Выходной среди "чумы": от чего на самом деле устал Зеленский

Публічні заяви Зеленського про його втому мають негативний вплив на довіру до влади в цілому. Його діяльність призводить до руйнації інститутів та владної системи в той час, коли навпаки їх варто зміцнювати. Інакше виникає запитання: якщо президент не може впоратися зі своїми обов'язками, то навіщо він нам взагалі?

На початку січня 1918 року зібралися довгоочікувані Установчі збори. Це зібрання готували майже рік після Лютневої революції. Воно мало стати ключовою подією історії і визначити на довгі роки демократичний устрій земель колишньої Російської імперії. 

Проте завершилися Установчі збори несподівано швидко. На ранок після першого дня засідань начальник охорони Желєзняков сказав: "Панове, розходьтеся! Варта втомилась!". 

Слова простого матроса проявили реальну ситуацію в країні. Влада уже була в інших руках. Варта втомилась не так фізично, як символічно. Демократичні лідери не спромоглися вирішити покладені на них завдання у складний час. 

Більше ніж через сто років в черговому зверненні до українців Володимир Зеленський вкотре нагадав: "У мене вихідний, президент теж людина". Ці слова прозвучали як ніколи недоречно посеред палаючих пожеж, наростання темпів епідемії коронавіруса, втрати роботи мільйонами українців через жорсткий карантин, війни, що далі триває, і економічної кризи, масштаби якої будуть колосальними. 

Нагадаю, що про втому Зеленського від роботи президента протягом першого року ми неодноразово чули зі ЗМІ, з вуст його оточення, з його власних зізнань. Він не відмовляв собі у відпочинку навіть під час відповідальних міжнародних зустрічей. Чого лише вартує поїздка до Оману, що стала гучним скандалом на початку цього року. 

Така поведінка президента виходила з простої логіки ще передвиборчої кампанії: я проста людина, а тому маю право на слабкості, право на помилку. Чому це шкідливо для інституту президентства і у чому помилковість такої публічної комунікації? 

Варто розуміти, що президент ― це насамперед посада, а вже потім конкретна людина. 

Президент наділений цілою низкою повноважень та обов'язків. Якщо говорити спрощено, то у парламентсько-президентській республіці, якою є Україна, посада президента створена для екстрених ситуацій. Він є главою держави, главою РНБО, головнокомандувачем, гарантом Конституції та символічним лідером нації. За всі інші поточні питання відповідальний головний "завгосп" – прем'єр-міністр, а також уряд та парламент. 

Проте від початку своєї каденції Володимир Зеленський демонстрував повне нерозуміння та нездатність виконувати свої прямі повноваження разом із намаганням втручатися в роботу інших гілок влади та місцевого самоврядування. Ми бачили порушення президентом презумпції невинуватості в спілкуванні з чиновниками та волонтерами, проте не бачили чіткої реакції на катастрофу українського літака в Ірані. Нині президент лише на 10-ий день реагує на пожежі в Чорнобильській зоні, проте приїздить до Ради відстоювати бюджет. 

Зеленський продовжує розмивати і руйнувати владні інститути, перебираючи на себе не належні йому функції і водночас не будучи в змозі впоратися зі своїми прямими обов'язками.

Другий важливий момент. Самоусунення від відповідальності у кризовий час сприяє подальшій делегітимізації влади в очах громадян. По суті Зеленський лишає країну сам на сам з проблемами, наголошуючи на тому, що не здатен зробити щось більше, ніж кожен з нас. Виникає логічне запитання: а для чого тоді нам держава? Для чого ми сплачуємо податки і делегуємо їй повноваження? Держава втрачає свій авторитет. 

Щось подібне зараз можна спостерігати в Росії. Володимир Путін від початку свого вступу на посаду культивував образ сильного лідера, здатного впоратися з будь-якими проблемами і захистити своїх громадян. Заради цієї умовної "безпеки" значна частина росіян готові були пожертвувати своїми правами, свободами і не зважати на сваволю влади. Проте зараз, в розпал епідемії коронавірусу та під час обвалу цін на нафту, Путін зник. Його відеозвернення абсолютно порожні і не відповідають очікуванням росіян. 

Однак Путін приймає цей рейтинговий удар на себе. В ситуації із Зеленським наслідки страшніші. Він обвалює не лише власний рейтинг, але й роботу інститутів та легітимність влади в очах громадян. Для України це може обернутися катастрофою. 

Втома Зеленського спричиняє втому від держави. Множиться хаос, який зрештою стане неконтрольованим. Владу в буквальному сенсі доведеться збирати по частинах. Якщо залишиться з чого. 

Саме тому у президента не може бути вихідного. З точки зору публічної комунікації, абсолютно не допустимо робити такі заяви в цей складний час. Якщо втомився на посаді президента, краще піти. Розгрібати авгієві стайні будуть ті, хто розуміє обсяг роботи і відповідальності, що падають на їхні плечі. Хоча все йде до того, що не буде що розгрібати, адже Зеленський не лише шкодить, але й руйнує ці стайні. 

Олексій Гончаренко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.