Новая стратегия развития гражданского общества: как избежать ошибок

У цьому році завершується період реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки.

За роки, що минули після Революції Гідності, величезне піднесення активної частини українського суспільства трансформувалося у двох напрямках: з одного боку – у героїчний опір агресії і кардинальне оновлення української армії, з іншого – це піднесення змінилося гірким розчаруванням в тих, кому повірили і хто не виправдав сподівань.

Зокрема, останніми роками дедалі більше поглиблювалась відстань між владою і громадянським суспільством, яке минула влада спочатку ігнорувала, а потім розпочала з ним боротьбу на знищення.

З 2017 року розрив між громадянським суспільством та центральною владою особливо посилився – через введення електронних декларацій для антикорупційних громадських організацій (ОГС) та через відсутність системної співпраці між громадянським суспільством та керівництвом держави.

Що ж зараз? Президентські вибори у квітні 2019 року та парламентські вибори в липні 2019 року призвели до повного перезавантаження політичної системи в Україні. Знов надії і знов піднесення…

В умовах, коли нова влада перебрала на себе ініціативу суспільних змін, довіра до антикорупційних громадських організацій щодо просування реформ знизилася з 24% у 2018 році до 9% у 2019 році.

Нова влада декларує наміри забезпечити реалізацію в Україні справжнього народовладдя. Представники держави обіцяють, що після затвердження основної частини законодавчої бази, яка була розроблена у 2019 році, з'явиться нове вікно можливостей для ОГС брати участь у формуванні державної політики.

Якщо це бажання щире, то настав час оновити стосунки між державою і громадянським суспільством через належну державну політику.

За цих умов потребує оновлення і сама Нацстратегія, і механізм її реалізації.

З цього приводу виникає бажання означити наявні проблеми та висловити пропозиції щодо їхнього розв'язання. Аби врахувати і не повторювати помилок.

Ці пропозиції базуються на:

• власному досвіді роботи у координаційних радах з питань розвитку громадянського суспільства, створених у 2012 та 2016 роках при президентові України,
• а також на результатах громадського моніторингу реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства. Його у 2017-2018 роках здійснила коаліція громадських організацій на чолі з Асоціацією сприяння самоорганізації населення.

Проблеми та пропозиції

Проблема 1. З національного рівня неможливо розвивати на місцях відносини між людьми, між людьми і владою, які власне і складають основу громадянського суспільства. Причому в кожному регіоні і кожній громаді – своя специфіка і свої можливості, які треба максимально враховувати.

Пропозиція 1. У процеси формування та реалізації Національної стратегії слід максимально включити регіональний і місцевий рівні.

Для цього поряд із національною Координаційною радою сприяння розвитку громадянського суспільства мають діяти і регіональні коордради на основі затвердженого Кабміном Типового (модельного) Положення.

У ньому мають бути деталізовані питання формування регіональної Коордради, організації її діяльності та взаємодії з національною Коордрадою, Громадськими радами, іншими консультативно-дорадчими органами та ОГС.

Проблема 2. Протягом останніх років стались зміни у підрозділах обласних та районних держадміністрацій, які професійно займались комунікаціями з громадськістю та питаннями внутрішньої політики, зокрема безпосередньо працювали над реалізацією державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства. Більшість з них були поглинуті інформаційними службами.

У підсумку сьогодні на 10 службовців, які займаються ПР-діяльністю органу влади, десь лише один займається комунікацією з громадськістю. Виходить, що влада "присунула до людей динаміки, замість того, щоб присунути мікрофони".

Пропозиція 2. Органам виконавчої влади треба переглянути штатні структури ОДА та КМДА, відповідальні за реалізацію Нацстратегії, і укріпити кадрами їхню комунікаційну складову.

Варто запровадити інститут відповідальних за комунікацію у кожному профільному підрозділі ОДА та КМДА, які би під методичним керівництвом відповідних підрозділів по комунікаціях організовували консультації із зацікавленими сторонами та вибудовували системну співпрацю з відповідними інститутами громадянського суспільства.

Проблема 3. Брак комунікації із зацікавленими сторонами, який мав місце на початку діяльності нової влади. А також відсутність завдання сприяти розвитку громадянського суспільства серед пріоритетів нового уряду. Це не може не викликати стурбованості щодо перспектив державної політики у цій ключовій сфері.

Пропозиція 3. Президенту, Кабінету міністрів та відповідним комітетам Верховної Ради пропонується активно підтримати процес формування оновленої Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства, який вже розпочато за ініціативою провідних ОГС.

Керівництву держави варто чітко визначити орган державної влади, відповідальний за публічне формування та регулярний моніторинг реалізації Нацстратегії.

Громадянському суспільству не треба підміняти державу в суспільстві. У громадянського суспільства є завдання навіть важливіше: змусити державу бути справедливою та ефективною.

Крім того, громадянське суспільство ще й захищає державу від неї самої, від її авторитарних інстинктів.

Але демократія існує лише там, де більшість людей здатні не тільки її захищати, а й водночас їй підпорядковуватися. Бути вільною людиною означає насамперед брати на себе відповідальність.

Якщо Україна претендує бути демократичною державою, вона має реалізовувати європейську формулу "єдність у багатоманітті". Тож будуймо країну розмаїтостей, які шанують одна одну і вчаться співпрацювати.

Виклики, що постають перед суспільством, стають дедалі складнішими і потребують комплексних і часто нестандартних відповідей.

Успішними за цих умов будуть ті громадські ініціативи, які:

• спираються на загальнолюдські цінності,
• працюють на довгострокові позитивні зміни,
• генерують нові ідеї,
• залучають різні ресурси,
• вміють комунікувати та будувати мережі
• та при цьому активно навчаються.

Головний виклик 2020 року в тому, що зараз відсутня зрозуміла стратегія розвитку країни. Під питанням залишається можливість взаємодії органів публічної влади з організаціями громадянського суспільства та невідомі напрямки цієї взаємодії.

Варто також прислухатись до експертів, які кажуть, що скоро нам доведеться працювати з розчарованим суспільством, чиї сподівання на краще не справдились.

За цих умов наше ключове завдання – об'єднуватися і об'єднувати, спонукати до позитивних дій, збільшувати інтелектуальний потенціал суспільства, допомогти державі позбутися хибних звичок і побудувати нову державу з урахуванням кращого світового досвіду.

Андрій Крупник, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.