Кризис следует использовать исключительно как возможности

Україна потрапила в кризу в час, коли не була готова. Проте ми не були готові ні до незалежності, ні до війни, ні до революції, ні до анексії – та ні до чого іншого, але водночас нам завжди потрібно було виживати.

Аналогічна ситуація 2020 року, коли під час пандемії коронавірусу і початку великої економічної кризи потрібно генерувати такі ідеї, які допомогли б українцям не просто вижити, а ще й укріпити свою державність та економіку.

Прогнози багатьох українських та світових експертів наводять достатньо негативні цифри щодо того, як це може вплинути на Україну. Але все залежить від того, з яким внутрішньодержавним налаштуванням ми підійдемо до вирішення даної кризи.

Адже якщо ми не залишимо старі підходи та стару філософію державного управління, в центрі якої стоїть корупція, то зрозуміло, що досягти успіху нам не вдасться.

Уже зрозуміло, що зустрічі з олігархами та поділ держави на підконтрольні їм васальні наділи – неефективний інструмент. Уже одні заявляють, що платити не будуть, бо грошей немає, інші будуть, але не дуже багато.

Тому Україні розраховувати на олігархічний консенсус не варто – це старі латифундистські підходи, котрі нічого не дають.

Наприклад, сумарно українські олігархи виділяють мізерні та навіть дуже смішні суми, які часто не доходять навіть до мільйона доларів. Це виглядає дешево, особливо від людей, які грабували державу на сотні мільярдів, а тепер ще й, виділяючи такі мізерні суми, змушують бути їм вдячними.

Водночас у Німеччині, де всі бізнесмени справедливо платять податки, держава сама, без ніяких подачок і консенсусів, може виділяти сотні мільярдів на підтримку бізнесу та населення у боротьбі з коронавірусом.

Ось це має бути модель, яку варто брати за приклад для зміни країни, робити її конкурентноздатною на світовому рівні та зміцнювати інституції, роблячи їх більш сучасними, а не думати, що черговий круглий стіл з олігархами і п'ятсот машин швидкої допомоги зможуть допомогти стати успішними.

Перше – Україна має використати кризу для переходу на безготівкові оплати.

Велика кількість сірої економіки, яка сьогодні існує, буде знищена шляхом того, що Україна може повністю відмовитись від кешу.

Тому пропозиція НБУ про виплату пенсій і заробітних плат виключно в безготівковому вигляді якраз таки є актуальною та позитивною ідеєю, що має стати стартом для зміни всієї економіки, котра уже до кінця року зможе стати cashless economy.

Друге – криза повинна стати однією із можливостей отримання допомоги від МВФ та інших кредиторів чи навіть списання частини боргів.

Україна була і є надійним платником податків, надійним позичальником, а тому в такий скрутний час світ теж має підтримати нас.

Тобто, держава у смартфоні повинна перестати бути лозунгом на виборах, а і стати реальним дієвим інструментом.

Пропозиція про те, щоб організувати дистанційне голосування, є достатньо привабливою, хоча технічні можливості, які наведені в законопроєкті братів Стефанчуків, мають бути в рази покращені.

Зокрема задовгий інтервал в 15 секунд на голосування кожному депутату чи, наприклад, незрозуміла функція дебатів у режимі онлайн.

Окрім цього, мають бути вирішені питання ненадійної якості підрахунку голосування та знайдені сучасні рішення, коли депутати зможуть брати участь у голосуванні на відстані не тільки під час пандемії коронавірусу чи навіть карантину, а вже, повернувшись після кризи, щоб вони могли бути частиною парламенту, навіть перебуваючи, наприклад, у відрядженнях.

Аналогічна ситуація має відбутись і з розробкою електронного голосування на виборах.

Криза повинна зробити нас сильнішими, як мінімум з поваги до того, що за уроки 2020 ми платимо надзвичайно високу ціну.

Тому для того, щоб зробити нашу державу успішнішою, ми повинні приймати нестандартні та нелінійні рішення вже зараз. І лише в такому випадку ми зможемо вийти із цієї кризи сильнішими.

Микола Давидюк, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.