Бацька на коленях: перед своим народом или перед Путиным?

Упродовж серпня не вщухають протести в Білорусі, що розгорілися на тлі сфальсифікованих президентських виборів. Чи замислювалися ви, кому насправді можуть бути вигідні ці протести і результати, до яких вони можуть призвести?

Розберемося.

Одна із найбільш популярних версій полягає в тому, що коріння протестів є суто народним. І виключно сам народ є ініціатором цих мітингів, без будь-якого зовнішнього іноземного втручання у виборчий процес Білорусі.

Так, у цій тезі, безумовно, є частка правди. Здебільшого народ втомився від авторитарного Лукашенка, який не тяжіє до змін і має вкрай безкомпромісний характер взаємодії з владою інших країн. А це, своєю чергою, ставить крапку на плідній міжнародній співпраці і частково ізолює Білорусь як економічно, так і політично.

Комусь подобається "жорстка рука" Бацька, а хтось почав його відверто ненавидіти. У будь-якому випадку я розумію обидві точки зору. Кожний має право на свободу мислення і вибору.

Але, якщо покопатися глибше, то можна побачити й іншу сторону медалі.

Те, що народ втомився і хоче змін, не викликає сумнівів. Але ж чи не "підгодовуються" ці протести зовні тими, кому наслідки цих подій можуть бути вигідні?

Я маю дві теорії щодо цього питання.

1. Протести вигідні Заходу

Заходу потрібна революція і зміна влади в Білорусі, щоби політичний курс країни став більш "прозахідним" і демократичним. Це надасть змогу впритул наблизитися до Росії та вирвати Білорусь із її лап.

Читайте також: Мовчання – не золото: чому Україна зобов'язана офіційно не визнавати Лукашенка

Білорусь між Лукашенком і Путіним: що робити Україні?

Подібна "прозахідна" тенденція в політиці Білорусі – це каміння в город Путіна. Якщо ще 6 років тому Росію оточували доброзичливі сусіди, готові до співпраці з Кремлем із будь-яких питань, то після зміни української, а згодом і білоруської влади усе може перевернутися з ніг на голову.

США і Європа де-факто стануть територіально ближче до Росії, а отже, й ефективніше впливатимуть на деякі процеси всередині цієї країни.

Холодна війна за вплив між Заходом і СРСР (потім Росією) триває десятиліттями і продовжується й досі. Тож очевидно, що наразі США та Європа будуть намагатися всіляко підігрівати протестні настрої всередині Білорусі, доки це нарешті не призведе до "вибуху" – революції. І є дуже великі шанси, що кінець серпня буде вирішальним у цьому контексті.

2. Протести організовані Росією

Друга теорія – більш ймовірна, тому акцентуймося на ній.  

Не так давно Білорусь і Росія були братніми країнами, з єдиним вектором бачення політичного розвитку та лояльним ставленням президентів один до одного.

Але за останні декілька років дещо змінилася риторика Лукашенка. Він став менш компромісний та більш практичний щодо Росії, відчувши надто сильний путінський вплив на Білорусь і постійний тиск Кремля щодо деяких політичних питань. Зокрема щодо об'єднання Росії і Білорусі.

Усе дуже просто.

1) Внести зміни до Конституції РФ, щоби увіковічити себе;

2) Об'єднати Росію з Білоруссю, щоби знову обратися президентом, але вже об'єднаної країни.

Другий варіант був значно цікавіший Путіну, оскільки це об'єднання дало би змогу "вбити двох зайців" – і переобратися, і розширити територію Росії (марево Путіна щодо відродження СРСР ми пам'ятаємо).

Однак Лукашенко почав задкувати. І Путіну довелося зі злістю йти за першим сценарієм – змін до Конституції.

Як наслідок – відтепер Лукашенко не називає Росію братською країною. Наразі вона лише партнер. Адже, як зазначив сам Лукашенко, "Росія проміняла братські відносини на партнерські".

Чи подобається Путіну така поведінка Бацька? Очевидно, що ні. Особливо після того, як Лукашенко публічно, на весь світ, присоромив Путіна та відмовився об'єднатися з такою "великою" путінською Росією.

Тому головна ціль Путіна – це геополітично принизити норовитого Лукашенка та вказати йому на його місце.

А що змусить Бацька змінитися та почати слухатися Путіна? Звісно, страх.

Страх зазнати поразку в битві за престол з опозицією. Страх втратити контроль над своїм народом, страх бути ганебно вигнаним із власної країни (як це було з Януковичем під час Революції гідності).

Лукашенко не хоче здаватися перед своїм народом. Але все більше стає очевидним, що без сторонньої допомоги йому не обійтися.

Отже, всю кашу в Білорусі заварив Путін з однією метою – змусити Лукашенка приповзти на колінах і просити про допомогу.

Дану теорію підтверджує той факт, що напередодні виборів на території Білорусі було затримано бойовиків Вагнера, які тісно співпрацюють із Кремлем. Очевидно, що дані бойовики приїхали не милуватися пейзажами Біловезької Пущі, їхня ціль – революція.

Зрозумівши, що можливі протести будуть координовані Росією, Лукашенко почав публічно "торгувати" бойовиками, демонструючи всьому світу, що Росія може бути причетна до дестабілізації ситуації в країні під час майбутніх виборів.

Ба більше, Бацька почав демонстративно загравати зі Заходом, посилаючи сигнал Путіну, мовляв, "якщо ти, Володя, будеш так напирати, то я можу піти під вплив Заходу".

Але з останніх подій стало очевидно, що Лукашенко все ж обрав шлях підкорення Путіну, а не Заходу. Про це красномовно свідчить той факт, що він віддав вагнерівців саме Росії, а не Україні. До того ж, зовсім нещодавно він закликав Росію допомогти Білорусі у розв'язанні проблеми з протестами.

Отже, найбільше вірогідною є теорія, що протести вигідні саме Путіну. Оскільки після того, як Бацька домовився з Путіним про надання допомоги Білорусі, ситуація різко змінилася. 

Зокрема Лукашенко почав поводити себе більш впевнено та подекуди нахабніше: концентрувати навколо себе своїх прихильників, виходити на діалог з опозиціонерами та рішуче промовляти "вам доведеться мене вбити, щоби провести нові вибори!".

Тобто він здобув собі основу під ногами, на якій міцно стоїть. І ця основа – Путін.

Путіну це вкрай вигідно. Адже він де-факто поставив на місце Лукашенка. До того ж, після надання допомоги і придушення білоруських  протестів Кремль апелюватиме тезами в дусі "подивіться, що відбулося з Україною у 2013-2014 роках, коли вона відмовилася від нашої допомоги. І тепер подивіться на Білорусь, яка не відмовилася і досягла бажаного спокою і миру".

У будь-якому випадку, після того, як Лукашенко посипавши голову попелом прибіг просити допомогу у Росії, Путін стане на його захист і буде робити все, щоби лишити Бацьку при владі.

Олег Петровець, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.