Между регуляцией и свободой слова мы выбираем свободу слова

Наприкінці минулого року наш комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики, зареєстрував проєкт закону про медіа. Закон індустріальний і покликаний, в першу чергу, зробити всі медіа рівними перед законом і дати їм можливість прогнозованого нормального розвитку в майбутньому.

Очевидно, що закони, прийняті в 90-х, відверто застарілі і не відповідають викликам часу. Ми об'єднали кілька законів в один, і це свідома тактика. Бо якби ми пішли шляхом прийняття цілої серії законів, то, можливо, в кінці каденції цього парламенту ми б до чогось і прийшли.

Час не чекає. Медійний світ кардинально відрізняється від того, що був 20-25 років тому.

Зараз не існує медіа в чистому вигляді, вони стали конвергентними і використовують всі доступні канали комунікації, через які доносять свій контент. В друкованих ЗМІ є онлайн версії, де також розміщується відеоконтент, онлайн-медіа мають свої подкасти і т.д.

Але всі вони давно мають працювати в рівних умовах. ЗМІ повинні публікувати інформацію про своїх власників, а діяльність анонімних ЗМІ, які невідомо де знаходяться і невідомо кому належать, має бути під забороною.

Таким чином можливо захистити не лише людей від неправдивої інформації, а й ЗМІ і журналістів від недоброчесної конкуренції.

Понад два місяці в законі шукають "бур'яни" і "зраду", намагання взяти під контроль свободу слова, бажання зарегулювати медіа так, щоб залишились лише ті, які зручні владі. Регулярно і часом "випадково" плутали і приписували норми закону про дезінформацію, який розроблявся Мінкультури.

Насправді ж наш план був запропонувати для індустрії проєкт закону, який ми готові обговорювати і обговорюємо. Ми мали цілу серію зустрічей з представниками індустрії, де отримали конструктивний фідбек.

Зараз створюємо зведену таблицю, яку приймаємо до розгляду і готові будемо, як автори закону, запропонувати в якості поправок до другого читання. Таких поправок вже назбиралося кілька десятків.

Обговорюємо закон з європейськими колегами та експертами.

Найчастіше ми чуємо коментарі по двох блоках питань, які пов'язані з регуляцією онлайн-медіа та повноваженнями Нацради.

Читайте також:

Опубліковано текст законопроєкту "слуг народу" про медіа

Тюрма, мільйонні штрафи та "знак якості". Як влада хоче контролювати ЗМІ

Закон про несвободу слова

Про кожен з них детальніше далі. Але єдине принципове питання, в якому звинувачують більшість членів комітету – заборона на діяльність російських ЗМІ на території України.

Ми хочемо закцентувати увагу на тому, що в міжнародних організаціях існують різні точки зору, в тому числі на те, як нам варто владнати наш конфлікт з Росією.

Озвучують позиції, що на поступки має піти України, а не Росія. Таким чином деякі наші європейські колеги хочуть налагодити стосунки з агресором, в тому числі за рахунок наших національних інтересів.

За останні три дні померло 3 захисники країни і більше 20 отримало поранення. Щодня Росія своїми діями знову і знову доводить, що вона не зацікавлена в мирі на паритетних засадах і умовах взаємоприйнятного компромісу.

Тому відповідь у нас проста – коли Донбас і Крим повернеться в Україну, коли там будуть українські ЗМІ, ми будемо готові поговорити з Росією. До того моменту – це єдине питання, яке не підлягає обговоренню.

Читайте також:

Проти фейків чи свободи слова? Як влада закручує гайки медіа

Законодавче забезпечення свободи слова чи додаткові важелі державного контролю?

Штрафи і втрата ліцензії за два дні: головне про закон про медіа від Ткаченка

Щодо основних зауважень.

1. Регуляція онлайн-медіа

Ніхто раніше в Україні не регулював інтернет. Та розповсюдження інформації в онлайні з кожним роком набуває все більшого охоплення і стає основним джерелом для більшості людей.

Тому не реагувати на виклики, які існують в цій площині, ми не можемо. І маємо встановлювати правила і регулювання для онлайн-медіа в тому числі. Або ж і далі житимемо з фейками.

Тим не менше в робочій групі ми напрацювали зміни, які значно спрощують регулювання онлайн-медіа у порівнянні з першою редакцією проєкту. Їхня діяльність регулюватиметься мінімально, з добровільною повідомчою реєстрацією. Тобто ті, хто не захоче отримувати статус медіа, спокійно працюватимуть далі, як і раніше.

Також відмовились від обов'язкової реєстрації таких платформ, як Netflix та соціальних мереж. Щодо останніх акцент буде зроблено на напрацювання спільних політик національного регулятора та власників/адміністрацій мереж.

Єдине, в чому онлайн-медіа будуть прирівняні з "традиційними" медіа – це дотримуватись вимог до контенту, які визначатимуться законом про медіа та органом співрегулювання.

Загалом, в цій частині ми намагаємось закласти мотиваційну складову для реєстрації і отримання онлайн-медіа офіційного статусу.

Адже, маючи цей статус, вони отримають можливість брати участь в органі спільного регулювання, повноцінний захист професійної діяльності журналістів та операторів, який передбачено кримінальним кодексом, можливість акредитації в органах влади та доступу на відкриті заходи органів влади, брати участь в тендерах на висвітлення діяльності органів влади та місцевого самоврядування тощо.

Також, маючи статус медіа, журналіст зможе значно легше захищатись в судах від позовів про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди та в кримінальних справах, коли журналістів намагаються допитувати, як свідків або закидають втручання в приватне життя.

Ми вирішили в основному відкласти це питання до подальших змін, оскільки саме зараз в країнах Європи розробляється нове законодавство в цій сфері. Тому будемо з європейськими колегами рухатися разом.

2. Повноваження Національної Ради

Нацрада і надалі виконуватиме роль регулятора.

Деякі функції розширюються лише тому, що регуляція розповсюджуватиметься на всі медіа.

Ті заходи впливу, які застосовувались раніше для регулювання телебачення та радіо – попередження, штрафи, судові позови за грубі порушення – будуть розповсюджуватись на всі медіа. Немає жодних новацій в інструментах впливу для тих, хто порушує встановлені законом норми.

Єдине, що з'являється, це норми, пов'язані з необхідністю протистояти агресії на інформаційному фронті.

Ми виходимо з того, що Нацрада – це конституційний орган. Він більше підходить для регулювання, ніж держава.

І взагалі, ми проти того, щоб держава в особі виконавчої влади мала можливість регулювати і контролювати роботу медіа.

Ми за те, щоб це був колегіальний, відкритий, незалежний орган. А процедуру відбору членів Нацради ми зробимо більш прозорою, відкритою і конкурентною.

Наголошу, що в законі головний камертон для нас – якщо стоїть питання між регуляцією і свободою слова, ми обираємо свободу слова.

І наше основне прагнення – встановлення саморегулювання на ринку медіа.

Закон про медіа дозволить створити прогнозовані та рівні умови для розвилку всіх медіа та стане платформою до подальших змін, які ми будемо робити спільно з європейськими колегами.

Для діалогу ми завжди відкриті.

Олександр Ткаченко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.