100 дней стыда генпрокурора Венедиктовой

Минулого тижня генеральний прокурор Ірина Венедіктова опублікувала відеоматеріал зі звітом про свою діяльність на посаді очільниці "ставки на Різницькій". 

Не можна обійти стороною цей факт, адже одна з ключових обіцянок Зеленського рік тому перед виборами стосувалась посадок. І саме відсутність результатів у даній царині змусили президента натиснути на парламент, змінивши Рябошапку на Венедіктову у березні. Тому цілком логічно порівняти слова про досягнення нового генпрокурора за 100 днів із реальним станом справ.

Почнемо з маркерних кримінальних проваджень, про які частково заявила глава ОГП. Вбивство Катерини Гандзюк – заявлено про те, що розслідування закінчено і справу передано до суду. Проте на думку друзів Каті та сторони потерпілої, доказова база зібрана фрагментарно. Як наслідок, реальні замовники вбивства Гандзюк можуть уникнути відповідальності. 

При цьому не можна пройти стороною той факт, що прокурори після публічного тиску з боку громадянського суспільства все ж таки добились запобіжного заходу для підозрюваного у "замовленні" вбивства. Главу Херсонської облради Владислава Мангера взяли під варту. Зрештою, фінальний результат побачимо після судового розгляду відповідного провадження. Поки це лише початок процесу.

Ще одна маркерна справа – розслідування кейсу стосовно нападів на одеського активіста Сергія Стерненко та загибелі одного з нападників на нього під час третього нападу. Все вказує на те, що Венедіктова прийняла позицію міністра внутрішніх справ Арсена Авакова – Стерненко повинен опинитись за ґратами. Будь-якою ціною посадка має стати реальністю. При цьому, позиція сторони обвинувачення (прокурорів) час від часу виходить за рамки норм матеріального і процесуального права. 

Крім цього, в провадженні проблеми ще й з елементарною логікою – Сергія обвинувачують в умисному вбивстві.

Проте навіть студенту 2 курсу юридичного факультету зрозуміло, що частина 5 статті 36 Кримінального кодексу вказує, що не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи, або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Ця норма не є теоремою Ферма, тому застосувати її можна було раніше. Але цього ніхто не зробив в силу заполітизованості процесу.

Нагадаю, на Стерненка напали вночі двоє біля його будинку, коли Сергій з дівчиною прямував додому. Під час бійки одеський активіст наніс кілька ударів ножем, від отриманих травм один з тітушок помер.

Всім зрозуміло, що цей кейс підпадає під визначення зазначеної статті. Потім були три експертизи, якими умисно жонглюють прокурори і слідчі СБУ. На одні висновки вони закривають очі, інші навпаки беруть "на озброєння". Типова ситуація для політично підконтрольної Нацполіції, якою в ручному режимі керує Арсен Аваков. 

В ході судових засідань прокурори також стверджували, що в Сергія була холодна зброя, яку неможливо купити у вільному доступі. У відповідь їм демонстрували сайти, де з легкістю в 3 дотики до екрану розблокованого смартфону  можна придбати такий ніж. Театр абсурду – найм’якша назва цього судового процесу.

Попередньо Венедіктова змінила прокурора по справі Стерненка, адже офіцер правосуддя відмовився підписувати повідомлення про підозру одеському активісту в контексті умисного вбивства. Прокурор навіть написав пояснення на 13 сторінок, що складу злочину (умисне вбивство) там немає.

І це ж саме заявив у судовому засіданні під час обрання запобіжного заходу Стерненку. Суто політична помста міністра Авакова активістам за те, що вони не перший рік вимагають відставки "вічного" очільника МВС.

Стосовно кількості проваджень, де процесуальне керівництво здійснюють прокурори. Ця фантастична цифра 1.4 млн кейсів не говорить ні про що. Від слова ВЗАГАЛІ. Деякі провадження роками лежать без здійснення жодних слідчих дій. Аналогічна ситуація з відшкодованими збитками.

