Наиболее всего рейтинг Зеленского держится на его искренней простоватости

Переглядаючи пресконференцію Зеленського, особливо потішно було почути нападки президента на мера Черкас. І звинувачення того в популізмі. Так само Володимир Олександрович звинувачував раніше у махровому популізмі Юлію Володимирівну.

Здається, що Зеленський щиро не вважає себе популістом. 

Хоча феномен Зеленського якраз і базується на лівацтві більшості українців та їхній наївності. А значить, кармі ловитися на популізм.

Зеленський, хто би що не говорив про його походження, виріс і вихований тут. Він – породження "гомо совєтікус", який не розрізняє результативність і ефективність.

Українці багато працюють. Такий міф. Ну, зараз це не факт. От старше покоління дійсно надривалося на роботі. Але мій батько розповідав, що колись, коли він працював підлітком на відбудові шахт Донбасу, поруч працювала бригада полонених німців. І він до смерті стверджував, що українці працьовиті, але до німців не дотягують.

Але, головне, що у 80-ті роки у сільському господарстві один німець виробляв продукції у 8-12 разів більше, ніж радянський колгоспник. Тому що 20 тіток із сапами на ланці не могли зробити того, що німець робив пристосованим трактором за допомогою технологій.

Тяжко працювати – не значить ефективно працювати.

Але наш народ хоче, щоб оцінювалися піт і кров, а не продукт.

Це основний глибинний признак лівацтва. Ще одне. Ми пам'ятаємо формулу комунізму: від кожного по можливостях – кожному по потребах. Це утопія. Наприклад, я скромний у потребах. І вважаю, що багато і важко працюю. Працюю я переважно за комп'ютером або в лекційній аудиторії.

Читайте також: Зе!прогноз. Чого іще чекати у 2020 році із Зеленським?
Хто буде наступним президентом?

Проте будь-який дядько із села скаже, що я білоручка і ціну праці не знаю. Бо не косив пів гектара за день. Зате у якогось молодого чоловіка, який не має ні знань, ані досвіду, потреби вражають. І яхта, і машина, і власний кухар.

Тож комунізм – утопія. Бо природа зробила нас нерівними. Та й рівності ми, за великим рахунком, і не хочемо.

Усе життя людини – фактично боротьба за соціальний статус. Ми хочемо бути такими, як усі. Але щоб будинок наш був на цеглину вищим за сусідній. А на святковому столі щоб було на страву більше, ніж у сусідів.

Формула соціалізму простіша: з кожного по можливостях – кожному по праці. Класно.

Але є нюанси. Хто буде оцінювати працю? За якими ознаками? Суспільної важливості? Чия праця важливіша: фермера, робітника, вчителя чи медика? Чи правоохоронця? Чи того, хто важко працює, оцінюючи вклад інших і безстрашно ставлячи вісімки (або як раніше – палички) за трудодні? Отож. Формула соціалізму не витримує критики, хоча зовні красива. Поки не враховувати людський фактор.

Європейський соціалізм зрозуміліший. Його формула: створення для всіх рівних можливостей, гарантованих державою. Право на освіту, медицину, соціальне забезпечення.

З огляду на такий соціалізм держава Україна його загарантувала чи не найкраще. Просто наші фінансові можливості як країни не встигають за обсягом загарантованих пільг.

Проте український соціалізм глибинно відрізняється від європейського.

Соціалізм – красива утопія. Але емоційна. А український соціалізм найемоційніший.

Він агресивний. Він егоїстичний. Він обмежується професійними чи соціальними групами.

Освіта, знання і навички не вважаються капіталом.

Це все на рівні підсвідомості. Але чітко показується соціологією.

Коли ви подивитеся результати опитувань, то помітите закономірність. Наприклад, на питання про те, на що передусім треба витрачати кошти в медицині: на розбудову лікарень і впровадження технологій чи на збільшення зарплат лікарям та медикам?

Читайте також: Володимир Зеленський. Антип'ятий президент

59% проти 29% за розбудову лікарень. Бо (за глибинним баченням українців) лікарі переб'ються. А от сама лікарня має бути комфортною. А чи комфортно медсестрі працювати за мінімалку – то таке.

Знову ж, запитайте, на що передусім треба звертати увагу в державі: на те, щоб ловити корупціонерів, чи на зменшення можливостей для корупції. Більшість хоче не створювати можливості, а ловити та карати.

І це ще опитування у нас толерантні і коректні. А ви спитайте групу пенсіонерок-колгоспниць, чия пенсія має бути більшою: колгоспника чи професора? 90% вам повідомлять, що колгоспника. Чому? Бо тяжко працювали. А професор в теплі, в добрі. І не заморився за життя.

Так, усі узагальнення неправдиві. Але це узагальнення нам потрібно, щоб показати тенденцію.

Нація ментально хвора. Бо має малий соціальний капітал. Капітал довіри і горизонтальних зв'язків. А за роки радянської влади втрачене й звичаєве право, яке цементувало суспільство. Але нація має можливість видужати. Бо показала величезний потенціал у 2014 році – на барикадах Майдану і початковому етапі російсько-української війни.

Як висновок: не зайшло порошенківське "Армія! Мова! Віра!". А заходить "Мир! Труд! Травень!". Де мир мають принести на тарілочці. А праця має бути не важчою, ніж замочувати шашлик та наливати по чарках.

І лівацькому електорату дуже полюбився та зайшов Володимир Зеленський.

Він витіснив з цього електорального поля Ляшка, потіснив ОПЗЖ та "Батьківщину" Тимошенко.

Тому що не обіцяв нічого конкретного, але натякав, що усім буде добре. І кожна соціальна група подумала, що на якусь халяву нарветься саме вона.

І саме тому тримається, не падає рейтинг Зеленського.

По-перше, його вибирали не як президента. А як класного пацана. Хлопця з нашого двору. Свого в дошку.

По-друге, його вибирали як артиста. Фан-клуб у артиста побудовано зовсім не так, як фан-клуб політика. Від політика очікують більше справ. Від артиста – більше емоцій.

Але найбільше рейтинг Зеленського тримається на його естетичному лівацтві. На щирій простакуватості.

Взагалі, ви помітили, що Зеленському вдаються лише ті ролі, де він грає (як би) себе? Насправді це не зовсім так. Він хитрий, а не простий. Але в амплуа вписався і його використовує.

І при цьому, коли він говорить, що він не популіст, він щирий. І тут же озвучує свою мрію: знайти (десь) 3 мільярди доларів. І збудувати/відремонтувати усі мости в Україні.

Гоголівський Манілов відпочиває. 

Справжній соціалістичний лідер: не для себе мріє, а для нас.

Тому у цій електоральній ніші його рейтинг буде танути довго.

Повторюся: а це найбільша електоральна група в Україні.

Віктор Бобиренко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.