Накануне Дня украинской письменности и языка

У Національній бібліотеці України імені Володимира Вернадського два тижні багато люду (не читачів) придивляється. До стільців та столів. До світла. До стелажів. До книг. До підлоги.

Спочатку всі ці люди радилися. Далі меншість повзала під столами. Потім більша меншість дискутувала. Потім були камери і дроти. Далі були телевізійні обличчя і багато камер. З допитливості спитала: а до якої то події студіюють аж настільки головну бібліотеку України? "До Всеукраїнського радіодиктанту!" – почула у відповідь. Ого-го-го!

Та й справді, у найближчу п'ятницю до наукової бібліотеки зійдуться зовсім не науковці. Прийдуть політики. Будуть і міністри. Я б хотіла, щоб і сам Володимир Олександрович також був. То не дивно, адже українська мова заслуговує на пошанування, а у свій День і поготів.

Всеукраїнський радіодиктант читають у День української писемності та мови. У цьому році 9 листопада випадає на суботу, а тому організовують диктант напередодні в п'ятницю – у читальній залі бібліотеки імені Володимира Вернадського 8 листопада об 11 годині зберуться запрошені політики, міністри, журналісти. Відповідальні за організацію радіодиктанту, видно, дуже стараються, щоб такий захід відбувся і щоб усе пішло як по маслу.

А чи готуються аж так посилено пошукувачі, тобто всі, хто має патріотичну жилку і любить Україну до правильно розставленого найменшого розділового знаку у своєму написаному?

До речі, а хто би публічно мав писати диктант в День української писемності та мови?

Закономірно, що кожен в Україні вільний у своєму виборі: писати радіодиктант чи не писати.

Але, як мені видається, свою україномовну грамотність мали би прилюдно продемонструвати всі, хто мусить знати українську мову через професійну зайнятість, і точно ті громадяни України, які виграли, сподіваюсь, чесно конкурс на різні посади й забезпечують від держави всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Що свято 9 листопада особливе – свідчить й активність у цей день високих державних мужів. Зокрема, від президента України, прем'єр-міністра України та очільника головного органу в системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної мовної політики.

Несторів день розпочинається із вітального адреса з нагоди Дня української писемності та мови. Офіційні інтернет-представництва вже о 9.00 за київським часом викладають тепле слово.

А чи грамотне в такий День владне українське слово?

Аналіз минулорічних святкових привітань свідчить про те, що перші особи держави не вміють грамотно звернутися до громадян України.

Зокрема, від Петра Порошенка вітальний адрес містив граматичні помилки (чергування у/в, і/й, використання дієприслівникового звороту), пунктуаційну помилку (тире) в безособовому реченні.

Експрем'єр-міністр України Володимир Гройсман привітав громадян, певно, що України, з Днем української писемності та мови "від імені Уряду та від себе особисто". Найперше, що впадає в око, – це словесне поєднання "сучасна українська мова та її попередники", яке навіть не знаю, як і прокоментувати?! "Папєрєдніки й Азаров" – було, а "сучасна українська мова та попередники" – не було. Ще…

Окрім зазначеного, є в тексті і граматичні помилки на чергування, і Українське радіо варто писати з великої літери. Є і в третьому абзаці друге речення "Ми нарешті впорядковуємо телевізійний та радіопростір, запроваджуючи чіткі правила мовної політики, покликані захистити державну мову" нагромаджене зворотами, де дієприкметниковий краще замінити підрядною частиною. Також впорядковуємо телевізійний (що?), певно, що не телевізійний радіопростір? Напевно, що впорядковуємо теле- і радіопростір?!

Тому краще зазначене речення відтворити як "Ми нарешті впорядковуємо теле- та радіопростір, запроваджуючи чіткі правила мовної політики, які покликані захистити державну мову".

Привітав українців у минулому році і Євген Нищук – голос двох новітніх революцій, ексочільник головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної мовної політики.

