Вирус абсурда: почему власть проваливает борьбу с распространением коронавируса

Про стратегію, яку обрала влада для боротьби з коронавірусом, наразі можна судити лише опосередковано. Для того, щоб скласти хоча б частину пазлу, доводиться висмикувати окремі новини, заяви, рішення. 

Давайте простежимо логіку дій влади. Спочатку Володимир Зеленський, від зворотнього, заявляє про "м'якотілість та ліберальність" дій європейських урядів, що призвело до спалаху хвороби. 

Аналогічно прем'єр на засіданні уряду безапеляційно відкидає запит про необґрунтованість закриття метрополітену, посилаючись на цей самий негативний досвід інших країн. 

Далі після обмеженого карантину без пояснення, наскільки ефективними чи ні були ці заходи, уряд приймає рішення про посилення обмежень. Робить це непрофесійно і антиконституційно. 

По-перше, Кабмін обмежив конституційні права і свободи громадян простою постановою уряду. Хоча робити це можна лише у двох випадках: режим воєнного стану, режим надзвичайного стану. Потрібен спеціальний закон, затверджений Радою. 

По-друге, більшість положень постанови можна трактувати зовсім по-різному. В результаті кожна конкретна ситуація залишається на розсуд правоохоронців. Це уже призводить до курйозних ситуацій, як у випадку з ловлею плавця у Гідропарку. 

Далі більше. 6 квітня Володимир Зеленський заявляє, що зменшення кількості хворих на коронавірус – це результат карантину, що ми могли б мати значно більше недужих, як у європейських країнах, а тому наші заходи були вчасними та правильними. 

При цьому головний санітарний лікар Віктор Ляшко стверджує, що наразі в Україні немає сенсу проводити масове тестування, хоча можливості для цього начебто є. 

Станом на 7 квітня в Україні провели всього 6 385 тестів на коронавірус, що становить 146 тестів на мільйон населення. Для порівняння – в Німеччині зробили 10 962 тестів на мільйон людей, а в Італії ― 11 937! 

У нас катастрофічно низький показник тестування. При тому, що не вдалося належним чином забезпечити обсервацію сотням тисяч людей, які здебільшого повернулися саме з осередків спалаху хвороби. 

Чому у Зеленського настільки впевнені, що ситуація із захворюваннями саме така, а не інакша, якщо у них банально немає необхідних даних?

Можна зробити висновок, що влада обрала наступну стратегію боротьби з поширенням коронавірусу: жорсткий карантин з максимальним обмеженням контактів людей, поліцейським режимом, але без тестування та належного контролю за обсервацією прибулих. 

На мій погляд, така стратегія є абсолютно програшною і призведе до низки фатальних наслідків, серед яких: 

• нерозуміння реальних масштабів проблеми;
• неконтрольовані спалахи вірусу;
• величезний ризик рецидивів епідемії;
• колосальні економічні втрати;
• недовіра до заходів влади зі сторони людей;
• авторитаризм, перехід до режиму перманентного порушення прав і свобод громадян.  

Якою має бути стратегія боротьби з коронавірусом, щоб уникнути цих негативних наслідків: 

1) Дотримання закону і процедур. 

Неконституційні обмеження уряду, що дають надмірні повноваження правоохоронцям і незаконно порушують права та свободи громадян, мають бути скасовані. Це небезпечний прецедент. 

Не можна знищувати законність, прикриваючись необхідністю. Коронавірус пройде, а з вірусом авторитаризму нам доведеться боротися потім ще довго. 

Нема ніякого протиставлення "м'якотілості" та "ефективності". 

Демократичні країни, зокрема Південна Корея, Тайвань, продемонстрували значно кращі результати, ніж наприклад, авторитарний Китай. 

Все тому, що держава має застосовувати ефективні засоби, а не абсурдні заборони, які пародіюють режим "сильної руки". Саме тому постанова Кабміну оскаржується в суді. 

2) Тести, тести, ще раз тести. 

Масово, багато, всім. З легкими симптомами, без симптомів, тим, хто комунікував з хворими. На цьому наголошують буквально всі. 

Ефективність масового тестування за час пандемії довели практично усі країни. Однак доказова база це не аргумент для Зеленського та його команди. 

Безперечно, якщо не робити тести взагалі, хворих також не буде. Можна буде відрапортувати про успішність заходів карантину. 

Однак, паралельно з цим, смертність від "нетипової пневмонії" зросте в геометричній прогресії. Ці смерті будуть результатом недолугого рішення не робити масового тестування.  

3) Обмежений і локалізований карантин з жорсткою ізоляцією груп ризику та обсервацією потенційно хворих. 

Цей захід просто необхідний для того, щоб врятувати економіку та людей від зубожіння уже найближчим часом. Потрібна система, яка впорається зі спалахами карантину без загального карантину. 

Ефективність такого гнучкого підходу можна спостерігати у Сінгапурі, Японії, Гонконзі, Швеції. 

Ми не маємо можливості зробити щось подібне, як асигнування 2 трлн доларів для підтримки населення. Українці не зможуть просто сидіти увесь карантин вдома. 

Економіка повинна працювати, хоч і з дотриманням необхідних обмежень. Однак ввести карантин такого типу можливо, лише володіючи достатньою кількістю даних. Для цього, знову ж таки, потрібне тестування. 

Безперечно, простіше просто відкрити ломбарди і наказати сидіти вдома. 

4) Комунікація. 

Просто потрібно, щоб влада нарешті зрозуміла, що без чіткого, обґрунтованого пояснення, які заходи вона приймає, для чого, чому це має бути ефективно для боротьби з епідемією, чому ми маємо погодитися на обмеження прав і свобод, як зрозуміти, що це ефективно, про ніяку довіру не може йти мови. 

Без довіри жодне з пропонованих обмежень не буде дотримано повною мірою. Можна, звичайно, спробувати далі ламати громадян через коліно, перекладаючи відповідальність на культуру поведінки населення, але, запевняю, що це обійдеться дорожче, ніж якісна і чітка комунікація. 

Отже, обрана владою стратегія загального жорсткого карантину без масового тестування, з поганою комунікацією та з недотриманням законності є абсолютно провальною. Дилетантський підхід до такого серйозного завдання, як боротьба з епідемією, неодмінно призведе до низки негативних наслідків. Найгірше, що серед них життя і здоров'я українців. Потрібно змінювати підхід зараз, поки не пізно. 

Олексій Гончаренко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.