Увольнение Сытника: как и почему Коломойский, Аваков и Порошенко срывают соглашение с МВФ

У директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника ворогів вистачає. Крісло під ним хитається щороку після його призначення у квітні 2015-го. Директор НАБУ може обіймати посаду сім років. Ситнику залишилося ще два, однак чи дадуть йому допрацювати?

Його неодноразово намагалася знести попередня влада: кілька разів пхали ручних аудиторів НАБУ та подавали законопроєкт, яким пропонували звільнити за спрощеною процедурою. Тоді директора НАБУ відстояли міжнародні партнери. 

Нейтралізовували НАБУ руками прокурорів. Керівник САП Назар Холодницький, який був у боргу перед владою за своє "виправдання" після "акваріумних плівок", та провладний генпрокурор Юрій Луценко банально забирали у НАБУ усі справи, що якось загрожували владі. Коли генпрокурором став Руслан Рябошапка, він повернув до НАБУ ключові справи і скерував туди усі справи щодо "Приватбанку".

Рябошапку звільнили за ініціативи підконтрольних олігарху Ігорю Коломойському депутатів. Ці ж депутати вимагають звільнення Ситника. Адже знищення незалежності НАБУ означає припинення співпраці з МВФ, що дорівнює дефолту. Для олігарха відмова від співпраці з МВФ – це не тільки повернення "Привату", це фактично отримання панування в країні. 

Однак не одному Коломойському заважає директор НАБУ. У кампанії "звільнити Ситника" зійшлися інтереси олігархів, контрольованих ними депутатів та опозиції. Дефолт – ідеальна картина для Петра Порошенка, "Батьківщини" та ОПЗЖ під час місцевих виборів. 

У цьому матеріалі розписуємо, кому та за що так кортить звільнити директора НАБУ. Спойлер: всім, хто має політичні та фінансові інтереси. 

Як парламент з монобільшістю хоче поквитатися із Ситником 

"Слуги народу" взялися звільняти Ситника через півроку в парламенті, зареєструвавши на початку лютого незаконну постанову. 

Активно її просували депутати Максим Бужанський та Олександр Дубінський, які відзначилися діями в інтересах  Коломойського. 

Саме вони розкачували наратив "Ситник – корупціонер" через рішення суду на основі протоколу, організованого поліцією Авакова, і свідчень підконтрольної олігарху Олегу Бахматюку людини. Зараз директор НАБУ оскаржує це рішення в ЄСПЛ. 

Спроба звільнення Ситника номер два: законопроєкт №3133, який подали народні депутати Олексій Гончаренко (ЄС), Антоніна Славицька (ОПЗЖ), Дмитро Лубінець (За майбутнє) та Андрій Ніколаєнко ("Батьківщина").  

Депутати хочуть внести можливість автоматичного звільнення директора НАБУ за притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією. 

Підписи, щоб провести позачергове засідання і проголосувати законопроект №3133, збирає знову ж таки Дубінський. 

Для того, щоб швидко розглянути цей проєкт на позачерговій сесії парламенту, 28 квітня спеціально зібрався правоохоронний комітет парламенту, який рекомендував Раді його проголосувати в першому читанні.

Коломойський, "Приватбанк", МВФ 

До передачі Рябошапкою справи "Приватбанку" НАБУ окремі її епізоди розслідували і в ДБР, і в СБУ, і в ГПУ. Таке розпорошення мало служити тому, щоб в НАБУ не могли скласти пазл та завжди були підстави забрати матеріали до будь-якого іншого органу слідства.

Йдеться про розслідування того, як керівництво банку за змовою з колишніми власниками Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим завдали державі шкоди на 116,8 млрд грн.

У лютому 2020 року директор НАБУ Артем Ситник повідомив, що справа перебуває на фінальному етапі. На допомогу Коломойському і Ко прийшов голова Служби безпеки України Іван Баканов, який заблокував справу через експертизу. 

Проте Коломойський добивається звільнення Ситника не лише через провадження. Йому набагато важливіше зірвати програму МВФ з Україною. 

Незаконне знесення Ситника – це розрив із МВФ, адже гарантії незалежності НАБУ є вимогою попередньої програми. Її порушення зупиняє підписання нової програми з МВФ. 

Зупинка співпраці з МВФ дає можливість повернути Коломойському банк для того, щоб відкликати позови "Привату" із США, Великобританії та Кіпру. Всі ці справи загрожують олігарху позбавленням активів. Повернення банку дасть йому також можливість впливати на фінансову систему всієї країни і фактично тримати її в заручниках.  

Тому він і пропонує відвернутися від МВФ, повернувшись у бік Росії: "Ми візьмемо у росіян 100 мільярдів доларів. Я думаю, що вони з радістю дадуть нам їх сьогодні. Який найшвидший спосіб вирішити проблеми та відновити відносини? Тільки гроші". 

