Сценарии для Коломойского

Усі ми з нетерпінням чекаємо 9 грудня. І гадаємо, що буде у фінальному документі, і як це нам усім "аукнеться".

Тому усі інші анонсовані події найближчого майбутнього для нас у тіні цієї, головної події. А шкода. 19 грудня безпеку та імідж України чекає не менш важливе і складне випробування, ніж 9 грудня.

У цей день відбудеться засідання суду, де може бути ухвалене рішення, що скасує акт націоналізації "ПриватБанку". Простіше кажучи, можуть повернути цей актив Коломойському. Або сплатити за нього відкупні.

Звичайно, серйозні спеціалісти скажуть, що це буде тільки початком судової тяганини. Це справа на рік. Але. Імідж України постраждає вже цього дня. Подальша співпраця з МВФ стане для нас навіть з примарної – неможливою.

Пролог

Виборчим міфом №1 президентських виборів був міф про те, що саме бажання Ігоря Валерійовича помститися за відібраний банк і привело до влади Зеленського. А нинішній президент – лише чудовий льодоруб в руках Коломойського, занесений над Державою.

Любителям конспірологічних теорій як експерт, який вирахував прихід Зе до влади, скажу от що. Якщо таким і був початковий задум злого генія української політики, то усі бажання такого типу розбиваються об "житєйські скелі".

Зеленський, безумовно, став суб'єктом влади і намагається сам приймати рішення. З іншого боку, ми маємо біля керма Держави людину з компетенціями Буратіно. Але ж і бажаючих потриматися за нитки – більше, ніж тільки умовний Карабас.

Як би комусь не хотілося, Україна не є наддержавою. І вплив на прийняття рішень тут має багато хто.

І ті ж МВФ, і сім посольств як ключові наші союзники ставлять умови: або інтереси держави, або зацікавленості друга, вчителя і колишнього бізнес-партнера. А це розтяжка.

Крім цього є політичні опоненти, які будуть раді електоральним втратам тріумфатора.

А ще є інститут експертів, які нудять про "не як хочеться, а як треба".

А ще є громадські активісти.

А ще ж є інші олігархи, які готові "допомогти". І яких влаштовує лише рівнонаближеність усіх до центру прийняття рішень.

І є явні і таємні агенти Кремля. І неявні теж щось радять. Не тільки про мир. А і про відносини зі старим другом.

Але, буквально усі – проти дружби президента і олігарха.

І та частина оточення президента, яка зайшла не з "дружнього" ходу й осіла в уряді та парламенті – будують свою гру. В оточенні Коломойського з подачі Дубінського усіх цих младореформаторів уже охрестили "соросятами".

Здавалося б усе і усі – проти того, щоб Ігор Валерійович отримав свою частину прибутку від перемоги. І головне – свій тріумф.

Так, останнім часом здається, що Ігор Валерійович став трішки сентиментальним. Це навіть видно по результатах деяких ігор баскетбольного чемпіонату. Взагалі, останні роки він ще більше полюбив публічність. Причому особливо він любить свою роль головного Карабаса українського політичного театру. Завдяки йому хуцпа стала реальністю української політики.

Хуцпа – це нахабство за межами. Це коли судять чувака за вбивство батьків, а він просить суддю помилувати його на тій підставі, що він сирота. Або коли власник спочатку виводить з держави 5,5 млрд доларів, а потім просить повернути гроші, бо процедура націоналізації була виписана неправильно.

Але останнім часом він не стримує емоцій, що у політиці не є перевагою. Перебір стало видно тоді, коли не просто згорів будинок Гонтаревої, а про це став співати хор Верьовки, щоб підсилити радість від помсти власника телеканалу 1+1. І були послані у далечінь міністри, які засумнівалися в адекватності такого розвитку сюжету.

Позиція МВФ у цій ситуації проста, чітка і зрозуміла: співпраці не буде, якщо українська Феміда буде підглядати у бік Коломойського. І додаткова умова: Смолій (нинішній голова НБУ) зберігає посаду і уособлює незалежність банківського сектору. А то, не дай боже, працевлаштують на цю посаду бухгалтера з Кварталу.

Уточнюємо. Ніхто не сумнівається, хто винуватий у тому, що сталося з "ПриватБанком". І рішення суду на користь Коломойського буде лише свідчити проти системи правосуддя в Україні й інвестиційного клімату.

Читайте також:

Чотири війни Коломойського. Як олігарх повертає свій вплив

Коломойський двічі програє у справі Приватбанку. Що це означає?

Сюжетні лінії

Ігор Валерійович має кредо, що викликає повагу (як у Портоса): "Я б'юся тому, що я б'юся". Скоріше партія Вакарчука здасться без бою, аніж невтомний борець за грошові знаки пан Коломойський.

