До каких пор в Украине будут происходить взрывы газа в домах?
Протягом вже майже місяця я як адвокат надаю правову допомогу групі громадян, постраждалих внаслідок вибуху у будинку на Позняках. Я змушений відстежувати правову логіку подій, пов'язаних з трагедією, яка спричинила багато болю і забрала життя п'яти людей.
І мене дуже непокоять два питання: чому і доки?
Насправді, це складна проблема. Соціум так влаштований, що ми усі прямо залежимо один від одного. Будь-який багатоквартирний будинок – це великий вулик.
Тому в ідеалі всі правовідносини, що виникають на "тлі" будинку, повинні ретельно і грамотно регламентуватися відповідними нормативними документами. Зокрема правовідносини між власниками квартир, між власниками і орендарями, споживачами комунальних послуг і їх постачальниками, покупцями і продавцями нерухомості тощо. А при недотриманні встановлених вимог повинна виникати відповідальність.
На жаль, українські реалії далекі від ідеалу.
І я, наприклад, через відсутність чітких правил і контролю за їх дотриманням сьогодні до кінця не розумію, в якому стані знаходиться багатоквартирний будинок, в якому я живу.
Я не знаю, хто і скільки добудував опалювальних приміщень. І це при тому, що всі ми фактично загнані в рабство до теплогенеруючих компаній, а опалення всіх "новобудов" оплачується з кишень мешканців будинку. Я не впевнений, що хтось в моєму будинку не зніс несучу стіну в своїй квартирі, і що це в кінцевому результаті не призведе до обвалення, трагедії і людських жертв.
Тобто за великим рахунком всі ми, незалежно від соціального статусу і розміру гаманця, ходимо по одному великому мінному полю. А міни на мінних полях, як відомо, періодично вибухають.
Читайте також: "З квартири залишилася я. І врятували папугу". Як розминулися зі смертю жителі панельки на Позняках
Саме так 13 років тому у тодішньому Дніпропетровську сталася найстрашніша за всю історію України трагедія, пов'язана з побутовим газом, – вибух у 10-поверховому будинку, який повністю зруйнував один з під'їздів. Тоді загинуло 23 людини.
І ось тепер – вибух на Позняках. Також, мабуть, найбільша подібна трагедія, тільки на рівні Києва. Також у 10-поверховому будинку і також з людськими жертвами. Дуже сумна тенденція. Тим паче, що між цими двома вибухами дійсно багато спільного – наприклад, скарги жителів на запах газу напередодні трагедії.
Тому насамперед з метою недопущення в майбутньому подібних трагедій необхідно встановити причину вибуху.
Наразі більш-менш однозначно можна лише сказати, що мала місце позаштатна ситуація – витік газу. Потужність вибуху вказує на те, що це був витік не з несправних побутових газових приладів, а щось більш серйозне.
Відомо також, що напередодні трагедії в будинку побували газовики – зняли прилади обліку і поставили заглушки. Після цього жителі кілька разів викликали працівників служби газу зі скаргами на специфічний запах.
Разом з тим в особистому спілкуванні мої клієнти зазначили, що з "ароматами" в цьому районі міста завжди були проблеми. Тому що неподалік розташовані такі об'єкти, як завод зі спалювання сміття "Енергія" та відстійники Бортницької станції аерації. Плюс до цього загальна загазованість повітря в густонаселеному районі Києва. Тобто багато хто з мешканців будинку міг просто не звернути увагу на запах газу.
Друге. Місто Київ разом з Кабміном виділили гроші для ліквідації наслідків трагедії – на допомогу постраждалим та приведення пошкодженого будинку до безпечного стану. Але тут є важливий нюанс. Постраждали не тільки власники знищених та пошкоджених квартир.
В багатьох квартирах під'їзду, де стався вибух, проживали орендарі. Під час вибуху вони пережили, напевно, найстрашніші хвилини в своєму житті, і в майбутньому, можливо, це ще позначиться на їхньому здоров'ї. Вони теж втратили своє майно, як і власники квартир. Але про них мало хто пам'ятає. Наразі мова про матеріальну допомогу їм взагалі не йде. А в ЗМІ їх якщо і згадують, то мигцем і не конкретно.
І ще мене особисто засмучує становище мешканців та власників квартир в сусідніх під'їздах, проживання в яких визнали безпечним. Я не розумію, як це може бути, щоб після такого вибуху проживання в панельному будинку було безпечним. Проте всі прекрасно розуміють, скільки такі квартири втратили в ціні. От ви б хотіли придбати житло в сусідньому з вибухом під'їзді?
Третє. Сама допомога. 25 червня Президент та міський голова Києва спільно зробили публічну заяву, що максимум до середини серпня власникам зруйнованого житла будуть надані нові квартири. Я вболіваю за своїх клієнтів і дуже хочу, щоб так і сталося.
Але за будь-якого подальшого розвитку подій питання залишається. Або в Україні буде наведений порядок в регулюванні правовідносин у житловій сфері, або рано чи пізно нам доведеться розгрібати наслідки наступної трагедії. Мені хотілось би вірити, що до цього не дійде.
Ми прагнемо жити в світі, де всі громадяни є рівними перед законом, в якому власність усіх є захищеною в рівній мірі. Я би щиро хотів, щоб кожна людина усвідомила: від того, як ми, держава, захищаємо майно людей, залежить те, як ці люди захищатимуть вже майно держави, коли в тому виникне необхідність.
Іван Лахтарін, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