До четвертої річниці подій Революції Гідності в Мінкульті був створений Директорат державної мовної політики. Голосно створювався, начебто чесний відбір його Генерального директора та решти було організовано, а з державною мовою чи то в Євгена Миколайовича, чи то Директорату ну зовсім геть!

Текст привітання з нагоди Дня української мови та писемності, під яким і підписався Євген Миколайович, певно, підготував зазначений Директорат, який найперше вирішив себе розхвалити.

Те, що вітальний адрес за своїм призначенням дещо інший документ, ніж звіт про роботу, певно, і в Директораті, і в Мінкульті, забули, і вітальний текст вийшов за розміром масштабний, з різною інформацією, де добре слово загубилося. І з помилками – наочний приклад нинішнім абітурієнтам, як не треба писати.

Найлегше в кожному писаному тексті вирізнити орфографічні помилки. Орфографічна грамотність – це вміння правильно застосовувати графічні засоби для передачі звукового мовлення на письмі, а засобами для такого служать букви, написання слів разом, окремо й з дефісом, знаки переносу й скорочення.

"Це свято традиційно відзначається в день вшанування пам'яті Нестора-літописця.." (З великої літери пишуться власні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Нестор Літописець (літописець тут не прикладка).

Ще одна помилка щодо правильного написання великої літери, допущена у восьмому абзаці "в'язнів Соловецьких таборів.." (відносні прикметники пишемо з малої літери), натомість "Валуєвський циркуляр" як документ таки треба писати з великої літери, а в реченні "…наші воїни боронять українську землю на Сході країни..." слово "Сході" – з малої літери.

Стосовно уживання розділових знаків – то їх непристойно багато: майже в кожному реченні є пунктуаційна помилка! Складається враження, що пунктуацію державні чиновники з міністерства у свій час зовсім не вчили, а розділові знаки у вітальному адресі розставлені, певно, за правилом тицяння: змучився хтось писати без коми чи тире – поставив кому або тире – і далі продовжив писати.

Є в тексті й граматичні та лексичні помилки.

У реченні "Серед різнобарвної палітри державних свят, це свято є даниною одному з найцінніших надбань, створених і залишених нам нашими волелюбними предками..." поєднувати як однорідні "створених та залишених" неправильно, бо створених ким? і залишених кому?

А в реченні "Ми маємо безцінний дар – одну з наймилозвучніших і найкрасивіших мов..." прикметник "милозвучний" не утворює ступенів порівняння, оскільки за будовою складний і за значенням відносний, а тому краще це речення написати як "Ми маємо безцінний дар – одну з милозвучних і найкрасивіших мов...".

Далі у привітанні читаємо про виконану роботу: "Верховною Радою України прийнято за основу в першому читанні законопроект № 5670-д "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Насправді ж Верховною Радою України на той час було прийнято постанову "Про прийняття за основу проекту Закону України про забезпечення функціонування української мови як державної".

А речення про те, що "…українська мова буде надійно захищена законом, як це передбачено ст. 10 Конституції України…", не відповідає Конституції України. Те, що українська мова має бути захищена законом, дійсно передбачено Конституцією України, але не її десятою статтею. "Виключно законами України визначаються порядок застосування мов" – це положення пункту 4 частини першої статті 92 Конституції України.

Ху! Здається, все! Ні! Є ще в першому реченні "Щиро вітаю вас з великим для нашої країни святом – Днем української писемності та мови – одним з найцінніших надбань народу!". Надбання – це про свято? (бо воно), про день (бо він) чи, може, про мову (але ж мова вона)?!

Отакий в Україні Директорат державної мовної політики! Який директорат – така і державна політика! На жаль…

Дбаймо про чистоту державної мови!

Добре, пане президенте, шановний пане прем'єр-міністре, дорогий міністре! Усіх вас я й хочу бачити 8 листопада в залі Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського! До зустрічі!

Надія Князев, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.