Тому після перемоги Зеленського неминучими стали позови до "найсправедливішого у світі" українського суду. Зрозуміло, що усе це має супроводжуватися веселою інформаційною атакою.

Основна артилерія – переформований "Квартал" і Дубінський. Плюс сам Ігор Валерійович, який пропонує цікавезні геополітичні шахові етюди. З останніх: пропозиція розвернутися від Заходу до Росії на 180 градусів за 100 мільярдів.

Це, знову ж таки, заяви, у яких Коломойський сам себе демонізує. І змушує говорити про себе увесь світ. Адже ніхто не знає, який його вплив на Зеленського насправді. А Ігор Валерійович поводиться, як фотограф, який фотографував з-за лаштунків процес гри на роялі без рук Володимиром Олександровичем.

Ще в жовтні нардепи Олександр Дубінський та Андрій Деркач зареєстрували проєкт постанови Верховної Ради про утворення Тимчасової слідчої комісії ВРУ для розслідування фактів міжнародної корупції за участі вищих посадових осіб держави, пов'язаних з діяльністю НБУ та Мінфіну.

Воно ніби і потрібно, але чому під пильним оком лише фінансово-банківський сектор, а не, скажімо, митниця, кошти дорожнього фонду, Держфонду регіонального розвитку? Там все вже "нормас"? Чи просто тут упереджене ставлення?

Головні герої визначені. Сюжетні лінії – на будь-який смак. Де б ви не були, вас дістане інформація про те, що головні корупціонери країни працюють у Нацбанку.

Хочете – дивитеся Дубінського і його арії. Хочете – дивитеся "Квартал" з хором Верьовки. Хочете – і бачите величезні акції обманутих вкладників (схожих на бомжів) під НБУ.

Картинка дістане вас всюди. Головне у цій невибагливій технології – повторюваність.

І у вашій уяві закріплюється образ найкорумпованішого сектору в державі. І демонізація колишньої і нинішнього очільників: Гонтаревої та Смолія.

Зрозуміло, що інтрига буде закручуватися до самого дедлайну 19-го грудня.

На кону – головний приз сезону. І ми побачимо розвиток старих сюжетних ліній і (можливо) появу нових.

Замість епілогу

І все ж, у цього майже детективного роману буде кінець. І у багатьох сверблять мізки – спробувати вгадати розв'язку.

Тож версії наступні.

Дуже малоймовірна.

Суд виграє Коломойський. Анонсований закон про неповернення банку не приймається. Або йому повертають не банк, а компенсацію. Тоді – розрив дружніх відносин із західними союзниками. Тихий дрейф у бік Москви. Білорусизація України. Уряд Гончарука після нового року відправляється у відставку. Це ніяк не стримує падіння рейтингу Зеленського. Лукашенко аплодує і каже: "Зер гут, Вольдемар!". І цей треш неминуче закінчується кривавим Майданом.

Малоймовірна.

Ігор Валерійович суд програє. Емоції беруть гору і він починає "повстання". "Плюси" переорієнтовуються і люто мочать усе, пов'язане з президентом. Дістається компромат. Дубінський створює власну партію і переходить в опозицію.

У відповідь Зеленський націоналізує телеканал і дає усім порвати Ігоря Валерійовича. Весь світ аплодує і каже: "Зер гут, Вольдемар!". Та все ж, рейтинг Зеленського тихо просідає, але Зе досиджує весь термін.

Ймовірна.

Коломойський суд програє. Але збирає волю в кулак і задовольняється Центренерго, ринком нафтопродуктів та іншими ніштячками. Як кажуть, йому дозволяють трошки шить.

Дубінський тихо тролить соросят, все одно з часом створює власну партію і потрошку шкодить Зе!команді. "Плюси" стають зразком журналістських стандартів.

Ігор Валерійович чекає падіння рейтингу Зе і росту рейтингів Дубінського. Курить на березі і жде свого часу. Але все ж втрачає почесне звання Магістра ляльководів.

МВФ, союзники та українці перестають лякатись його апокаліптичних заяв. Все, що він говорить – це десь рівень Юзіка на переговорах з мєнтами у Кривому Розі.

Карабас стає рядовим олігархом. Разом з іншими він потрошку скуповує "слуг" під конкретні голосування чи дії. Рейтинг Зеленського тихо просідає, але він досиджує термін.

Завіса.

P.S.: Але усе це може відбутися 19 грудня у країні, яка пережила 9 грудня. Поїздку Зеленського до Парижу.

Адже усі ми знаємо: Зеленський може поїхати туди на фотосесію і роздати й узяти автографи. А може приїхати завербованим агентом іншої країни. І почути на Банковій запах палених шин і фантастичне полум'я коктейлів.

Віктор Бобиренко, спеціальнео для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.