"Комсомол" и "народные дружины": как Кремль готовит агентов влияния для распространения идей "русского мира" в ОРДЛО

Росія ніколи не жалкувала грошей для пропаганди своїх ідей. 

Десятки мільярдів нафтодоларів на фінансування прокремлівських медіа у багатьох країнах світу, гроші на підтримку різноманітних політичних проєктів серед європейських партій радикального спрямування, які симпатизують путінському режиму, – все це робиться заради спроб сформувати проросійський порядок денний та ідеологічне підґрунття для досягнення власних цілей.

На жаль, кожний день окупації Росією українських територій суттєво ускладнює реінтеграційні процеси. Перш за все йдеться про зумисне спотворення реальності та агресивний вплив пропаганди на свідомість наших співгромадян. 

Триває війна за уми людей, а не лише за території. Саме тому українська влада для впровадження ефективної політики реінтеграції повинна знати та чітко відслідковувати суспільно-політичні зміни на тимчасово окупованих територіях.

Анексований Крим і окупована частина Донбасу стали справжніми експериментальними майданчиками для ідеологів "русского мира". Кремль намагається діяти одночасно на різних рівнях – починаючи від міжнародної складової, закінчуючи активною пропагандою та відвертими репресіями всередині країни.

За словами віцепрем'єр-міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексія Резнікова, утримання лише окремих окупованих районів українського Донбасу обходиться Росії у 5 мільярдів доларів на рік. Частина з цих коштів – близько 1,3 мільярдів доларів – витрачається на громадський сектор, що включає у себе фінансування місцевих квазіполітичних проєктів в ОРДЛО.

Йдеться про розвинену мережу "агентів впливу" для системної роботи по поширенню ідей "русского мира" серед мешканців тимчасово окупованих територій Донбасу.

Нещодавно "Східна правозахисна група" презентувала звіт "Агенти впливу "Русского мира" в окупованому Донбасі", який наочно демонструє потуги Кремля у просуванні своєї імперської ідеології та політичної інтеграції населення ОРДЛО з Росією. Дослідження тривало з березня 2019-го по січень 2020-го року, дані збиралися методом інтерв'ю з мешканцями ОРДЛО, а також аналізу відкритих і закритих джерел інформації.

Перше, на чому варто наголосити, – Росія ретельно підготувала ґрунт для зомбування свідомості українців на Донбасі, проводячи системну роботу по створенню розгалуженої мережі псевдополітичних структур. Щодо окупованих територій ОРДЛО Кремль діє більш масштабно та витрачає більше ресурсів, аніж на інших територіях пострадянського простору, де РФ ініціювала осередки так званих "заморожених конфліктів" – у Придністров'ї (частина окупованих територій Молдови), Абхазії та Південній Осетії (окуповані території Грузії).

У Кремлі намагаються діяти за принципом "хочеш перемогти ворога – виховай його дітей" й активно залучають молодь Донбасу до своїх пропагандистських тенет. Робота на території ОРДЛО впроваджується за зразком кращих "ідеологічних практик" колишнього Радянського Союзу: створюються молодіжні парламенти псевдореспублік "ЛДНР", діє проєкт "народні дружини", направлений на залучення молодих людей у лави так званої народної міліції, створюються осередки так званого "Комсомолу" у закладах вищої освіти.

За даними правозахисників, для наймолодших мешканців ОРДЛО діють так звані "кадетські школи". На території окупованої частини Донецької області діє кадетський корпус ім. Захарченка, на території окупованої частини Луганської – кадетсько-козачий корпус імені маршала авіації Єфімова. Тут дітям починають системно промивати мізки ще з 7-ми років: вивчають вигадану "історію успіху" так званих "народних республік", навчають воєнній справі та носінню уніформи.

Для функціонування системи псевдопартій в ОРДЛО використовується апробований у РФ алгоритм: наявність домінуючої політичної сили, яка повністю контролює всі процеси, фіктивна опозиція та лобістські бізнес-структури під виглядом громадсько-політичних рухів, завданням яких є обслуговування інтересів влади. Все це має створити ілюзію партійного та політичного плюралізму.

Так, ідентичні за своєю суттю проєкти діють на території частин окупованих Донецької та Луганської областей. Різниця лише у назвах: правлячі "громадські рухи" ("общественные движения") – "Мир Луганщини" та "Донецька республіка", які мають представництво у 70-75% депутатів у "парламентах" псевдореспублік, нібито опозиційний "Громадський рух "Економічний союз" в "ЛНР" та "Громадський рух "Вільний Донбас" в "ДНР". На територіях ОРДЛО діють федерації профспілок та осередки "республіканських" комуністичних партій, які використовують міжнародні майданчики профспілкових заходів для своєї легалізації та фінансової підтримки крайніх лівих партій, підтримують тісний зв'язок із КПРФ.

Усе це "політичне меню" Кремль планує "продати" на місцевих виборах під виглядом "демократичного процесу". І це може забезпечити певний електоральний ефект, навіть попри доволі складну соціально-економічну ситуацію в ОРДЛО.

Найголовніше – всіх підтримуваних Кремлем і незаконними збройними формуваннями псевдопартій об'єднує жорстка антиукраїнська, антизахідна риторика, паразитування на безконтрольному розкраданні "націоналізованих"підприємств, природних ресурсів і надр, адміністративні методи нарощування чисельності членства, масована пропаганда.

Тому до ідеї проведення місцевих виборів на території ОРДЛО слід підходити вкрай обережно, моделювати можливі наслідки та ризики. Зрозуміло, що в рамках деокупації наших територій цей крок рано чи пізно все одно маємо зробити. Але перед цим мусимо добитися повного виконання безпекового пакету Мінських угод, відновити юрисдикцію ЦВК та українського законодавства, забезпечити рівний доступ політичних партій та українських ЗМІ, а також обов'язково отримати контроль за українсько-російським кордоном. А в ідеалі – перед місцевими виборами слід провести ґрунтовну кампанію по "реінтеграції мізків" мешканців Донбасу.

Детальніше із даними звіту правозахисної організації "Східна правозахисна група" "Агенти впливу "Русского мира" в окупованому Донбасі" можна ознайомитися за посиланням.

Василь Мокан, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.