На местах. Спортивная рыбалка коррупционеров будет продолжаться?

Коли восени 2017-го на зустрічі YES президент Петро Порошенко намагався забалакати ідею створення Вищого антикорупційного суду, його швидко зупинив Джон Керрі. Ексдержсекретар США підкреслив: у країнах розвиненої демократії тому й відсутні подібні інституції, що там кожен суд – антикорупційний.

Риторика нещадної боротьби з корупцією не слабне. Але за браку реальних змін у судовій та правоохоронній системах говорити про істотні зрушення не доводиться.

Розповім дві історії.

Еколог і його тесть

30 липня начальника відділу Управління державного екологічного нагляду в Полтавській області схопили правоохоронці. На отриманні майже 100 тисяч гривень неправомірної вигоди.

Мзду приніс представник Тарасівського цегельного заводу, що в Оржицькому районі – аби екологи припинили блокувати діяльність підприємства.

"Еколога" Вячеслава Заярського затримали під час отримання майже 100 тис. грн

Фото ДБР з сайту "Полтавщина"

Від початку, як це роблять зазвичай, у схемі були задіяні двоє: один "захисник природи" вимагав, другий забирав кошти. Довести вину першого слідство не зуміло.

Запобіжний захід обирав суддя Печерського райсуду Києва: тримання під вартою з альтернативою застави. Її розмір виявився цілком "підйомним" – уже 1 серпня після сплати 153 тис. грн підозрюваний залишив СІЗО.

Виникла загроза для продовження слідства: начальник міг чинити тиск на підлеглих, змовлятися з імовірними подільниками, повідомляти їм, що відомо правоохоронцям, корегувати чи знищувати певні документи. Тому я як слідча суддя ухвалила відсторонити чиновника від посади.

Невдовзі мені на розгляд надійшло ще одне клопотання слідства. На свідків – викривачів корупційного злочину чинився тиск.

На них вийшов колишній заступник начальника обласного управління МВС, а нині основний кінцевий бенефіціарний власник і директор ТОВ "Полтавська юридична компанія", член Української партії честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю (назва то яка!), засновник ГО із кострубатим іменням і тесть недоброчесного еколога.

Витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по Олександру Кобізькому, тестю еколога-хабарника

До речі, затриманий із 1993 по 2015 рік сам служив у органах внутрішніх справ. А його цивільна дружина у чині майора поліції є старшим оперуповноваженим обласного управління поліції.

Олександр Кобізький телефонував керівникам цегельного заводу з різних номерів, потім прибув до Оржиці (дорога в обидва кінці становила понад 300 км). Погрожував застосувати зв'язки, щоб влаштувати підприємству перевірки правоохоронців та різних контролюючих органів. Якщо не хочуть закриття заводу – мусять відмовитися від свідчень.

Звісно, я не повірила запевненням еколога і його адвоката, що зять нічого не знав про дії тестя. Той особисто приїздив до Києва після затримання родича, привозив адвоката, надавав іншу допомогу. Подробиці кримінального провадження, якими Кобізький оперував під час спілкування з представниками заводу, він міг дізнатися лише від підозрюваного.

Я змінила запобіжний захід на тримання під вартою. Заставу було спрямовано в дохід держави. Не минуло й двох тижнів, як це рішення скасувала колегія суддів Полтавського апеляційного суду.

Початкове обвинувачення за ч. 3 ст. 368 Кримінального Кодексу України (одержання службовою особою неправомірної вигоди у великому розмірі, поєднане з її вимаганням) загрожувало екологові позбавленням волі на строк від 5 до 10 років, з конфіскацією майна.

Згодом слідство пом'якшило обвинувачення.

11 листопада Київський райсуд Полтави затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором військової прокуратури та обвинуваченим. Вячеслава Заярського визнано винним у зловживанні впливом, накладено штраф – 25 тис. 500 грн, на 3 роки заборонено обіймати посади в державних органах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Рішення, поміж іншого, суд обґрунтував тим, що обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину та суспільним інтересом у забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження.

Кодекс суддівської етики забороняє мені коментувати ухвалу апеляційного суду і цей вирок. Утім, для порівняння, наведу рішення Вищого антикорупційного суду.

Колегія суддів відмовила у затверджені угоди про визнання винуватості. Адже прокурор САП без належних на те підстав зробив висновок про наявність того самого суспільного інтересу. Відзначив суд і несприйняття та осуд корупційних дій суспільством.

Чому орган досудового розслідування не порушив кримінальне провадження за фактом примушування свідків до відмови від давання свідчень, що становить склад злочину, передбаченого ст. 386 КК України, можна тільки здогадуватися.

Здавалося, Кобізький має радіти: не зазнав переслідування, і зять відбувся легким покаранням. Але ж ні!

Він подав до Вищої ради правосуддя дисциплінарну скаргу. Вимагає покарання за "поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя" та багато чого іншого. Навіть "втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями" мені приписує.

Заморожені активи судового чиновника

14 січня прес-служба ГПУ розповіла, як на хабарі був затриманий заступник начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області.

Ноу-хау Віталія Федька полягало в переховуванні грошей у холодильнику в службовому кабінеті.

Звідти вилучили останній "транш" – 100 тис. із загальних 248 тис. грн "відкату" з підприємця за можливість виконання капітального ремонту одного з судів (15% від суми договору).

Корупційне ноу-хау: заступник начальника Теруправління ДСА України на Полтавщині Віталій Федько переховував гроші в холодильнику

ФОТО: ГПУ

Не дивно, що правоохоронців зацікавили всі ремонти, які здійснювало полтавське ТУ ДСА.

Було відкрите ще одне кримінальне провадження з попередньою кваліфікацією: привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб.

