Весна. Спрячем кто что украл

Уявімо, що якийсь міністр (або депутат, суддя, прокурор – посада фігуранта не має значення) опинився у незручній ситуації. В нього є вілла під Києвом у дорогому районі Конча-Заспа. Але пояснити, за які гроші вона придбана, не може. 

Скоріш за все, ця нерухомість йому дісталася в обмін на послуги незаконного кришування бізнес-інтересів олігарха. Того самого, у структурах якого наш персонаж працював все життя – до того, як потрапив на державну службу, куди його закинув турборежим. 

Приходить час заповнювати декларацію, чиновник розуміє, що вілла в ній буде виглядати якось не дуже пристойно. Він звертається до юристів за порадою. Ті пропонують записати віллу на 14-річного сина, який вчиться в ліцеї за кордоном. Наприклад, у Британії. Чи ще простіше – у Польщі. 

Юристи гарантують, що за таких умов знайти це майно буде дуже складно. Головне – не дуже часто навідуватися на цю віллу. Що й не важко – у чиновника вже є дворівнева квартира в Києві, вілла потрібна лише як засіб зберігання коштів. Ну, або для життя на пенсії. 

Але, кажуть юристи, є одна проблема: парламент за поданням президента Зеленського восени реформував систему декларування. І тепер у чиновників є зобов’язання вносити у декларації неповнолітніх дітей, які не проживають з батьками. 

У впливового публічного службовця є варіанти дій: або шукати більш хитру, а відтак дорожчу схему, або пролобіювати відкат антикорупційної реформи. Щоб ані дітей, які не живуть з декларантом, ані їхнє майно не треба було декларувати.

Далі – вже реальні події цього місяця. 6 травня 2020 року Комітет з питань антикорупційної політики вирішив порадувати недоброчесного чиновника і скасувати необхідність вносити у декларацію дітей, які не проживають з декларантом, та, як наслідок, усе майно, зареєстроване на них. Законопроєкт 3355-1, серед авторів якого є представники всіх політичних фракцій та груп, окрім "Голосу", незважаючи на те, що є альтернативний, комітет запропонував голосувати за основу та в цілому. 

Таке дивне рішення як для комітету, метою якого є боротьба з корупцією, а не захист корупціонерів, підтримали депутати Опозиційної платформи "За життя", більшої частини фракції "Слуга народу" та двоє позафракційних (які обиралися як мажоритарники від "Слуги народу"). 

Із крейсерською швидкістю цей законопроєкт внесений на розгляд парламенту на 13 травня 2020 року – тобто вже на завтра. Для порівняння, добре відомий банківський законопроєкт 2157-д, необхідний для захисту країни від дефолту, Рада не може розглянути з кінця березня. А перші ініціативи в цьому напрямку були зареєстровані ще наприкінці листопада. 

Тож більшості для того, щоб запобігти дефолту, недостатньо 5 місяців, а для того, щоб прописати схему для уникнення декларування, досить і кількох тижнів. Дивні пріоритети, правда?

Але такий поспіх зрозумілий. 1 червня 2020 року завершується чергова хвиля декларування статків. 

Тож, якщо прийняти законопроєкт зараз, вносити майно дітей, які не проживають з декларантом (та й згадувати самих дітей в декларації), не доведеться. І легальна схема для топ-корупціонерів запрацює одразу ж після прийняття цього законопроєкту. В час карантину. 

Тоді як закони про запобігання епідемії коронавірусу та її впливу на економіку можуть чекати місяцями.  

Перший віце-спікер Ради Руслан Стефанчук вступив у полеміку з представниками громадськості, котрі, як на мене, помилково побачили в цьому законопроєкті лише спробу приховати позашлюбних дітей. 

Захищаючи цей дивний проєкт, його співавтор бідкається, що у декларантів може не бути інформації про майно їхніх дітей, які не проживають з ними. 

Згідно з діючим законодавством, чиновник має право у такому випадку зазначити, що дитина чи її опікун не надали інформації. Так, на таку декларацію чекає повна перевірка. Але чи боїться повної перевірки той чи та, кому немає що приховувати? 

А от уявний чиновник з початку нашої розповіді таки боїться. 

Тільки питання, в чиїх інтересах працює парламент: в інтересах народу України, який вважає корупцією однією з найбільших проблем, в інтересах покращення образу України як країни, яка бореться з корупцією (і поки що вважається найбільш корумпованою країною Європи (окрім Росії), чи в інтересах топ-корупціонерів? 

13 травня ми отримаємо відповідь на це питання. 

Ярослав Юрчишин, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.