Медреформа: перезагрузка

Запитання: чи може "швидка" приїхати на виклик до пацієнта, якщо за цей виклик держава сплачує 75 грн? Відповідь очевидна. Це тариф для таксі економ-класу, але аж ніяк не бригади медиків. Для порівняння: приватні клініки оцінюють один виклик сумою від 2800 грн.

Я навів лише одну з багатьох причин, чому ми вирішили перезавантажити другий етап медичної реформи, що розпочався з 1 квітня. Підкреслю: саме перезавантажити, а не скасувати, як дехто намагається заявити.

Ми ухвалили таке рішення не тому, що сам принцип "гроші ходять за пацієнтом" є хибним. Базова ідея реформи цілком обґрунтована, але диявол, як завжди, ховається у деталях. 

Оплата роботи "швидкої" дійсно має залежати від кількості викликів. Але ж вочевидь не з розрахунку 75 гривень за виклик.

Чому так вийшло? Другий етап медичної реформи передбачає, що фінансувати заклади охорони здоров'я має Національна служба здоров'я України (НСЗУ). І це фінансування відбувається на базі пакетів медичних послуг. Тобто частина оплати фіксована, а частину грошей лікарні повинні отримувати залежно від кількості наданих пацієнтам послуг.

НСЗУ розрахувала відповідні тарифи, які 5 лютого затвердив Кабмін. На жаль, тарифи були розраховані всього за два місяці до старту другого етапу реформи. І формувались з наявного фінансового ресурсу, а не реальної вартості послуги. 

Як наслідок, ідея реформи була частково спотворена – плата за послугу не стала для значної кількості медзакладів стимулом працювати ефективніше та якісніше.

Читайте також: Що за фарс відбувається довкола медичної реформи

49 запитань до президента щодо медичної реформи

І це яскраво демонструє ситуація в екстреній медицині. Наприклад, Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф недофінансований на 63,6 млн грн.

Який наслідок такого недофінансування? Скоротиться кількість бригад, збільшиться навантаження на працівників. Як це покращить ефективність? За умови неадекватних, занижених тарифів аж ніяк – люди звільнятимуться, і ми просто зруйнуємо систему екстреної медицини. 

Та ж сама ситуація з іншими тарифами – на спеціалізовану допомогу дітям, амбулаторну вторинну допомогу, лікування пацієнтів з туберкульозом. Під загрозою опинились не лише екстрена медична допомога, а й багатопрофільні лікарні, онкоцентри, госпіталі ветеранів, більшість дитячих лікарень, психіатрична та туберкульозна служби.

Очікувалось, що внаслідок реформи певна кількість медзакладів, що насправді працює недостатньо ефективно, буде вимушена провести реорганізацію. Що місцева влада доукомплектує лікарні обладнанням, будуть залучені фахівці для того, щоб медзаклади дійсно надавали якісні послуги та могли отримувати від НСЗУ кошти за надані послуги. 

Очікувалось, що скорочуватиметься зайвий адміністративний персонал, певна кількість медиків пройде професійну переорієнтацію. Тобто відбудеться поступова трансформація системи в умовах конкуренції за пацієнта. 

І не можу не зазначити, що сотні медзакладів дійсно почали отримувати більші кошти. Тобто президент Зеленський абсолютно має рацію, коли каже про значні плюси реформи. 

Але для сотень інших медзакладів зміни у системі фінансування виявились занадто жорсткими і викликали шок, з яким система охорони здоров’я не змогла би впоратись. Ми би втратили більше, ніж отримали. 

Тому було вирішено тимчасово повернутися до "історичного" формату фінансування, і за цей час виправити всі "перегини", перерахувати тарифи, зробивши їх ринковими, знайти механізми адаптації до нової системи для тих закладів, які не можуть працювати у форматі "гроші за послугу".

За ініціативи президента України сформовано консультативну раду, до якої увійшли видатні українські медики. МОЗ розпочало масштабний аудит усієї системи охорони здоров’я України. 

Будуть розроблені національні протоколи та стандарти якості, які стануть базою для розрахунків тарифів на медичні послуги. Потрібно оперативно провести роботу над помилками та перезапустити другий етап реформи так, щоб це була система нових стимулів для медиків, а не система руйнування.

Перезавантаження реформи означає, що перехід на нову модель фінансування медзакладів відбудеться поступово і буде узгоджений з урахуванням інтересів усіх "зацікавлених сторін": лікарень, пацієнтів, власників медзакладів (місцевих органів влади), держави. 

Ми вже готуємо зміни до нормативно-правових актів, де передбачено тимчасове застосування глобальної ставки замість проблемних медичних тарифів.

Головним покупцем послуг залишається НСЗУ. Але всі заклади охорони здоров'я, які надають спеціалізовану та високоспеціалізовану медичні допомоги, отримають фінансовий ресурс не менший, ніж фінансування в 2019 році. 

За новим принципом плануємо фінансувати лікування хворих на коронавірусну інфекцію, запрацюють і деякі інші пакети, до розрахунку яких немає претензій.

Але всім добре зрозуміло, що повноцінний запуск другого етапу реформи з ринковими справедливими тарифами не буде успішним без збільшення фінансування. 

Якщо ми будемо й надалі виділяти на медичну сферу 3% від ВВП, тарифи ніколи не зможуть стати адекватними! Дамо більше одним – не вистачить іншим, і так по замкненому колу.

Комітет здоров’я нації наполягає на збільшенні фінансування системи охорони здоров’я наступного року вдвічі – до 6% ВВП.

Де взяти гроші? Питання вкрай складне. Надскладне. Але ж нещодавно Верховна Рада змінила бюджет на 2020 рік та урізала видатки, щоб створити спеціальний фонд для боротьби з коронавірусом? 

Тобто якщо є розуміння, що це дійсно питання життя або смерті, ми здатні мобілізувати всі ресурси. Впевнений, що ми зможемо знайти відповідні кошти і для бюджету наступного року.

Тому ще раз підкреслю: медична реформа не скасовується. Все лише починається!

Михайло Радуцький, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.