История о деньгах

Грошей завжди бракує. Особливо якщо це бюджетні гроші. Кожен, хто працював у державній установі, знає, як важко вибити на її потреби зайву тисячу гривень.

Водночас українське законодавство має десятки корупційних шпарин. Від початку каденції нам доводиться зачищати наші закони від сумнівних статей. 

Посередницькі майданчики при оцінюванні нерухомості, публікація оголошень про оренду держмайна в спеціалізованих друкованих виданнях – подібні норми в законах були майже непомітними, але дозволяли окремим бенефіціарам збагачуватися за рахунок пересічних українців.

А от повернути бюджетні гроші до держбюджету виявилося юридично неможливим. 

Як ви вже знаєте, партія "Слуга народу" вирішила віддати своє державне фінансування на 2020 рік на боротьбу з коронавірусом. Втім, закон дозволяв зробити це на всю парламентську каденцію партії. А на період, коли країна дійсно потребує цих грошей, – ні.

Ми не могли навіть просто отримати фінансування, а потім передати його на "коронавірусні" потреби. Адже це – благодійна діяльність. В статуті партії вона не передбачена. Діяти поза статутом – порушення закону.

Інакше кажучи, ми жили в країні, де благородні політики не передбачені законодавством. 

Хочеш вкрасти мільйон – маєш безліч юридичних можливостей. Хочеш відмовитися від нього… Невже цього дійсно хтось захоче?

Нас вже встигли звинуватити у "зраді": мовляв, ми знали, що не зможемо виконати свою обіцянку, тому заявили про відмову від грошей просто заради піару. 

Але ні. В нас є політична воля, і ми доводимо справи до кінця.

"Політична партія може відмовитися від державного фінансування її статутної діяльності на строк: один, два, три квартали або на бюджетний період (рік)", – саме так йдеться у новій нормі закону.

Тому раз і назавжди хочу поставити крапку в темі: ми таки відмовилися від держфінансування у 2020 році. 

Я підписав відповідний лист, його вже зареєстровано в НАЗК, яке оперує цими коштами. Дуже сподіваюся, що приклад наслідуватимуть й інші політичні сили. Бо наша мета – не піар, а здорові українці.

Загальна сума державного фінансування політичних партій у 2020 році складає 280 млн грн. Наша частка – приблизно 140 млн грн. Своїм листом до НАЗК ми відмовляємося від бюджетних грошей на 3 та 4 квартали – це трохи більше 70 млн гривень. І простежимо, щоб Міністерство фінансів спрямувало їх до Фонду боротьби з наслідками коронавірусу.

Зауважу, що отримані кошти за 1 та 2 квартали також передамо на подолання COVID-19, просто зробимо це в інший спосіб. Ми підтримаємо громадські організації, а вже вони закупатимуть медикаменти та обладнання для боротьби з вірусом. 

Контроль за діяльністю цих організацій здійснюватимуть депутати від "Слуги народу" і наші регіональні осередки. Звісно ж, ми звітуватимемо про витрачені кошти.

За ці гроші можна забезпечити лікарів захисними масками, рукавичками та окулярами. Профінансувати доплати медикам за роботу в екстремальних умовах та ще вирішити багато питань, які ставить перед Україною світова пандемія COVID-19.

Відповім на ще один закид, що лунає з приводу нашої відмови від державного фінансування. Мовляв, якщо нам не платить держава, заплатять олігархи, а це ще гірше. Адже сама норма про держфінансування партій мала на меті забезпечення незалежності політсил від фінансово-промислових груп.

Кожна парламентська партія відповідно до закону вже отримала відшкодування витрат на передвиборчу кампанію-2019. Це чималі суми. Також партії вже отримали державне фінансування за січень-березень 2020 року. Тому всі парламентські політсили мають гроші, щоб фінансувати свої поточні потреби протягом року.

Так, коштів вистачить не на все. Доведеться відмовитися від частини інформаційних можливостей. Не так швидко, як хотілося, розвивати регіональні осередки. Але головне зараз – зберегти здоров'я і життя громадян.

Олександр Корнієнко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.