Открытые рынки – катализаторы протестов

Нещодавно по всій Україні хвилею пройшли протести фермерів та ринкових підприємців за відкриття продовольчих ринків. Паралельно в мережі почали з'являтися фото та відео тонн гниючих овочів, які були своєчасно зібрані, але без можливості подальшої реалізації на ринку. 

Всі фермерські зусилля та праця канули в небуття. І на прохання обурених підприємців Кабмін погодив відкриття 281 ринку по всій Україні, але за певними умовами.

Тож виникає справедливе питання: коли з 1 травня відкриються ринки, що робитимуть інші підприємці – власники МАФів, кафе, ресторанів? До чого може призвести така вибірковість у рішенні? 

І чи не спровокує передчасне відкриття ще більшої захворюваності, якої можна уникнути, дочекавшись поетапного послаблення карантину з 11 травня? 

Тільки ринки

Перед владою зараз стоїть дійсно складне завдання.

Бізнесовий простій сильно вдарив по економіці країни і з кожним днем ще більше ускладнює ситуацію. 

Але питання введення карантинних обмежень – це не особиста примха олігархів і можновладців, як вважають у народі. Перед владою не стоїть мета знищити малий та середній бізнес на користь багатомільйонним великим підприємствам.

І розуміючи всю складність проблеми, президент нібито намагається йти на поступки певним категоріям підприємців, відкривши продовольчі ринки. 

Але, на жаль, це рішення може обернутися проти самої ж влади. Тут є декілька підводних каменів.

У випадку, коли відкриваються тільки продовольчі ринки, що робити іншим підприємцям, власникам МАФів, магазинів, невеликих кафе і ресторанів із мінімальною кількістю посадочних місць? 

Адже, за логікою, подібні підприємства набагато легше контролювати, ніж великі ринки. Менша кількість людей, більш суворе дотримання санітарних норм у закладах громадського харчування, бо мова йде про приготування їжі, а не просто про реалізацію сирих продуктів.

Зауважу, що в цьому питанні, на противагу думці більшості, я не підтримую ані передчасне відкриття ринків, ані решти підприємств, адже це може спровокувати неконтрольований пік захворюваності.

Питання в іншому. Карантин для всіх чи вибірково? Наш народ – простий і не хоче копатися в деталях, вишукуючи причинно-наслідкові зв'язки. Логікою їх не візьмеш.

29 квітня ми всі спостерігали за мітингом обурених киян, що проходив під стінами Кабміну з вимогою відкрити не тільки ринки, а й інші підприємства малого та середнього бізнесу, які на противагу великим корпораціям та торговельним мережам були закриті із самого початку карантину. 

Люди категоричні в цьому питанні, напівтонів не сприймають.

Якщо законно працюватимуть ринки, то з великою долею вірогідності в спротив незаконно повідкриваються й інші підприємства. Власників будуть штрафувати, посилиться хвиля протестів. І тут влада зрозуміє, що всім не догодиш.

Можливо, є інший варіант?

Весь малий/середній бізнес

Інший варіант, звісно, задовольнить усіх. Але поставить остаточну крапку на стараннях МОЗ і лікарів щодо стримання піку епідемії.

Передчасне й одночасне зняття карантинних обмежень щодо роботи продовольчих ринків і магазинів, МАФів, кафе тощо, як того вимагає народ, – це подвійний удар по системі охорони здоров'я. Адже є дуже великі ризики, що незабаром нас чекатиме той самий травневий пік епідемії.

Розпалені пенсіонери, які понад місяць сиділи (хочеться вірити) по домівках, побіжать на ринки з бажанням не тільки купити продукти за вигідною ціною, а й компенсувати недолік спілкування один з одним.

Паралельно молодь також почне "оживати", відвідуючи заклади харчування, магазини і... своїх літніх родичів! Подібне посилення соціальної активності, на жаль, може загрожувати масовими інфікуваннями. Не забуваймо, для пенсіонерів це – вкрай небезпечно.

Наразі в ЗМІ все частіше з'являється інформація про спалахи інфікування в будинках престарілих по Україні: Тернопільщина – 22 особи, Одеська область – 5. І, на жаль, це може бути лише початок.

ВОЗ також наголошує, що майже половина всіх смертей від COVID-19 в Європі припадає на пансіонати та будинки для літніх людей.

Статистика невтішна, а ми відкриваємо ринки вже зараз?

Чергова хвиля протестів

А тепер зверніть увагу на обов'язкові вимоги роботи продовольчих ринків. Деякі моменти здаються взагалі нездійсненними в ринкових умовах:

–  Усі відвідувачі та працівники ринку повинні проходити безконтактний температурний контроль.

Ця вимога й досі не виконується в деяких супермаркетах, так що годі говорити про ринки.

– Дезінфекція контактних поверхонь кожні 3 години.

Хто буде контролювати цей процес в умовах нескінченного потоку людей? Адже, за правилами, цим займатимуться лише державні служби, а не місцеві.

– І вишенька на торті – захисні екрани між продавцями і покупцями.

Ті люди, що складали перелік вимог, взагалі були на наших ринках?

І тепер уявіть, що відбуватиметься, якщо цих жорстких вимог не будуть дотримуватися, і нещодавно відкриті ринки почнуть знову закривати? Мобілізація працівників, марні витрати на відкриття, черговий простій. Народові здаватиметься, що над ним вкотре знущаються.

Владу знову чекатиме хвиля протестів, але на цей раз на тлі повторного закриття ринків і збитків, які це понесе за собою.

Питання – як цього уникнути?

Мітингів і обурення, на жаль, ніяк. Вимоги всіх категорій підприємців не задовольнити одночасно. Але можна було би вберегти людей від масових скупчень, не відкриваючи передчасно ринки.

Коли рішення вже прийняте, Кабмін має змогу переглянути перелік відкритих ринків, значно зменшити їхню кількість і почати в тестовому режимі відкривати лише невеликі, які легше контролювати. Якщо не буде масових порушень і погіршення епідеміологічної ситуації, то переходити до відкриття більшої кількості ринків.

Дотримуючись раніше визначеної стратегії поетапного виходу з карантину за умов, якщо захворюваність буде зменшуватися, ми зможемо контролювати епідемію й уникнути піку.

Олег Петровець, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.