Суд на карантине: психология коммуникации

Зробити ВАКС не менш, а може, навіть більш доступним на час карантинних обмежень. Таке завдання поставив перед собою Вищий антикорсуд, і, хотілося б вірити, ми із цим даємо собі раду. 

Так, якщо на початку нашої діяльності, у вересні-жовтні, ми мали 47-48 публікацій та жодної відеотрансляції, то у березні цей показник становив 41 публікацію до 9 трансляцій, у квітні – 48 до 24, а у травні – 52 публікації і аж 56 трансляцій. Разом із тим загальна кількість засідань із початку карантину щотижня скорочувалася, із 18 березня по 12 травня не відбулося майже половина (245 із запланованих 459) судових засідань.

Травень вніс корективи збільшеною кількістю вихідних та святкових днів, однак для нас мало що змінилося: щодня відділ комунікацій ВАКС транслює щонайменше одне, а частіше – два-три засідання. Більшість справ – а сьогодні на розгляді колегій їх 174 – слухаються  по суті, тобто знаходяться на стадії дослідження доказів. Скільки триватиме цей процес – прогнозувати важко, адже більшість згаданих справ – об’ємні, багатотомні.

Власне, про строки. Значна частина запитань, які надходять на офіційну фейсбук-сторінку Вищого антикорупційного суду, стосуються саме  того, коли "розпочнуться посадки". Примітно, що станом на кінець січня посилення боротьби з корупцією очікували від президента понад 45% опитаних. Більше цього українці прагнуть лише припинення конфлікту на Сході (дані рейтингового агентства "Рейтинг"). Разом із тим значно менше половини українців, за даними різних опитувань, вірять, що це можливо здійснити у видимому часовому періоді.

Саджати і карати

Причин такої розбіжності надій і сподівань кілька. Головна – маніпуляції та передвиборчі гасла, на які так легко піймати втомлених та зневірених співгромадян. Політики легко роздають обіцянки, дотримуватися яких на практиці досить складно, і кожна зі сторін направду це розуміє, але – гра є гра. 

Із цієї "гри" фактично витікає наступна причина, дуже гарно описана у книзі Томаса Ніколса "Диванні експерти": занепад грамотності. Людей, які справді глибинно розуміють той чи інший процес, дуже мало. Але необмежений доступ до сумнівної якості інформації, яку тонами "споживає" читач, дозволяє йому робити дуже "кваліфіковані" висновки практично з усіх питань. Багато "борців", які пишуть про повільність слухань або "не той запобіжний", ніколи не тримали у руках Кримінальний процесуальний кодекс, не кажучи вже про бодай якийсь запас загальних правових знань. Через це профільні журналісти або представники громадськості, які дійсно стежать за судовими процесами, нерідко виступають "адвокатами" під нашими публікаціями у Фейсбуку. Страшно те, що люди хочуть не справедливого і неупередженого суду, а кари і в’язниці усім, можна навіть без слідства.

Очевидна незалежність

Все ж варто залишити суддям належний розгляд, а психологам – з’ясовувати причини "жаги крові" у значної частини дописувачів сторінки. Зверну увагу на інше, точніше, два інших моменти. 

Перше: корупція, точніше, її винищення, залежить від кожного з нас. Не давати "подарунків" медикам і вчителям, не "вступати" до вишу за гроші і не "відмазувати" вкотре п’яного друга-водія – так, почати складно. Але це варто зробити. 

І друге, важливіше: ми маємо припинити жонглювати сталим виразом про посадки. Ніхто із виконавчої та законодавчої влади – власне, просто ніхто – не повинен впливати на судову. І саме незалежна судова система є тим індикатором, який свідчитиме про "виздоровлення" українського суспільства у всіх бажаних сенсах. 

Суд, після ретельного вивчення усіх доказів у справі, повинен винести законний вирок – рішення про винуватість або виправдання. І вирок цей має залежати лише від викладених у матеріалах обставин, діючого законодавства і абсолютної справедливості. Саме цим гаслом і керується Вищий антикорупційний суд, і ми віримо у те, що робимо.

Олеся Чемерис, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.