Мова йде про 100 млн грн, про які заявила Венедіктова. Можливо, це проста підміна понять, адже відшкодування не відбувається за три місяці, а частина кейсів розслідувалась ще за часів Рябошапки. 

Тепер про 156 гектарів землі, повернутих державі. Знову ж таки, на фоні тисяч гектарів, що незаконно або напівзаконно знаходяться в руках аграрних латифундистів ­– це крапля в морі. Тим більше, коли Венедіктова фактично врятувала аграрного олігарха Олега Бахматюка від кримінального переслідування. 

Тепер про протидію організованій злочинності. Генпрокурор заявила про знешкодження 106 угруповань. Наведу лише один приклад. Рівно рік тому в найбільшому місті Київщини було проведено одразу 50 обшуків, затримано більше 10 осіб, які підозрювались у створення організованої злочинної групи.

І що ви думаєте? Всім їм з часом поступово змінили запобіжні заходи і абсолютна більшість з них не знаходяться в СІЗО.

Не подумайте, що я агітую до тотальних заходів щодо потенційних злочинців. Просто дивно виглядає, коли при обшуках знаходять арсенал зброї, велику кількість наркотиків, "поліцейські" рації, а згадану групу осіб підозрюють в купі кримінальних правопорушень. І зрештою це конвертується в ніщо. Тому або не створювати циркові вистави у вигляді масових обшуків, або доводити справу до логічного завершення.

Про 40 справ на особистому контролі не варто і згадувати. Бо спершу в голову приходить історія з вищезазначеним кейсом по Стерненку.

Так, дійсно, особистий контроль, щоб "закрити" активіста за постійну критику влади. Як вже зрозуміло абсолютно всім, необхідний самозахист прокурори за наказом Венедіктової трактують як умисне вбивство. На жаль, недалеко в цьому відійшли від часів Генпрокурора президента-втікача Януковича Віктора Пшонки. Інші "контролі" очільниці Офісу маловідомі.

Також не варто пропустити повз вуха слова про розслідування щодо експорту медичних масок за заниженими цінами. Бо переслідування відповідних чиновників закінчиться нічим, адже доказову базу будуть "ліпити" на ходу задля задоволення електоральних настроїв що хтось нібито хотів нашкодити безпеці країни, експортуючи медичні маски за кордон, коли громадяни зіштовхнулись з пандемією коронавірусу.

Стосовно протидії скруткам щодо податку на додану вартість. Нагадаю, нещодавно було звільнено за відсутністю будь-яких аргументів главу фіскальної служби Сергія Верланова. Нібито надто впали надходження до бюджету. При цьому всім зрозуміло, що економічна активність в країні впала, як і у всіх державах світу.

Верланова прибрали, значно зменшили розмір очікуваних надходжень від податкових платежів в бюджет. І нове керівництво фіскалів не впоралось з поставленими задачами – збори значно зменшились.

Тепер про координацію роботи органів правопорядку, що знаходиться у фарватері політичної волі керівництва держави. Де треба, розслідування пригальмовують, а десь – навпаки. Зрештою, ворон ворону око не виклює.

Допомога в уникненні відповідальності олігарха Костянтина Жеваго є чудовою ілюстрацією стану справ. При Рябошапці зазначена особа реально могла бути притягнута до відповідальності за оборудку з коштами, які надходили від НБУ в якості рефінансування підконтрольному олігарху банку "Фінанси і кредит".

Крім цього, варто зауважити на скандалі, що починає розігріватись на рівному місці. Як відомо, за часів правління Порошенка детективи НАБУ і прокурори САП перебувати в перманентному конфлікті. Після приходу Зеленського і очолення Генпрокуратури Рябошапкою скандали стихли.

Почалась кропітка робота і, як наслідок, з’явились результати. Нещодавно вже новий Генпрокурор Венедіктова ініціювала дисциплінарне стягнення голові САП Назару Холодницькому. Спочатку навіть він не знав, що саме стало підставою для ініціювання відповідної процедури. 

Згодом довідалися з власних джерел, що на думку Венедіктової Холодницький не закрив кримінальне провадження після рішення Печерського районного суду міста Києва і скарги адвоката сторони захисту.

