Коронавирус и местные выборы. Как пандемия повлияет на результаты

Початок виборчого сезону припав на введення в Україні карантину через ускладнення епідемічної ситуації, пов'язаноїф з коронавірусом. Вибори мають відбутися 25 жовтня поточного року.

Економісти підраховують збитки галузей та роблять прогнози, які розбиваються об реалії через непередбачуваність траєкторії поширення.

Однак наслідки поширення COVID-19 залишить рубці не тільки на економиці, а ще й на політичному організмі нашої держави й матимуть вплив на формування влади на місцях та на політику загалом.

Чому? Спробую покроково пояснити.

Коронавірус може вплинути на падіння рейтингу "Слуги народу"

"Кидатимуть каміння" по болючому й звинувачуватимуть у найбільших "проколах", як уряду Дениса Шмигаля, так і Олексія Гончарука.

Перший удар – звинувачення у недостатній комунікації теми коронавірусу.

Які б зусилля не докладали уряд, президент, парламент, "загасити медійну пожежу" пов'язану з ситуацією в Санжарах, не вдалося. Вся країна спостерігала, як протестуючі намагалася не пустити автобуси в місто українців, евакуйованих з Уханя, й кидали в них каміння. Та більшість населення в цій історії звинувачувало владу, бо їх "не попереджали" та не інформували.

Тим не менш, я б не поспішала називати комунікацію на 100% провальною. Посткампанія (поїздка прем'єра, депутатів, міністерки на місце події) була досить притомною.

Другий удар – звинувачення у нездатності забезпечити засобами індивідуального захисту.

Вже сьогодні ми бачимо невдоволені обличчя людей, які виходять з аптек. Ціни на маски зросли майже вдесятеро. Попри це попит на них не вщухає. Пов'язок катастрофічно бракує, незважаючи на те, що уряд заборонив вивозити засоби захисту за кордон і виділив на їхню закупівлю 100 млн грн.

Ажіотаж навколо масок та антисептичних засобів тільки створює тепличні умови для тих, хто не витримав спокуси легкої наживи й влаштував "ситуативний" бізнес на паніці.

Крім того, лікарні оснащені, м'яко кажучи, недостатньо (не всюди є, наприклад, апарати штучного дихання).

Третій удар – несвоєчасність введення заходів для протидії поширення коронавірусу.

Від цього удару можна було б ухилитися, якби карантин ввели б до того, як почали помирати українці.

Згадаємо початок епідемії "свинячого грипу".

Тоді, уряд працював на випередження. У той час, коли були зафіксовані лише в Штатах та Мексиці, у нас у квітні 2009 року МОЗ вже створив штаб із запобігання вірусу, тобто майже за 3 місяці до появи вірусу в Україні (перший випадок захворювання на грип А/H1N1 було зафіксовано лише на початку червня у громадянина, який прибув з США).

Того ж року, на початку осені стартував передвиборчий сезон президентських виборів. І це дозволяє Полу Манафорту, політтехнологу президента-утікача Віктора Януковича, звинуватити уряд Тимошенко "у бездіяльності, нерішучості, а також неспроможності адекватно відповідати на виклик у вигляді "свинячого грипу" (дослівно).

За результатами голосування в лютому 2010 року Янукович переміг Юлію Тимошенко, на яку повісили ярлик "нерішучої".

Політтехнологи використовуватимуть тему коронавірусу в агітації

Політтехнологи вже прокинулися зі сплячки та вибралися зі своїх "барлогів" у пошуках нових клієнтів, граючи на низинних почуттях кандидатів – жаги до влади та марнославстві.

Ті політтехнологи, для яких "головне – результат", можуть скористатися панікою навколо теми розповсюдження коронавірусу, підживлюючи страхи виборців.

Меседжі кандидатів апелюватимуть до несвідомого електорату (згадали старого доброго Юнга), вони спрямовані на маніпуляцію страхами. Водночас повідомлення апелюватимуть до підсвідомості приховано, подаючи свідомості безпечну нейтральну інформацію.

Знову будуть "підсовувати" ідеї про "мера-хозяйствєнніка", рятівника, який замість "гречки" роздаватиме маски, що пробудять у людей низинні потреби піраміди Маслоу – потреби в безпеці.

Місцеві вибори будуть найбільш діджиталізовані за всю історію місцевих виборів.

За підрахунками Центрвиборчкому, орієнтовна кількість виборців, які мають прийти на майже 29 тис дільниць, – близько 27,2 млн осіб. Не мало, чи не так?

Відтак, через пандемію ми ризикуємо отримати найнижчу явку за всю історію країни.

Низка експертів стверджують, що епідемія згасне десь у червні, однак кандидати не можуть втрачати час. "Живу агітацію" доведеться заміщувати спілкуванням через Інтернет і тоді SMMників, піарників згрібатимуть на місця, як маски з полиць аптек.

Чи відбудуться вибори взагалі?

Серед політтехнологів ходять чутки про те, що вибори перенесуть.

По-перше, адміністративно територіальна реформа не доведена до кінця (тобто реорганізація центральних органів виконавчої влади), не зрозуміло, хто за що відповідає.

По-друге, не доведена до кінця децентралізація (не всі територіальні громади об'єдналися).

По-третє, не готовий Виборчий кодекс. Як саме буде організовано процес виборів не знають навіть в ЦВК. Про відсутність нормативки взагалі говорять пошепки, щоб не наводити паніки ні серед кандидатів, ні серед виборців.

Поки що невідомо, коли відбудуться вибори. Однак очевидно, що виграє той, хто зможе "осідлати" страх!

Анна Сімонян, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.