Как у Бога за пазухой. Верховный суд нивелирует электронное декларирование

ВСУ нещодавно вдруге ухвалив рішення, яке ставить під загрозу один з найголовніших методів протидії корупції – електронне декларування. В України вже є досвід зірвання реформи поліції через "служителів Феміди", невже на черзі новий зрив?

Електронне декларування вводилося в Україні зі страшенним скрипом та опором з боку чиновників. Навіть після ухвалення закону і депутати, і власне колишні члени НАЗК всіляко намагалися зірвати запуск системи електронного декларування – непомітними правками до проєктів та ненаданням системі відповідного захисту. 

Коли нововведення нарешті запрацювало, чиновникам довелося замість паперових декларацій від руки заповнювати електронні документи з визначеними розділами, які показували повну картину статків. 

Робилося це з особливою ретельністю – на світло вилізли коштовні колекції марок та елітних вин, а хтось мав у розпорядженні цілу церкву і навіть мощі. Що вже й казати за 40-мільйонні рахунки одного з українських мерів. 

Така відповідальність перед законом – зовсім не випадкова: у Кримінальному кодексі якраз з'явилася нова стаття, яка передбачила позбавлення волі до двох років за недостовірне декларування або ж умисне неподання документу.

Усе ж окремі кадри знайшли спосіб, як пролізти повз закон. І дорога привела їх до Верховного суду. 

Цього січня саме ця інституція дозволила уникнути електронного декларування інспекторці уманської податкової. Раніше вона свідомо відмовилася отримати електронний цифровий підпис, який необхідний для цієї процедури. Пояснила релігійними переконаннями. 

І хоча декларацію інспекторка все ж подала, та зробила це в паперовому вигляді – що прямо забороняє закон, визнаючи лише електронний варіант. Цілком очікувано, після таких вилянь працівниця податкової опинилася на лаві підсудних в Монастирищенському суді.

Оскільки свідоме неподання е-декларації є кримінальним правопорушенням (чорним по білому це вписано у відповідному кодексі), рішення місцевої судді Даниїли Чорненької у цій справі було цілком передбачуваним: працівницю податкової визнали винною.

Вона встановила, що інспекторка насправді мала можливість отримати ЕЦП в альтернативний спосіб без порушень її прав як вірянки – втім чомусь не зробила цього. До слова, нині ця суддя очолює апеляційну палату Вищого антикорупційного суду.

Податківиця не здалася й пішла до Апеляційного суду Черкаської області, який раптово спрацював на її користь. Тож вирок було скасовано, з чим нещодавно, власне, і погодився Верховний суд. 

Висновок цих суддів насправді є доволі дивним: з якогось дива вони прийняли доводи про подання паперової декларації, яка не передбачена законом, однак заплющили очі на те, що податківиця проігнорувала інші законні можливості подання е-декларації, зазначені у вироку.

Тут треба сказати, що чудує ВСУ вже не вперше: у вересні минулого року він залишив чинним рішення апеляційного суду, яке скасувало обвинувальний вирок щодо інспектора поліції з Дніпра за неподання декларації перед звільненням з посади. Мотивували служителі Феміди це так: прокурор не надав доказів того, що експоліцейський знав про свій обов'язок подати декларацію у день звільнення. 

І справді, звідки офіцеру, який щорічно подавав електронну декларацію і здавав тест на знання законодавства, знати, що він мусить виконати цей самий закон і подати декларацію перед звільненням? Це ж так "неочевидно".

Зовсім інакше у подібній справі натомість зреагували у Вищому антикорсуді. Там наприкінці жовтня минулого року ухвалили обвинувальний вирок за неподання декларації щодо екссудді апеляційного суду Дніпропетровської області. На лаві підсудних опинилася Надія Посунся, яка свідомо не подала декілька річних декларацій за 2015-2018 роки, а також декларацію перед звільненням.

Ексслужителька Феміди, як і уманська інспекторка, хотіла подати паперові декларації. Тільки на заваді стали не релігійні вірування, а недовіра до захищеності електронного підпису. Посунся, мовляв, розпереживалася через свої дані. Втім, у ВАКС таки визнали ексуддю винною, призначивши 51 тисячу гривень штрафу – як того і вимагає закон. 

Що ж стосується Верховного суду, то він уже вдруге стає інструментом, який зводить нанівець велику частину антикорупційної реформи – реформи, яку з величезними зусиллями впроваджували в Україні для ефективного попередження злочинів чиновників. 

Важливо, що саме Верховний суд у фіналі даватиме свій вердикт у справах Вищого антикорупційного суду. А це означає, що з такими підходами під загрозою може опинитися не лише електронне декларування, а й роки роботи усіх антикорупційних інституцій.

Олена Щербан, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.