Вместо реформ. "Слуга народа" узаконивает "гречкосейство" перед выборами

За пів року до місцевих виборів парламент вирішив офіційно дозволити непрямий підкуп виборців. Депутати пропонують внести зміни до закону "Про політичні партії в Україні" та дозволити партіям надавати фінансову та іншу матеріальну допомогу медичним закладам для боротьби з COVID-19. Така норма має діяти до кінця 2020 року (а місцеві вибори – саме заплановані на осінь).

Рух ЧЕСНО вже два місяці спостерігає за дочасним стартом кампанії на місцевих виборах. Потенційні кандидати носять брендовані коробки з допомогою, пишуть на них маркером свої імена і розповідають про свою "благодійність" у сюжетах із виразними ознаками замовності. Така публічність необхідна для того, щоб посилити свій рейтинг перед осінніми виборами. 

Із дій і пропозицій "Слуги народу" бачимо те, що цей політичний проект не планує робити довгострокових реформ, відповідати за стратегічний курс розвитку держави. Все, що потрібно, – це  швидка перемога і рейтинг на добре відомих методах "старої влади". Політики, які вдаються до "гречкосійства" в часи пандемії, діють з особливим цинізмом, бо журналістам і громадському сектору все важче буде пояснювати громадянам, чому така "гречка" є неприйнятною. 

Партії отримують фінансування або з бюджету, або від приватних спонсорів. До того ж, державні кошти можуть бути використані тільки на статутну діяльність. Ні благодійництво, ні боротьба з епідемією не є статутною діяльністю партій. Це застереження вже виписане у висновку Головного науково-експертного управління, яке дає висновки щодо законопроектів перед розглядом у парламенті. Саме це управління окреслює потенційні ризики для законопроєктів. 

"Таким чином, ставиться під сумнів доцільність і сенс всього правового інституту державного фінансування політичних партій", – йдеться у висновку до пропонованих змін.

Читайте також: Як політичні сили готуються до місцевих виборів?

Щодо приватних коштів, то журналісти уже чимало писали про схеми заведення коштів через підставних донорів та новостворені юридичні особи. Такі схеми є у "Батьківщини", "ЄС", "Слуги народу", "Національного корпусу" та інших партій.

Кошти, які партія отримує від донорів та держави на партбудівництво, мають бути використані для партбудівництва. У тому числі – на посилення спроможності партій продукувати якісне законодавство для системного вирішення проблем, серед яких і проблеми медицини. Інакше це нівелює саму ідею розвитку партій. У такому разі, як ми пояснимо виборцям, чому необхідно фінансувати партії та розвивати партійну систему?  Після такої "гречки" говорити про фінансову підтримку партій населенням та захищати державне фінансування партій буде важко.

Якщо ще рік тому шанси "Слуги народу" на місцевих виборах були б вищими, то зараз, окрім політичних невдач, економічний спад і коронавірус та розчарування людей вдарили по рейтингу. Значну роль у боротьбі з пандемією відіграють місцеві бюджети, на які держава поклала відповідальність за медицину на місцях, а значить – зростає роль місцевої влади. 

Місцеве самоврядування "показує зуби" центральній владі. Мери міст твердять, що на селекторних нарадах в Кабміні їхній голос звучить все сильніше. Ба більше, очільники  великих міст розпочали перемовини про створення "партії мерів", а це може посилити їхні позиції на виборах. 

Натомість у "Слуги народу" слабке регіональне представництво. На місцевих виборах сильнішими будуть позиції місцевої влади, яка працює 5 років та має доступ до місцевих бюджетів і адмінресурсу. Її представники теж уже кілька місяців займаються бюджетним "гречкосійством" і роздають допомогу за бюджетні кошти під політичними брендами, а також використовують депутатів для піару майбутніх кандидатів. 

Депутати від "Слуги народу" роблять спробу зрівняти шанси. Не маючи доступу до гречкосійства з місцевих бюджетів, вони вирішили легалізувати непрямий підкуп виборців із партійних бюджетів. А "Слуга народу" – лідер серед партій за розміром державного фінансування.

Передвиборча "гречка" чи то за приватні кошти, чи то за рахунок місцевих бюджетів чи субвенцій завжди була елементом зловживання політиків. Навіть якщо припустити, що група депутатів "Слуги народу" подавала цей проект із добрими намірами допомогти медицині, то використовують таку ініціативу в негативний спосіб, в тому числі і їхні ж кандидати. Надто велика спокуса. 

Аби зрозуміти це, не варто приймати нових законів. Варто увімкнути телевізор, аби побачити, як політики піаряться на соціальній допомозі, зокрема лікарням. Ухвалення цього законопроекту ще більше ускладнить ситуацію. Політика ще легше буде маскувати підкуп виборців під благодійність.

Парадоксально, але політик, який завдяки "гречкосійству" отримує посаду чи мандат, просто не зацікавлений у системному вирішенні проблем медицини. Саме низький рівень забезпечення лікарень/шкіл/садочків чи окремих сімей і дозволяє вигравати вибори. Навіщо щось змінювати, якщо за 4-5 років можна знову приїхати до лікарні із кількома знімальними групами і вкотре "врятувати медицину від зубожіння"?

Ще одна негативна складова такої пропозиції від нардепів "Слуги народу" – це фактичне розмиття ролей благодійних фондів та політичних партій. Це два різні типи організацій з різними завданнями та цілями. Благодійні фонди з'являються саме в тих місцях і в ті моменти, коли держава не справляється зі своїми обов'язками. Такі пропозиції від коаліційної партії є фактичним визнанням того, що держава, якою вони керують, не може виконати зобов'язань.

Маючи доступ до влади, монокоаліцію та Кабмін, партія "Слуга народу" має відповідати за медичну галузь та її належне фінансування, а не вигадувати собі черговий привід для піарного "гречкосійства". Діра у фінансуванні медицини настільки велика, що кошти, які можуть "пожертвувати" партії чи місцеві бюджети, нічого не вирішать, якщо не буде системних рішень.  

Віта Думанська, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.