"Фактор Януковича": как власть возвращает нас в прошлое

"Тому що послідовні" – саме так можна описати сьогодні українську владу. Бо пропрезидентська більшість, впевнено набираючи швидкості, послідовно, крок за кроком, повертає нас у часи Януковича. 

Сьогодні завдяки законам, які дозволяють легко й без серйозного обґрунтування звільняти держслужбовців, з ключових посад прибирають професійних та ефективних людей. 

Прибирають через те, що вони незручні для влади та не виконують кожну забаганку президента та його команди. 

І роблять це за допомогою законів, які приймались "під хороших людей", щоб їм було легше проводити звільнення корупціонерів – без надмірних бюрократичних процедур.

Цей процес насправді розпочався ще восени минулого року. 

Тоді парламент ухвалив кілька законів, які фактично сконцентрували владу в руках президента. 

І ще тоді ми питали – навіщо це робити? Нам казали: щоб очищати владу від корупціонерів. 

Останній тиждень показав: закони "під хороших людей" можуть і будуть використані проти них самих.

Ми у "Голосі", приймаючи рішення, використовуємо простий метод перевірки, який називаємо "фактор Януковича".  

Визначаючись, підтримувати нам певні законодавчі ініціативи чи виступати проти, ми запитуємо себе: яке у цій ситуації ми прийняли би рішення, якби зараз президентом був Віктор Федорович? 

Це дуже допомагає зберігати правильні орієнтири і цінності та пам'ятати, для чого наша країна пройшла складний і болісний шлях Революції Гідності.  

На жаль, нинішня влада цим інструментом не користується. Яскраві приклади цього ми спостерігаємо останнім часом.

Нещодавно Верховна Рада, купол якої сьогодні сміливо можна фарбувати у зелений колір, ухвалила закон про так зване перезавантаження влади. 

Слуги народу наполягали на тому, що цей закон, який спростив процедуру звільнення держслужбовців, допоможе очистити владу від корупціонерів та інших недобросовісних людей. 

Ми тоді виступали проти і попереджали: не робіть цього, бо саме цей закон можна буде легко використовувати, аби позбавлятися "незручних" держслужбовців. 

За іронією долі, саме завдяки цьому закону звільнили його автора – тепер вже колишнього очільника Національного агентства з питань державної служби Олександра Стародубцева.

Без жодних проблем, ігноруючи протести й застереження, парламент проголосував за відставку генерального прокурора Руслана Рябошапки. 

Так, він не ідеальний і до його роботи є дуже багато питань (чого варта одна тільки історія із обміном "беркутівців"). Але за нього зсунулися з мертвої точки кілька гучних справ. І за нього склад Офісу генпрокурора був очищений більше, ніж вполовину – майже 60% старих кадрів не змогли пройти переатестацію і були звільнені. Щоправда, заради цього теж змінювали закон – щоб було легше звільняти. 

І цей закон лишається чинним, тепер ним буде користуватись новий генпрокурор. Хто це буде і якою буде його мета – зараз ніхто сказати не може. Але усім "слугам народу" варто подумати, хто скористається з законів, за які вони голосують. 

Ми також виступали проти закону про ГПУ – він надав генеральному прокуророві фантастичних, майже необмежених повноважень. Тоді "Голос" знову ж таки попереджав: це дуже небезпечне рішення, бо потужна зброя, потрапивши до рук "поганим людям", може наробити багато лиха. 

І зараз нам залишається тільки вигадувати, хто обійме посаду, з якої звільнили Руслана Рябошапку, і до чиїх рук потраплять суперегройські сили, якими забезпечила генерального прокурора провладна більшість. 

І на жаль, зважаючи на тенденції, для оптимізму немає жодного підґрунтя. 

Саме тому не можна писати закони під конкретну людину, навіть під "хорошу". Бо "хороші люди" легко змінюються на корупціонерів, а закони – лишаються. 

Закони треба писати такі, які допоможуть країні пережити і Януковича, і Порошенка, і Зеленського. 

Інна Совсун, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.