Справедливость для всех. Как нужно реформировать судебную систему

Пятница, 10 июля 2020, 14:00
народный депутат, первый заместитель председателя антикоррупционного комитета в ВР

Президент Зеленський – як своєрідний цар анті-Мідас: будь-яка реформа, якої він торкається, перетворюється на імітацію. 

Його перша спроба перезапустити реформування судової системи в Україні закінчилася повною перемогою суддівського корпусу. Тоді Вища рада правосуддя (ВРП) фактично заблокувала президентський законопроєкт, а Конституційний суд остаточно поховав реформу (детально про це я вже писав). 

Нині спостерігаємо спробу номер два. Президент подав новий законопроєкт №3711 про реформування судової системи. Та чи зробив автор проєкту висновки зі своїх попередніх помилок? 

Другий підхід 

Очевидно, що життя деяких людей нічому не вчить (навіть на прикладах попередників). 

Замість запропонувати дієві механізми очищення ВРП, у руках якої нині сконцентрована майже вся судова система, Зеленський пропонує остаточно віддати їй всі можливі повноваження. Тобто наділити головний орган суддівського врядування фактично безроздільною владою й дозволити йому вирішувати долю всієї реформи. 

Президент обіцяє "удосконалити процедуру формування та діяльності органів суддівського врядування". 

Та насправді його проєкт не тільки не вдосконалює, але й знищує будь-які шанси на оновлення судової гілки влади. Адже для того, аби очистити судову систему, потрібно спочатку очистити склад органу, який обирає суддів, тобто ВРП. 

Але президент цього не пропонує у своїй черговій спробі судової реформи. І саме тому його ініціатива, як і попередня, приречена на провал. 

Та українська судова система гостро потребує докорінних змін. Нині вона просякнута корупцією, пов’язана круговою порукою та працює в інтересах самих суддів, а також тих, хто має змогу оплачувати їхні дуже недешеві "послуги". 

Саме тому "Голос" зареєстрував свій законопроєкт 3711-1, у створенні якого брали участь представники профільних громадських організацій та ініціатив. Він оновить ВРП, розблокує роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) та вирішить питання із кадровим голодом у судах. 

Імітація vs справжні зміни

У чому ж відмінність між тим, що пропонує президент, та нашим законопроєктом?

По-перше, пан реформатор хоче, аби через фільтр конкурсного відбору проходили лише члени ВККС. На його думку, склад ВРП можна не "фільтрувати". До того ж ВРП матиме можливість блокувати роботу конкурсної комісії. 

Ми пропонуємо, аби конкурсний відбір проходили члени і самої ради правосуддя, і кваліфікаційної комісії. Конкурсна комісія обиратиметься строком на 4 роки. 

До її складу входитимуть 6 членів: одна половина – від Ради суддів, інша – визнані міжнародні експерти. Рішення прийматимуть більшістю голосів, але за умови, що три з них – це голоси міжнародних експертів. 

Ця комісія протягом 3 місяців після того, як наш закон набуде чинності, має обрати 16 членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. 

Відповідно до законопроєкту "Голосу", ще за 2 місяці після того, як буде сформована ВККС, повинна розпочатися перевірка членів чинної ВРП . Її буде проводити незалежна Етична комісія, до складу якої також входитимуть міжнародні експерти. 

Усі недоброчесні судді в результаті залишать свої теплі місця у складі ради. Замість них прийдуть порядні та професійні судді, яких також обере незалежна конкурсна комісія. Таким чином ми позбудемося корупції та непрозорих кулуарних призначень до головних органів судової влади в державі. 

А от президент вважає, що перевіряти склад ВРП немає жодної потреби – такої норми в його законопроєкті просто  немає. Це означає, що, відповідно до президентського бачення, усі продажні й непорядні судді, які нині входять до ВРП, мають залишитися на своїх посадах. 

Також за непотрібне вважає президент і зміну процедур з відбору членів ради правосуддя. Мовляв, нехай люди із сумнівною репутацією й надалі потрапляють на таку відповідальну роботу. "Какая разніца?".

Ми ж вважаємо, що фільтрів на шляху до ВРП має бути кілька. Тож, у законопроєкті "Голосу" прописана норма, відповідно до якої Незалежна конкурсна комісія буде перевіряти на доброчесність усіх кандидатів до складу ВРП. 

Президентський законопроєкт залишає можливість збільшувати кількість місць у складі Верховного суду "для своїх" та "зручних" суддів, оскільки взагалі не обмежує кількість суддів. 

Наш проєкт чітко фіксує склад Верховного суду – суддів там має бути 200. 

Також Зеленський пропонує залишити контроль старій ВРП над Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Тобто цей орган просто перетвориться на повністю залежний і контрольований сировинний додаток до всемогутньої ради правосуддя. 

"Голос" наполягає на тому, аби ВККС могла працювати незалежно та ефективно, а також автономно визначати порядки добору та оцінювання суддів. 

Аби остаточно закріпити за членами ВРП необмежені повноваження, президент своїм новим законопроєктом пропонує ускладнити процедуру звільнення членів ради. Таке звільнення має ініціювати сама ВРП 2/3 голосів своїх членів. Зрозуміло, що "артилерія не стрілятиме по своїх". 

Законопроєкт "Голосу" передбачає чітку й прозору процедуру звільнення недоброчесних членів ВРП. Зняття з посади відбуватиметься за результатами перевірки, яку проводить незалежна комісія за участі міжнародних експертів. 

Вам "шашечки" чи їхати?

Повноцінна реформа судової системи України і зокрема очищення складу ВРП – це одна з ключових умов співпраці нашої держави із Міжнародним валютним фондом. 

Тож, імітувати цю реформу – це фактично стріляти собі в ногу. А проводити недолугу й ризиковану – це стріляти в ногу українському народу. 

Люди потребують справедливого суду та чесних суддів, бо давно вже втомилися від своєї безправності та безпомічності перед обличчям держави. А страх та втома нерідко породжують злість та помсту. 

Перефразовуючи відомий жарт, нам потрібно їхати, а не "шашечки".  Тож, пане президенте, залиште їх, будь ласка, собі. Натомість законопроєкт "Голосу" про судову реформу допоможе нам нарешті зрушити з місця та набрати швидкості. 

Ярослав Юрчишин, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.