Против меня ведется проплаченная информационная кампания

Соцмережі вибухнули: "слуги" знову потрапили у скандал. Галина Третьякова поділила дітей на "якісних" і "неякісних", а це – фашизм. Навіть мені "фотожаби" з гітлерівськими вусиками намалювали.

Відповідати доведеться одразу на два запитання. По-перше, що я дійсно мала на увазі. По-друге, чому мої слова стали приводом для інформаційної атаки. 

Саме так: я не маю жодних сумнівів, що проти мене ведеться проплачена інформаційна кампанія. Інформаційні кілери взяли суто наукову дискусію, вихопили з неї окремі слова та інтерпретували їх у вигідному для них ракурсі.

Термін "якість дітей" – не мій. Він використовується в науковому середовищі, зокрема у праці відомого американського економіста, лауреата Нобелівської премії Гері Стенлі Беккера, який вивчав серед іншого економічні аспекти виховання дітей. Кому цікаво – погугліть "Gary Becker on the Quantity and Quality of Children".

Я не використовую такий термін у політичній практиці. А розповідала про нього лише вченій аудиторії і лише з однією метою: ми повинні знати про теорії та концепції, що існують у світі. Повинні знати, як світова наука пропонує розв'язувати проблеми, з якими стикаються всі країни, навіть якщо ми не збираємося їх використовувати.

Звісно, це не наш шлях. Тоді треба спитати себе: а який наш? 

Існуватиме цей термін чи ні, нам все одно доведеться щось робити із значною соціальною проблемою: коли діти народжуються виключно з метою отримання державної допомоги. А щойно допомога отримана – про інтереси дітей забувають назавжди. І так званим батькам вже нецікаво, як дитина зростає, у що вона вдягається, що їсть і чи їсть взагалі.

Якщо вам байдуже, давайте припинимо дискусію. Мені – не байдуже. Бо я ростила дітей і знаю, яке це щастя і яка це відповідальність.

А ще я точно знаю, що замовників інформаційної атаки на мене не цікавлять проблеми соціально незахищених дітей. Вони "топлять" мене зовсім з інших причин.

Я переконана, що роблю потрібні реформи і правильні речі. Захищаю кошти, що йдуть на соціальний захист українців. Створюю умови, щоби ці кошти не розкрадалися особами, які не мають жодних прав на отримання державної допомоги. І, навпаки, соціально вразливі категорії були захищені державою.

Реформація Фонду соціального страхування, пенсійна реформа, реформа прожиткового мінімуму, оподаткування домогосподарств – всі вони є ключовими для розбудови справедливої системи соціального захисту і соціального забезпечення в країні.

Звісно ж, у мене є вороги. І ми повинні розуміти, що це не лише мої вороги. 

Це люди, які прагнуть за будь-яку ціну зберегти джерела свого особистого збагачення за рахунок кожного українця. Вони хочуть, щоб система залишалася такою, як всі 30 років незалежності. Щоб ця система й надалі дозволяла їм забезпечувати собі, своїм дітям і онукам розкішне життя народним коштом.

Наша команда і я особисто наступили на хвіст впливовим людям, які звикли паразитувати на державному бюджеті, внесках робітників, несправедливо отриманому майні. Вони відчули у наших діях реальну загрозу перекриття корупційних потоків.

Хто ці вороги? Це Федерація профспілок України, представники ОПЗЖ, які свого часу формували ці потоки. Вони як вогню бояться аудиту, контролю, перевірок, зміни керівництва профспілкових організацій. Ось у чому реальне підґрунтя скандалу з "неякісними дітьми". Який, я впевнена, був не останнім.

Ще один фактор – геополітичний. Нещодавно я увійшла як представник України до гуманітарної частини Тристоронньої контактної групи у Мінську. 

Існують сили, які не хочуть чути у Мінську чітку і недвозначну проукраїнську позицію: просування до миру на умовах України. На жаль, багато хто і в самій Україні хоче, щоб процес йшов за кремлівським сценарієм, а головним миротворцем у цьому процесі був кум Путіна. Третьякова у Мінську так само, як і інші учасники ТКГ з уряду і монобільшості, – загроза для здійснення кремлівського сценарію.

Але я продовжую роботу. І у Мінську, і в Києві.

Повертаючись до дитячої теми, нагадаю, що для українців діти завжди були і є найвищою цінністю. Всі діти – чудові. Всі діти – дар Божий. Але є безвідповідальні батьки, які свідомо й відверто роблять власних дітей інструментом заробляння грошей і заручниками свого специфічного способу життя.

І тут йдеться не про злидні і не про бідність. Є люди з дуже невеликими статками, які дбають про своїх дітей, оберігають їх, намагаються на останні кошти нагодувати, дати гідну освіту, шлях у майбутнє – і держава має допомагати таким батькам. 

Інша справа – свідоме рішення, в якому народження дитини не означає нічого іншого, крім можливості отримати певну суму в гривнях.

Наше завдання – не тільки як держави, а як суспільства – забезпечити всім без винятку дітям гідні умови життя. Ось над чим працює наш комітет і особисто я. 

Все решта – інформаційне кілерство на замовлення профспілкової бюрократії, яку кришують старі політики. "Якість" цих людей виражається в конкретних цифрах – мільярди гривень, які вони щороку крадуть у соціально незахищених українців.

Галина Третьякова, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.