Тревожный диагноз: карантин в соцсетях превращается в коммуникационный кризис

Кількість українських користувачів соцмереж, охоплених панічними настроями, постійно зростає.

Як панічні, так і надміру оптимістичні дописи переважно посилаються на фейкові та маніпулятивні дані. А от серед конструктивних постів частка фейків набагато менша.

Найбільше підвладні маніпуляціям в цій темі жінки, які раніше порівняно мало цікавилися політикою.

Коли життя в країні критично змінюється, як зараз за умов коронавірусного карантину, правильна комунікація людей з державою та одне з одним важить як мінімум не менше, ніж фахова допомога медиків.

Але як оцінити, чи все з цією комунікацією гаразд? Наразі опитування громадської думки ускладнені, і деякі соціологічні фірми взагалі відмовляються їх провадити.

В таких умовах аналіз соціальних мереж – один з небагатьох методів, які можуть нам розповісти про стан суспільства.

Центр контент-аналізу дослідив дописи користувачів Facebook та Instagram протягом трьох днів березня 2020 року, коли в українських соціальних мережах спостерігались піки уваги теми коронавірусу та епідемії:

3 березня – день коли було виявлено першого інфікованого в Україні;

11 березня – наступний день після оголошення карантину;

16 березня – день, коли президент Зеленський виголосив звернення щодо обмеження роботи громадського транспорту і запровадив жорсткіші умови карантину.

Зі 170 тисяч постів, які в ці дні українці присвятили коронавірусу або карантину, ми випадковим чином обрали 1000 повідомлень і вивчили їхній зміст.

Повне дослідження читайте за лінком. А в цій колонці – коротко про найсерйозніші проблеми з комунікацією у темі коронавірусу та карантину.

Читайте: Пандемія COVID-19 в Україні. Дані МОЗ України

Ключові проблеми

По-перше, кількість людей в соцмережах, охоплених панічними настроями, постійно зростає.

Звісно, комунікація перших осіб має набагато більші обсяги поширення, ніж панічні пости, проте довіра до влади дуже низька: будь-яке її рішення постійно критикується.

Хтось вважає його занадто жорстким, хтось – недостатньо жорстким, а хтось – взагалі безглуздим.

Карантин не сприймається, як щось однозначно позитивне, тривожні настрої присутні в дуже багатьох постах.

Малюнок 1. Оцінка ситуації користувачами соцмереж, а також надійність джерел, які вони використовують

інфографіка:  Центр контент-аналізу

По-друге, інформаційний простір не контролюється офіційними каналами: легко поширюються фейки, при цьому їх спростування традиційно розповсюджується набагато слабше за них самих.

В динаміці кількість фейків та інформації з ненадійних джерел теж зростає постійно.

Малюнок 2. Джерела інформації, цитовані в постах, а також рівень публічної підтримки влади

Дуже активними фейкотворцями є російські боти, які переважно применшують загрозу від вірусу.

Щоправда, тут є і позитивні новини: є імовірність, що ці фейки створювалися не для української аудиторії, а для внутрішньої російської. Адже в цілому в Україні все ж більше поширюються фейки з посиланням на вітчизняні медіа, а російські переважно з'являються у користувачів з малою кількістю підписників, можливо, ботів.

По-третє, слабко задіяні "захисні сили" українського соціуму.

Відсоток гумору низький: не більше 7-9% повідомлень містять жарти, хоча у декого в "інформаційній бульбашці" їх може бути на вигляд більше, однак це лише означає, що інші сегменти українських соцмереж взагалі не охоплені гумором.

Співчуття до пацієнтів майже відсутнє: у вибірці нам трапилося тільки три пости, де воно було явно вираженим, і вони були перепостами слів священників.

Недовіра до влади за час дослідження не вилилася в самоорганізацію громадян, як це було 2014 року.

У досліджуваний період дуже мало постів про "підвезення лікарів на роботу", "купівлю харчів пенсіонерам" та інші подібні ініціативи. Втім, припускаємо, що пізніше їх частка могла вирости.

Хто найбільше підвладний маніпуляціям

Наше дослідження досить чітко показує, який погляд на загрозу коронавірусу найбільше обґрунтований.

З Малюнка 3 видно, що і панічні дописи, які перебільшували небезпеку від коронавірусу, і надміру оптимістичні, які її применшували, переважно посилалися на фейкові та маніпулятивні дані.

Натомість, набагато меншою є частка фейків серед конструктивних постів – тобто тих, які більш-менш спокійно обговорювали методи захисту від вірусу та правила поведінки під час карантину.

Малюнок 3. Надійність джерел залежно від ставлення автора до загроз коронавірусу

Не всі користувачі однаково "ведуться" на тему коронавірусу.

Жінки переймаються нею утричі більше за чоловіків, особливо жінки з Києва та області, а також із Західної України.

Мешканці Сходу, а також користувачі під російським інформаційним впливом, схильні недооцінювати небезпеку коронавірусу і в цілому пишуть про нього менше.

Важливо також розуміти, хто найбільше підвладний фейкам, отже, має найсильніше викривлену картину світу.

Перш за все це жінки, які раніше порівняно мало цікавилися політикою. Натомість чоловіки частіше схильні сприймати ситуацію з гумором, а також критикувати владу.

Малюнок 4. Найпомітніші гендерні відмінності у сприйнятті проблеми коронавірусу

Тематика фейків суттєво відрізняється в різних аудиторіях.

Перейняті політикою громадяни частіше поширюють ті повідомлення з недостовірних джерел і/або фейки, які провокують паніку.

Натомість серед людей, які не цікавляться політикою, більше фейкових повідомлень з запереченням небезпеки.

Те ж саме стосується і нефейкових повідомлень: у тих, хто раніше активно цікавився політикою, і пости про коронавірус мають політичний (переважно критичний до влади) фреймінг.

Навіть ті громадяни, які сподівалися на швидкі реформи нинішнього президента, можуть бути не впевнені в його спроможності вирішувати кризи. А щомісячна чехарда міністрів, зокрема охорони здоров'я, такої впевненості тим більше не додає.

Врешті інформаційні загрози для чинної влади не стільки іміджеві, скільки координаційні: ризик остаточної втрати контролю над суспільною думкою дуже високий, і є значна небезпека поширення хибних уявлень про хворобу.

У такій ситуації єдиний вихід – це якнайшвидше подолання політичної кризи, можливо навіть шляхом обговорюваного в деяких колах об'єднання всіх парламентських сил, окрім проросійських, у широку коаліцію. А після того – призначення дійсно компетентних міністрів і максимально оперативна розробка сценарію кризової комунікації.

Артем Захарченко, Олена Захарченко: Центр контент-аналізу, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.