Старша слідча в особливо важливих справах обласного ГУНП двічі виносила постанови про витребування документів.

Начальник ТУ ДСА Іван Клочко відповів: "вважаємо за доцільне утриматися від виконання постанови старшого слідчого". Зажадав ухвалу суду. Проте взаємодіяти зі слідством не став, навіть коли вона з'явилася – почав доводити, що суд нібито зазначив іншого володільця запитуваних документів.

КПК України говорить: якщо ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів не виконується, слідчий суддя має право дозволити проведення обшуку.

3 жовтня я санкціонувала обшук у приміщеннях ТУ ДСА. Для вилучення документів, пов'язаних з укладенням договорів на виконання робіт на об'єктах, належних Державній судовій адміністрації України.

Призначила й проведення судово-економічних експертиз: стосовно поточного ремонту службового приміщення за адресою ТУ ДСА вартістю 143 тис. грн та капремонту в Октябрському райсуді – 2 млн 255 тис.

Безсумнівно, слідство було б ефективнішим, якби необхідні санкції отримувало за межами Полтавщини. Та й довіра до судових рішень у цьому провадженні зросла б. Адже кожен суддя місцевого суду області перебуває в особливих стосунках із теруправлінням ДСА (від якого залежить матеріально-технічне та соціальне забезпечення суддів, починаючи з ремонту кабінетів і судових зал, обслуговування офісної техніки і аж до надання службового житла).

Тоді б не виникали запитання, чому частина суддів Октябрського райсуду не знаходила підстав для задоволення клопотань слідчих, тоді як інші бачили в цьому об'єктивну необхідність.

Проте, як і інші судді, я повинна враховувати думку судів вищих інстанцій. А вона наразі така. На клопотання прокурора Генпрокуратури про направлення кримінального провадження щодо заступника начальника ТУ ДСА Федька за межі Полтавської області колегія суддів Верховного Суду відповіла вказівками:

• незалежність і недоторканність судді гарантують Конституція та закони України,
• вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється,
• втручання у здійснення правосуддя має наслідком кримінальну відповідальність.

Тому справа Федька, якого від посади не відсторонено (!), призначена до розгляду суддею нашого суду.

Начальник ТУ ДСА в Полтавській області Іван Клочко, чия поведінка йде врозріз із вимогами законів України "Про запобігання корупції", "Про державну службу" та Загальними правилами етичної поведінки держслужбовців

Вочевидь, позиція суддів, які відмовляли у проведенні слідчих дій, пана Клочка влаштовувала. На мене ж він пішов у атаку. В дисциплінарній скарзі чиновник переконує Вищу раду правосуддя, що я винесла формальну, невмотивовану, необґрунтовану та незаконну ухвалу. А розгляд клопотань слідчої "був поверхневим і недостатнім".

Вдумаймося, що відбувається: начальник управління судової адміністрації, держслужбовець знехтував вимогами Закону, двічі не виконав постанови слідчої, а потім рішення суду. І тепер домагається покарання неугідної судді.

Відповідальний та принциповий керівник після резонансного затримання свого заступника мав би добиватися відсторонення його від посади на час проведення досудового та судового слідства, ініціювати службові розслідування, максимально сприяти правоохоронцям. Аби уникнути й тіні підозри у власній причетності та заради збереження репутації установи.

Тим часом Державна судова адміністрація довіряє Клочку й Федьку розпоряджання ще більшими коштами.

Є в Полтаві занедбана пам'ятка архітектури – Кадетський корпус. Після ремонту туди планують перевести всі райсуди міста.

Спершу ДСА України збиралося виділити на ремонт будівлі 220 млн. Коли ж голова ДСА Зеновій Холоднюк особисто побував на об'єкті, "на око" округлив вартість робіт до 300 млн.

Із початком підготовчих робіт місцеві журналісти забили на сполох.

Наприклад, вивезення сміття доручено ФОПу з Кременчука (відстань від обласного центру – близько 120 км). Навряд чи ця "логістика" сприятиме економії коштів.

Із 11 по 31 грудня виконуватимуть "попередні роботи з складанням реставраційного завдання". Вартістю майже 260 тис. грн.

Що робити?

Столичних керманичів ДСА поведінка Клочка й Федька, що йде врозріз із вимогами законів України "Про запобігання корупції", "Про державну службу" та Загальними правилами етичної поведінки держслужбовців, не стурбувала.

Залишили байдужою репутаційні втрати й Раду суддів України, котра може викликати "на килим" і голову ДСА, і керівників її територіальних управлінь.

У нагальних планах нових реформаторів не йдеться про чистку судових лав від недоброчесних осіб на рівні першої та апеляційної інстанцій. Ті ж і далі демонструють поблажливе ставлення до корупціонерів.

Угода зі слідством – одна з форм уникнення реального покарання. У голлівудських фільмах бачимо: пом'якшення відповідальності стає можливим за умови викриття інших учасників злочину та підтвердження свідчень у суді.

У нас навпаки: не здаєш нікого і дозволяєш слідству й прокуратурі закрити показники "розслідуваних" злочинів.

Затримано хабарника, а "на виході" маємо зловживання впливом, покарання за яке – незначний штраф, рідше – шахрайство, котре корупційним злочином не вважається.

Законодавець міг би усунути спокусу перекваліфікації, зрівнявши відповідальність за отримання неправомірної вигоди зі зловживанням впливом. Та унеможлививши застосування статті про шахрайство у випадках, коли кошти вимагають посадові особи. Навіть, якщо беруть не для себе.

Бо на принциповість багатьох суддів розраховувати все ще не доводиться.

Лариса Гольник, суддя Октябрського райсуду Полтави, лауреат міжнародної премії Blueprint for Free Speech, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.