію. Але забули перевірити кабінети на Банковій.
Якщо влада продовжить відмовляти суспільству у праві на справедливість, це призведе до того, що її доведеться здобувати іншими методами. Українці неодноразово доводили, що вміють боротися за свої права.
Спочатку правда. Далі справедливість. Вимагаємо створення парламентської ТСК по справі "вагнерівців" якомога швидше!
Олексій Гончаренко, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
