Победить Зе

Парадоксально, але рейтинг президента не лише не впав, а навпаки зріс на 14-15%. Про це нещодавна заявив голова КМІСу Володимир Паніотто, спираючись на результати останніх соціологічних досліджень. 

Якби вибори відбулися завтра, Зеленський переміг би з великим відривом від суперників.

Чому так сталося? Адже всі прогнозували, що "зелена ейфорія" швидко вщухне.

Щоб відповісти на це запитання, давайте пограємо у гру. 

Уявіть себе професійним політтехнологом. Наприкінці квітня 2019 року, коли більшість у країні святкує перемогу, а решта виборців ставить собі рамочку "25%" у Facebook, ви отримуєте дзвінок. 

Телефонує потенційний кандидат у президенти України, назвемо його Іван Кандидатенко. І дає вам завдання: за рік він має випередити Зеленського у президентському рейтингу.

Поїхали?

Перше, що зробить професіонал, – вивчить ринок. Тобто візьме до уваги той факт, що йому доведеться працювати з людьми, які добровільно обрали саме Володимира Зеленського.

З цим у опонентів чинного президента великі проблеми. Визнавати реальність ніхто з них навіть не намагався. 

Натомість нам розповідали, що "актора" обрали недолугі українці. Фанати "95 кварталу". Земляки з Кривого Рогу. Палії сухої трави (у Facebook я зустрічала і таку теорію!). Ще пам'ятаю мапу Києва, де виборці Зеленського мешкали в непрестижних районах далеко від метро.

Та ні, друзі. За Зеленського голосувала вся Україна. Зокрема мій рідний Чортків. Західний. Україномовний. "Бандерівський".

Читайте також:

Рейтинг Зеленського в трактуванні Зе!команди: Скотилися на перше місце

Наступний крок – проаналізувати сильні сторони президента. Недооцінити суперника – найбільша помилка.

Тут повернення полонених (тричі вже) і зустріч у нормандському форматі. Скасування депутатської недоторканності й запровадження процедури імпічменту президента. Відкритий ринок землі і політична воля для ухвалення закону про банки, що зняв питання залежності президента від олігархів. Своєчасна реакція на пандемію COVID-19. І дуже-дуже багато маленьких, але значущих перемог – від залучення в Україну іноземних кіновиробників до електронного документообігу в Раді.

А ще – відкритість і діалог із суспільством. Відчинені ворота на вулиці Банковій біля Офісу президента. Рекордні 14 годин пресконференції у столичному фудкорті. Регулярні відеозвернення під час карантину.

Ок, суперник сильний. Але мусять же в нього бути й недоліки?

Шукаємо помилки. До цієї благородної справи опоненти президента доклали чимало зусиль. Але що це були за помилки? Пікантні переписки Зе-депутатів у смартфоні? Сплата собаками за комуналку?

Дрібненько. Навіть жодного свідчення корупції. Маємо хіба що відеозаписи про брата голови Офісу президента, який начебто "торгує" державними посадами. Правда, по факту жодної посади не продає.

Його попередники так не вміли. Так, до деяких людей з команди президента є запитання. Але він показав, що не буде покривати порушників. Виключення депутатів із фракції, відставка уряду та генпрокурора – тому свідчення.

Стоп. Ми ж забули про головне. А де, власне, наш Іван Кандидатенко? Він же мав стати альтернативою Зеленському – за умовами гри нам за це платять зарплату.

Процитую Володимира Паніотто, голову Київського міжнародного інституту соціології: "Електоральний рейтинг – це відносна, а не абсолютна оцінка, адже потрібно вибрати одну людину з низки. Оскільки немає якихось альтернатив чинному президенту, то його все одно вибирають багато людей".

Як сталося, що альтернатив чинному президентові немає? Що ж тоді робили наші "кандидатенки"? Як відповідали на запити українців, як завойовували народні симпатії?

Блокували трибуну Ради. Подавали тисячі поправок до закону про землю. Влаштовували мітинги з однаковими плакатами та сумнівними "фермерами". Розганяли в інтернеті фейкові новини про Зе!команду (хто не в курсі, це досить дороге задоволення).

А чи хтось із них спитав, чи цього хочуть їхні виборці? Хіба дійсно люди казали їм: "Пане Кандидатенку, роздеріть руки в кров, ламаючи мікрофон!". Або "Внесіть побільше поправок, хай Рада їх цілий рік розглядає". І навряд чи закликали: "Сидіть і чекайте, поки рейтинг "зелених" обвалиться до нуля!".

"Будь тією зміною, яку хочеш побачити у світі", – казав Махатма Ганді. Володимир Зеленський такою зміною став.

Хто стане наступною – переможе його на виборах. Але поки що бажаючих не видно. Політичне болото не любить змінюватися. Йому подобається спокій, тиша та власний сморід.

Євгенія Кравчук, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.