"Идеальный шторм" надвигается на Украину, или Еще раз о реформе местного самоуправления

Коронавірус в глобальному масштабі наступає. Світ поки що не вигадав нічого кращого, ніж тестування і карантинні заходи. 

Жорсткі карантинні заходи стали тригером, який прискорив економічну кризу. Але незважаючи на це, ми можемо передбачити, що пік коронавірусу в Україні припаде на кінець квітня-травень. 

Принаймні такі висновки можна зробити із заяв МВС (як не дивно) і міжнародних оцінок. Наприклад, хоча Boston Consulting Group не дає прогнозів саме для України, але з прикладу Польщі можна приблизно спрогнозувати пік епідемії для нашої країни. 

Є також досить популярна думка, що вірус повернеться восени, але до того часу громадяни і бізнес трохи адаптуються до життя в умовах пандемії.

Ще одна велика невизначеність – вибори до органів місцевого самоврядування восени 2020 року. Лунали думки, що через COVID-19 (або через неготовність реформи місцевого самоврядування) їх можуть перенести. Але, мені здається, це може статися лише у крайньому разі. 

І питання не тільки і не стільки в бажанні влади підтримувати діючий конституційний лад, скільки в поступовому падінні рейтингів президента і його політичної сили. 

Кожен день відтермінування грає проти них. Крім того, ймовірне відтермінування дасть опонентам чинної влади потужні підстави для критики і прискорить падіння рейтингу пропрезидентських сил.  Бюджети на всіх рівнях будуть недовиконані – це вже очевидно за результатами першого місяця карантину. А тут ще й світова економічна криза. 

Зазвичай українська економіка просідає більше і відновлюється довше. Отже, навіть із прискореним відновленням влітку і восени наздогнати плани цього року не вдасться. А значить, виконати обіцяне виборцям буде складніше. 

З іншого боку, багато чого можна буде списати на епідемію. Таким чином, тут все залежатиме від активності місцевої влади, результатів боротьби за здоров'я і життя громадян і медійної активності, яка стає все вагомішим чинником для виборців.

Що ж буде з місцевим самоврядуванням? З одного боку, існує політична воля уряду закінчити другий етап вже 2020 року, до проведення місцевих виборів. Щоб вибори відбулись вже в нових об'єднаних громадах. 

Це досить раціональне бажання, адже інакше реформа має шанс розтягнутися до наступних виборів. 

Але початок обговорення чергового етапу об'єднання, призначений на 25 лютого, був фактично зірваний карантином. Увага миттєво переключилась на коронавірус. 

Для місцевого самоврядування з'явилися тривожні дзвіночки. Перші було чути ще до карантину, коли ми почули про префектів. Тобто замість децентралізації ми отримали зміщення ваги від міст і об'єднаних громад в бік префекта. 

Потім вже під час карантину ВР надала пільги бізнесу, але знов за рахунок місцевого самоврядування. Причому міські голови і АМУ кричали вголос про хибність цього підходу. Але їх ніхто не захотів почути. 

А ще реформування ДАБІ. Щойно міста почали потроху налагоджувати контроль за будівництвом, систему заходилися перекроювати і створювати додаткові корупційні ризики, не говорячи вже про ризики безконтрольної забудови. 

Далі уряд створює Раду з питань економічного розвитку, запрошує туди міністрів, експертів, науковців, але знову без місцевого самоврядування.

Ці сумні і тревожні тенденції можуть означати, що президент, уряд і ВР не розуміють важливості місцевого самоврядування для побудови сильної держави. Якщо виклики, які постають перед державою, будуть вирішуватися за рахунок місцевого самоврядування і без врахування думки його представників, то ми можемо опинитися в ситуації з набагато гіршими проблемами. 

Можливо 1% великих бізнесів вирішують свої питання на рівні міністерств і ВР, але інші 99% підприємців і простих громадян щоденно отримують послуги від місцевого самоврядування, вирішують нагальні питання, планують своє подальше життя. 

Держава не може перейняти на себе цю функцію в найближчому майбутньому, і, найголовніше, не має цього робити! Це в першу чергу передбачено Конституцією України і також різними міжнародними документами, наприклад, Європейською хартією місцевого самоврядування.

Зараз багато хто вживає термін "ідеальний шторм", коли накладаються різні чинники, кожен з яких підсилює інші. Так от, ще один "ідеальний шторм" чекає на нас восени, коли зійдуться наслідки пандемії, світова і національна економічні кризи, криза політична, викликана боротьбою різних політичних сил перед виборами, незакінченість реформи місцевого самоврядування. 

Цей шторм неможливо пройти без ставки на місцеве самоврядування. Президент, ВР, уряд мають зробити мерів і АМУ своїми головними радниками і партнерами для прийняття рішень. Жодне державне рішення не має йти на шкоду місцевому самоврядуванню або урізати його повноваження. 

Максимум ресурсів і уваги має бути скеровано в громади, для тих, хто безпосередньо взаємодіє з мешканцями. Тоді маємо шанс вийти з шторму переможцями!

Олександр Кобзарев, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.