Ответ "секретному агенту" СБУ: не цементируйте "совок" в спецслужбе под прикрытием борьбы с коррупцией

Сьогодні в парламенті триває активна робота із законопроєктом, який мав би реформувати Службу безпеки України. Однак у президентському варіанті, який виписували в СБУ, реформою і не пахне. 

У Службі не хочуть відмовлятися від широких повноважень щодо боротьби з корупцією, організованою злочинністю та прагнуть надалі залишатися правоохоронним органом. Грубо кажучи, президентський законопроєкт цементує "совок" у спецслужбі.

У Службі настільки хочуть займатися боротьбою з корупцією, що навіть публічно за це воюють. Нещодавно у колонці на "Українській правді" речник реформи СБУ Сергій Пунь виправдав це бажання тим, що корупцію використовують вороги для підривної діяльності.

Читайте також: 

Псевдореформа СБУ: законопроєкт Зеленського цементує "совок" у спецслужбі

Вихід в нікуди: чи позбавляти СБУ будь-яких функцій в антикорупційній галузі?

У Службі запропонували, аби за ініціативи голови СБУ чи його заступника та за погодженнням Генпрокурора Служба отримала право витребувати будь-які справи з будь-якого правоохоронного органу, якщо такі справи загрожуватимуть державній безпеці. 

У Службі вважають, що це можуть бути саме корупційні злочини, коли наприклад держава-агресор підкуповує українських чиновників. Але формулювання із загрозами держбезпеці настільки широке, що на практиці це дозволить забирати собі будь-яку справу топкорупції – бо всі такі справи апріорі є загрозою. 

З останнього: у СБУ зверталися до Генпрокурорки Ірини Венедіктової щодо справи олігарха Олега Бахматюка. У відомстві вважають, що вони будуть розслідувати її краще за НАБУ, навіть не знаючи матеріалів справи. Реальна ж причина – Бахматюк готовий повернути частину вкраденого, але лише в обмін на закриття справ, хоча таке повернення за законом зовсім не звільняє від відповідальності.

Саме тому ми запитали і в НАБУ, і в СБУ, скільки разів за весь час існування НАБУ Служба виявляла факти, де б розслідувані НАБУ корупціонери були іноземними шпигунами або ж могли бути підкуповувані в рамках підривної діяльності проти України? 

Виявилося, що за 5 років існування НАБУ жодного такого випадку не було. Натомість, були випадки, коли НАБУ самостійно інформувало СБУ про виявлення загроз безпеці держави.

У самій же СБУ сухо повідомили, що вони не зобов’язані перевіряти провадження інших органів на предмет виявлення загроз держбезпеці.

У цьому контексті згадується справа НАБУ щодо контррозвідника СБУ Олександра Карамушки, який вимагав 47 тисяч доларів від осіб за безперешкодне отримання посвідки на проживання в Україні. Детективи НАБУ тоді фактично викрили випадок, коли співробітник СБУ банально вимагав хабар за приховування схеми незаконної легалізації іноземців — тобто брав гроші за прикриття величезної загрози держбезпеці.

Це зайвий раз підтверджує, що повноваження забирати справи в інших органів придумали в СБУ радше з політичних мотивів, аби мати вплив на всю правоохоронну систему. Адже якби і були приклади реально виявлених корупціонерів-шпигунів, то ніщо і зараз не заважає розслідувати такі справи у взаємодії з НАБУ.

Окрім кримінальних проваджень, в СБУ також хочуть мати повноваження брати участь і у цивільних справах щодо пошуку необґрунтованих активів чиновників. Це також повноваження виключно з антикорупційної сфери. У безпековому відомстві знову ж таки пояснюють це благородною метою - нібито необгрунтовані активи можуть бути походженням з держави агресора, надані з метою підкупу чиновника, або ж можуть мати терористичне походження. 

Але ці аргументи абсолютно недоцільні. Якщо у чиновника ідентифіковані активи конкретного походження для вчинення тероризму, шпигунства або державної зради, то такі дії чи бездіяльність і будуть оцінюватися як фінансування тероризму, шпигунство або державна зрада. І виявляти такі факти СБУ може навіть зараз. 

Натомість необґрунтовані активи – це коли у чиновника виявлено віллу за мільйони гривень або невідомого походження автопарк, і ці речі не відповідають офіційним доходам. 

Законодавець започаткував цей інструмент восени та доручив його реалізацію НАБУ і САП. Якщо такі активи буде виявлено у детективів НАБУ чи прокурорів САП, тоді це буде розслідувати ДБР з Офісом Генпрокурора. 

Надавати СБУ право брати участь в цивільних справах щодо стягнення таких активів – це не просто залишення повноважень щодо боротьби з корупцією, це створення підґрунтя для конкуренції повноважень та конфліктів між органами, які зможуть одночасно займатися активами одного і того ж чиновника.

Тепер про публічного спікера СБУ Сергія Пуня, відповідального за реформу, який виправдовує необхідність СБУ у боротьбі з корупцією. Здавалося б, публічний спікер СБУ мав наочно продемонструвати прозорість та реальне бажання протидіяти корупції на практиці, щонайменше подати власну декларацію у публічний реєстр. 

Однак ми не знайшли декларації Сергія Пуня. Сам він підтвердив, що його декларація подана у закриту систему, хоча підстави для цього у Законі відсутні. Очевидно, що публічний спікер СБУ не може безпосередньо займатись, наприклад, контррозвідкою. Отже, на практиці, зовсім не секретний співробітник СБУ підписує своїм іменем публікації у ЗМІ від імені служби, але не хоче подати публічну декларацію. 

У підсумку варто сказати, що реформа СБУ – це дійсно не лише про позбавлення функцій. Це про те, що кожен орган повинен займатися своєю справою і СБУ має акцентуватися на контррозвідувальному захисті держави. 

У своїй колонці спікер реформи СБУ вказує на те, що в НАБУ з корупцією борються лише 270 детективів, які досі її не побороли. У відповідь на це хочеться додати, що ще задовго до створення НАБУ і після створення НАБУ в СБУ з корупцією боролися тисячі співробітників (щонайменше близько 5 тисяч співробітників підрозділу "К") і як наслідок цей підрозділ перетворився на уособлення корупції у відомстві.

Олена Щербан, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.