Кому ще заважає НАБУ?

Окрім Коломойського, НАБУ заважає й іншим олігархам та чиновникам. Особливо тим, кого вже зачепило своїми розслідуваннями. 

НАБУ найближче підступилося до вічного міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який тепер мститься Ситнику. У справі "рюкзаків для Нацгвардії" під приціл НАБУ потрапив сам син Авакова та його заступник Сергій Чеботар. Прокурори Холодницького "злили" справу. 

Ще один впливовий олігарх Олег Бахматюк, справу якого реанімував Рябошапка, намагається врятуватися від тюрми. Раніше Холодницький віддав її на гниття (у буквальному сенсі) поліції Авакова, а після повернення її в НАБУ фігурантам вручили підозри. 

Сам Бахматюк ховається за кордоном і знайшов шлях, як "відкупитися": пропонує владі віддати 8 мільярдів гривень. Халепа в тому, що з Ситником таке не проходить, а от нова генпрокурорка Ірина Венедіктова не проти.  

Бахматюк фінансує масштабні акції проти Ситника з наліпленими на фури фото директора НАБУ. На акції Бахматюка кричати про атаки на "чесного бізнесмена" навіть приходили депутати від "Європейської Солідарності" Олексій Гончаренко та Степан Кубів, а також депутат від "Батьківщини" Іван Крулько. 

Олігарху Рінату Ахметову б'є по кишені розслідування щодо формули "Роттердам+", яка завдала збитків споживачам електроенергії у сумі 18,87 млрд грн. Підозри від НАБУ отримали і його топменеджери. 

У Петра Порошенка не зведені рахунки з НАБУ через цілий ряд справ: розслідування щодо Олега Гладковського за оборудки в оборонній сфері чи та ж справа "Роттердаму", яка стала можливою завдяки менеджеру п'ятого президента Дмитру Вовку. 

Фігурують у справах НАБУ і близькі особи до депутата від ЄС Олексія Гончаренка, якому подавати законопроєкти щодо звільнення Ситника не вперше. До схеми причетний Михайло Шмушкович – голова Одеської територіальної організації партії ЄС і колишній бізнес-партнер Гончаренка. 

Детективи проводили обшук вдома в Шмушковича і в його ТРК "Думская". Саме Шмушкович є бенефіціаром ТОВ "Бульвар 1906", яке в результаті отримало незаконно відчужені приміщення у власність. 

Є в НАБУ наразі і справи стосовно діяльності керівництва ОПЗЖ. 

Наприклад, справа щодо діяльності Юрія Бойка під час закупівлі так званих "вишок Бойка". Раніше цю справу банально зливали в Генпрокуратурі часів Юрія Луценка і лише восени 2019 року її передали до НАБУ, як і десятки інших справ щодо високопосадовців періоду президента-втікача Віктора Януковича.

Звільнення Ситника через аудит

Є простий спосіб звільнити неугодного олігархам та їхнім слугам Ситника – прозорий аудит. Його вже давно можна було провести. 

Якщо за результатами аудиту буде зроблено висновок про неефективність діяльності НАБУ та неналежне виконання обов'язків його директором, тоді останній і може бути звільнений. 

Проблема для олігархів, що дійсно незалежний аудит, крім окреслення недоліків роботи НАБУ, які там, звичайно, є, як і в будь-якій інституції, може зафіксувати численні спроби незаконного тиску на НАБУ та проблеми із створенням законодавчих і процесуальних перешкод в роботі детективів. 

Тому вони й намагаються поламати закон, написаний для захисту будь-якого директора, безвідносно до імені, від них же самих.

Варто лише згадати результати попереднього неформального аудиту. Його проводили кілька років тому найкращі світові та українські експерти. 

Вони оцінили результати НАБУ досить позитивно і одночасно вказали на кроки, які потрібно втілити для покращення роботи. Щоправда, для сьогоднішньої політичної "еліти" Бужанський і Дубінський значно більші експерти, ніж аудитори ФБР.

***

Звільнення Ситника рівносильно рішенню Зеленського в сторону дефолту та відкату реформ. Депутатам "Слуги народу" і Зеленському, які, схоже, не розбираються в базових речах, продають казку про неефективне НАБУ. 

Однак за 15 років до створення НАБУ МВС, СБУ та прокуратура спромоглися передати в суд політично вмотивовані справи лише двох топпосадовців: Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. 

За останні 5 років роботи НАБУ та САП передало до суду 245 справ, у яких обвинуватили 438 фігурантів. Вперше на лаві підсудних опинилися раніше недоторканні посадовці. 

Реальні результати роботи можуть коштувати директору НАБУ посади, а його незаконне звільнення ввійде в історію президентства Зеленського.

Центр протидії корупції, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.