Операция "имитация". Как правительство саботирует масштабное тестирование украинцев на COVID-19

2 трильйони доларів – таких збитків може зазнати світова економіка через пандемію коронавірусу, за прогнозом Bloomberg. Кордони закриті, десятки мільйонів людей залишаються вдома, мільйони втратили роботу, а сотні тисяч – рідних та близьких. 

Новий коронавірус змінив життя на планеті. Тепер воно зосереджене на одній спільній для всіх війні – зі смертельно небезпечним захворюванням. 

Пандемія стала перевіркою ефективності всіх без винятків урядів. І український уряд випробування кризою не пройшов. 

Карантин без правил

Більшість країн світу застосували два головних та дієвих інструменти протистояння захворюванню. Перший – це режим суворого карантину та обмежень. 

Вже на цьому етапі стало зрозуміло, що в Україні влада його фактично імітувала. Починаючи з того, що вище керівництво держави не переховуючись порушувало ними ж оголошені правила (від неправильного носіння масок тими ж урядовцями до безпрецедентних винятків для олігархічного бізнесу – привіт, "Епіцентру" та подружжю Герег). 

Гірше того, уряд не мав жодного плану, хоча ми закликали взятися за його розробку ще у лютому та пропонували свою допомогу. Через це дії влади були і є хаотичними, а іноді й відверто небезпечними. А й навіть погано підготовлених та непродуманих правил та обмежень українці не надто дотримувались, тому що уряд виявився не спроможним контролювати виконання цих правил.

Тоді як керівництва інших держав жорстко штрафували порушників карантину (подекуди штрафи сягали 10 тис доларів), українські правоохоронці спокійно дивилися, як люди порушують заборони, ходять без масок. 

Масштабне тестування на папері

Другий інструмент боротьби з коронавірусом – масштабне тестування населення. Саме на ньому вже кілька місяців наполягає "Голос", намагаючись достукатись до уряду. 

Організація тестування має бути добре продуманою, а головне – системною. Це означає, що керівництво держави має визначити категорії населення, які потребують тестування в першу чергу.

Забезпечити країну якісними тест-системами. Підготувати профільних фахівців. Обладнати як слід лабораторії, де роблять тестування. Подбати про те, щоб таких лабораторій вистачало. 

Наприклад, за даними worldometers.info, у порівняно невеликій Бельгії роблять в середньому майже 60 тис тестів на 1 млн населення. У Нідерландах – близько 20 тис. У Білорусі, президент якої взагалі не боїться коронавірусу, роблять аж 51 тис тестів на 1 млн населення! У Швеції роблять майже в 4 рази більше тестувань на 1 млн населення, ніж у нас, – 20,8 тис. У Португалії – 67 тис.  В Україні цей показник становить близько 6,7 тис.

Тобто ми знаходимось за цим показником десь на одному рівні з Ботсваною та Еквадором. 

Що ж роблять для того, аби тестування населення було справді масштабним, а також ефективним, інші країни? У тій же Швеції, до прикладу, уряд визначив чітку й просту пріоритезацію. В першу чергу тестувати на COVID-19 мають: госпіталізованих осіб з симптомами та осіб з груп ризику; медичний персонал; працівників критичних послуг та інфраструктури. До речі, у більшості країн, де боротьба із захворюванням проходить успішно, саме медики є найбільш пріоритетною категорією для тестування. І це природно.

Але, на жаль, не для нашої держави. В Україні неспроможність уряду виконувати свою роботу ілюструє сумна статистика захворюваності серед медиків. Нині кожен п’ятий хворий на COVID-19 – це медик (понад 4 тис з 21 тис випадків захворювання). 

Важливо не лише знати, кого тестувати, але й де

З українських новин ми регулярно дізнаємось й про спалахи захворюваності у різного типу гуртожитках. 

Саме масштабне тестування у гуртожитках для іноземних працівників та серед робітників усіх медичних закладів країни допомогло стримати поширення коронавірусу, до прикладу, у Сінгапурі. По-перше, у цій невеликій країні, де живуть трохи більше 5,6 млн людей, вже провели близько 300 тис тестувань. Тобто в середньому там роблять 50,3 тис тестувань на 1 млн населення.

По-друге, влада Сінгапуру забезпечила планомірне тестування у госпіталях, поліклініках, клініках загальної практики, зосередивши увагу на групах високого ризику, що мають симптоми, характерні для ГРВІ. А особливу увагу в цій країні держава приділила саме гуртожиткам, зокрема тим, де живуть іноземні працівники. За статистикою, саме у гуртожитках виявляють найбільше нових випадків захворювання. 

Крім цього всього, влада забезпечує чітке й безперервне відстежування контактів тих, в кого за допомогою вчасного тестування виявили COVID-19. 

Український уряд нічого з цього не зробив. Адекватної системи відстежування та контролю контактів, обов’язкового тестування хоча б медичного персоналу опорних лікарень та мешканців чисельних гуртожитків так і не було запущено.

Лабораторії та тести власного виробництва 

Інший важливий аспект ефективної протидії епідемії – наявність лабораторій, які можуть обробляти біологічний матеріал. Так, у сусідній Польщі тестувань на 1 млн населення робиться майже утричі (!) більше, ніж у нас. І почасти це можна пояснити різницею у кількості лабораторій. При майже однаковій кількості населення у Польщі працює понад 120 таких закладів, а в Україні – лише 49. 

До того ж, сусідня держава оперативно виділила величезний державний грант на розробку й виробництво власних ПЛР тест-систем. Сьогодні середній щомісячний об’єм виробництва польських тестів становить понад 100 тисяч. 

В Україні історія з власним виробництвом триває вже третій місяць. Спочатку президент заявляв, що уряд виділив гроші на розробку тест-систем Інституту молекулярної біології, потім з’ясувалося, що коштів заклад так і не отримав. Потім оголосили, що тести вироблятиме приватна компанія, але яка саме – довелося з’ясовувати журналістам. Але про налагоджене виробництво вітчизняних тест-систем і досі толком нічого не чути. 

Що з цим всім робити

Тож бачимо, що український уряд імітує бурхливу діяльність не лише у розв’язанні конфлікту на Сході, у питанні повернення анексованого Криму, відновлення економіки, вирішення питань підтримки бізнесу та багатьох інших. Він імітує діяльність навіть у питанні охорони здоров’я українців. А це вже не тільки про кожного з нас, це – про національну безпеку.   

Що ж потрібно робити, аби виправити катастрофічну ситуацію з масштабним тестуванням в Україні? Потрібно зробити декілька речей. 

По-перше, нарешті грамотно й продумано розподілити частину грошей з Фонду боротьби з коронавірусом, на який з держбюджету виділили аж 65 млрд грн, на закупівлю та виробництво ПЛР тест-систем. 

По-друге, забезпечити оперативне та у потрібних обсягах тестування медиків – насамперед тих, хто безпосередньо перебувають на передовій війни із COVID-19. 

По-третє, уряд має чітко визначити пріоритетні групи та категорії населення, яким потрібно проводити тестування. І запустити систему масового тестування у зручний для усіх спосіб.

І здавалося б, в  уряду є все необхідне для ефективного захисту українського населення. Верховна Рада добряче попрацювала, аби забезпечити його усім необхідним – ми затвердили перерозподіл бюджетних грошей, виділивши величезні кошти на боротьбу саме з епідемією. Ми ухвалили закон "Голосу" про масштабне тестування та закупівлі. 

Чого ж їм бракує? Можливо, бажання? 

Інна Совсун, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.