Беларусь между Лукашенко и Путиным: что делать Украине?
У Білорусі зараз дві основні проблеми: Олександр Лукашенко і загроза російської агресії. Білоруський диктатор з останніх сил намагається утримати владу у безвихідній ситуації. Росіяни, спостерігаючи його слабкість, посилюють тиск і можуть вдатися до прямої агресії. Україна зобов'язана підтримати білорусів і допомогти у їхній боротьбі.
В шахах існує такий термін, як цугцванг. Це ситуація, коли будь-який подальший хід призведе до погіршення твого становища. Схоже, Олександр Лукашенко опинився наразі саме в такій ситуації. Але може потягнути за собою й Білорусь.
Лукашенко несподівано втрачає владу в країні і, що найгірше для нього, розуміє це. Звідси і слідує його нервова реакція на події передвиборчої кампанії, що набирає обертів.
Для Білорусі ці вибори мали б стати ще одними "виборами Лукашенка". Але сталося зовсім інакше.
Спочатку офіційна влада за вже апробованою раніше схемою спробувала не допустити до виборів головних опозиційних кандидатів. Вдавалися до класичних маніпуляцій з вибракуванням підписів, які необхідно збирати кандидатам, а далі перейшли до силових методів.
Популярний блогер Сергій Тихановський досі перебуває під арештом, як і колишній голова правління "Белгазпромбанку" Віктор Бабарико та десятки його колег. Валерій Цепкало разом з дітьми був змушений тікати і зараз він знаходиться в Україні. Під час силових розгонів мітингів заарештували також сотні білоруських громадян.
При цьому Лукашенко використовував образ України як негативний приклад політичної нестабільності. Говорив про "майданутих" та недопустимість "майданів" у Білорусі.
Читайте також: Між поганим та найгіршим: які наслідки для України можуть мати вибори у Білорусі
Проте сталося не так, як гадалося. Дія отримала протидію. Опозиційний рух не тільки не припинився, а навпаки посилився і об'єднався навколо дружини Сергія Тихановського Світлани. Виборчі штаби Тихановської, Бабарико і Цепкало розробили спільну стратегію, головною метою якої наразі є зміна влади демократичним шляхом через вибори.
31 липня в Мінську пройшов, напевно, наймасовіший мітинг опозиції за всю історію Білорусі – за різними даними, участь взяли близько 63 тисяч громадян. Те, що у Лукашенка уже немає реальної підтримки білоруського народу, – факт. Інтернет-жарт про "Сашу 3%" має лише долю жарту.
Лукашенко править уже 26 років. За цей час він не лише банально набрид людям, а й завів країну у вельми неприглядне становище.
Ретроградна білоруська економіка, орієнтована на постійну ресурсну підтримку Москви, цього року дала серйозний збій. Наслідки уже відчутні і будуть посилюватись. Міфи про "особливий білоруський шлях" і "чисту країну зі зразковим порядком" посипались щойно Лукашенко спробував здійснити черговий геополітичний кульбіт врозріз з інтересами Путіна.
Білоруський любитель "пройти між крапельками" отримав справжній холодний душ від росіян. 29 липня під Мінськом затримали 32 російських бойовики ПВК Вагнера і ще одного на півдні. За повідомленням білоруської влади, Росія відправила загалом 200 бойовиків для розхитування ситуації всередині країни перед виборами. Звичайно, Кремль відхрещується від цього, хоча всі все розуміють і в казки про "бажання подивитись на собор Святої Софії" ніхто не вірить.
"Не взрывайте обстановку, ибо будет полыхать так, что до Владивостока будет тяжело", – заявив Лукашенко під час звернення до народу і парламенту 4 серпня. Паралельно з цим білоруси оголосили про проведення військових навчань на кордоні з Росією одразу після виборів, які відбудуться уже цієї неділі.
Як в цій всій ситуації напередодні виборів в Білорусі потрібно діяти Україні?
Багато хто пише про те, що Україні варто підтримувати Лукашенка. Ми традиційно мали з ним сусідські відносини. А зараз він ще й заявляє про російську загрозу своїй країні і готовий чинити опір.
Друзі, зрозумійте: Лукашенко не боїться за Білорусь, він боїться за свою владу. Жодна дестабілізація в країні не була б можливою, якби не диктаторський режим і його дії останніх місяців.
Уявімо, що в Білорусі пройдуть демократичні вибори і Лукашенко програє. Влада мирно переходить до опозиції. Звісно, зараз це неможливо. І, звісно, через те, що росіяни ніколи не відмовлялися від ідеї окупувати та приєднати до себе Білорусь, вони і використовують ослабленого диктатора.
Росіяни бачать, що у Лукашенка реально впала підтримка білорусів, і тому тиснуть. І можуть піти до кінця, до прямої агресії. Ось в чому полягає дилема Лукашенка наразі: він буде вимушений або остаточно злитися під Кремль і піти на всі їхні вимоги, або отримати загрозу військового вторгнення.
Кремль в жодному разі не зацікавлений в тому, щоб Білорусь стала демократичною. Тому в цій ситуації ми в жодному разі не можемо підтримувати диктатора Лукашенка. Першочергове завдання – допомогти провести чесні вибори, після яких у Білорусі нарешті відбудеться зміна влади і буде встановлено демократичний режим.
Як наслідок, маючи президента, якого реально підтримує народ, маючи підтримку від міжнародної демократичної спільноти, Білорусь зможе протистояти російській агресії.
Читайте також: Балто-Чорноморський союз та більше зброї: як захиститися Східній Європі
Ми зобов'язані допомогти білорусам стати на демократичний шлях розвитку. Перший відправний пункт – вибори 9 серпня. Вони мають бути максимально чесними і прозорими. Білоруси мають повернути ситуацію в країні під контроль. І Україна в цьому допоможе.
В цьому разі ми отримаємо союзника, зв'язок з яким підкріплений культурною та історичною близькістю, а в геополітичному сенсі ми зберемо останній важливий пазл для створення Балто-Чорноморського союзу. В разі, якщо ситуація вирішиться на користь Лукашенка і Росії, ми отримаємо ще тисячу кілометрів ворожого кордону і ризик потрапити в оточення. Вибір, я сподіваюся, очевидний для всіх.
Тому в цій грі ми з вами на одному боці, браття білоруси!
Жыве Беларусь! Слава Україні!
Олексій Гончаренко, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