Також Генпрокурор звинувачувала главу САП у тому, що він відмовився надавати матеріали для ознайомлення кримінального проваджень на її вимогу. Серед них:

• справа стосовно будівництва автодоріг партнером Ігоря Коломойського по гірськолижному бізнесу Олександром Шевченком в Івано-Франківській області (№12019090000000084),
• провадження стосовно зловживання службовим становищем в Одесі (№42017000000000860),
• справа щодо зловживання службовим становищем і недостовірного декларування (№42018000000000954),
• один з найвідоміших кейсів щодо зловживань у державному концерні "Укроборонпром" (№42016110350000102).

Венедіктова вимагала ці провадження в порядку ст.2, 9, 28, 36 КПК України для "вивчення і перевірки". Вочевидь, про гарантії невтручання Генпрокурора у провадження, де вона не є членом групи прокурорів і не здійснює жодних процесуальних дій юрист-цивіліст Венедіктова не чула.

Тому у вищезгаданій спробі Венедіктової притягти Холодницького до дисциплінарної відповідальності немає нічого, окрім як тотального бажання тримати всі "плодовиті" провадження у себе під боком, жонглюючи ними перед президентом Зеленським і, скоріш за все, дещо з них просто спустити на гальмах з метою власного зиску (політичного чи "бізнесового"). 

Цікавий нюанс: за моїми даними проводилась організована зустріч Зеленського, Венедіктової і Холодницького. Під час розмови з’ясувалось, що слова Ірини Валентинівни далекі від реальності, як сталінські часи від демократизації держави. І дехто звідтіля пішов майже в сльозах.

Єдине, про що дійсно може говорити Генпрокурор, – реформа органів прокуратури. Зрештою, маємо визнати, що процес триває. Проте це заслуга не тільки Венедіктової, але й західних партнерів, які повноцінно підтримують процес. 

Проте варто зауважити, що Ірина Валентинівна взялась повертати "зашкварених" офіцерів правосуддя в свої ряди. І процедура досить проста. Закон передбачає можливість обходу атестації через кадрову комісію, яка рекомендує призначення прокурорів на адміністративні посади.

Після проходження цієї процедури будь-хто з таких кандидатів не потребує участі в процесі відбору через звичайні кадрові комісії, де присутні представники міжнародних донорів і громадськість. 

Попередньо Венедіктова взяла під повний контроль "адміністративну" комісію, включивши туди виключно своїх підлеглих і двох науковців. Там чином, за нашими даними, більше 30 посад зайняли "потрібні" Венедіктовій люди. Вочевидь, без таких людей, що не пройшли атестацію на загальних підставах, Ірина Валентинівна працювати не може.

Підсумовуючи, Ірина Венедіктова на посаді керівника Офіса Генпрокуратури запам’яталась абсолютно протилежними до її позицій речами і процесами.

Це мені нагадує основну ідею роману Вільяма Голдінга "Володар мух". Героями цього твору є група підлітків, що опинились під час війни без батьківської опіки на безлюдному острові після авіакатастрофи. Діти розділились на дві групи: одна пропонувала реальні кроки до ідентифікації їх рятувальниками, інша – пустилась "у всі тяжкі", згодом навіть полюючи на своїх друзів і влаштувавши пожежу у джунглях.

Символічно, як після повернення дорослих всі плачуть, проте один юний герой роману Ральф Мерид’ю жалкує за другом Рохою, якого вбили здичавілі друзі, а ті, в свою чергу, просто від почуття провини за вчинені злочини. Бо коли повертаються дорослі, треба нести відповідальність за все. І дехто з цієї історії виходить гнаним героєм, а дехто – відвертим злочинцем. 

Саме так і станеться з очільницею Офісу генпрокурора Іриною Венедіктовою. Вона зайняла позицію лідера здичавілих підлітків, які ніяк не зрозуміють, що органи кримінальної юстиції не є іграшками в політичних іграх, країна змінилась, а за всі свої помилки доведеться нести відповідальність.

Олександр Лємєнов, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.