Использует ли Зеленский исторический шанс на реформу СБУ: анализ законопроекта спецслужбы

Питання реформи Служби безпеки України назріло давно. Це було одним з передвиборчих гасел як самого Володимира Зеленського на президентських виборах, так і його політсили "Слуга народу" на парламентських. 

Суспільство та бізнес скаржаться на тиск і втручання з боку СБУ, експерти вказують на невластивий функціонал та невизначений статус органу, міжнародні партнери акцентують на невідповідності світовим стандартам. 

Лише уявіть, окрім центрального апарату, регіональних управлінь, військових частин та медичних закладів, СБУ фактично створила для себе окрему державу. У реєстрі юридичних осіб ми знайшли 8 санаторіїв та оздоровчих закладів, заснованих Службою, 7 дитячих садочків, 2 будівельних підприємства, проєктний інститут. Служба має також власну експертну установу та навіть СІЗО.

Надмірний функціонал та ресурс дозволяє посадовцям СБУ втручатися у всі сфери життя суспільства і бізнесу. Проте зараз в Україні унікальна ситуація, коли у провладної політичної сили є всі силові структури. Це нарешті дає реалістичні шанси на зміни в СБУ.

У Службі підготували законопроєкт, який має стати дорожньою картою реформи. Але насправді він бетонує надмірні повноваження СБУ замість їхнього знищення. 

З перших днів роботи нового керівника СБУ Івана Баканова стало показовим його небажання оприлюднювати свою декларацію попри те, що він був бізнесменом.

Вже за Баканова Служба встигла стати об'єктом нових скандалів. Офіційний сайт СБУ переповнений повідомленнями про спійманих хабарників та викриті конвертаційні центри, хоча все це зовсім не те, чим мала би займатися головна спецслужба країни.

ЦПК отримав копію законопроєкту, переданого СБУ до Офіса президента, та проаналізував його.

Все нове – давно забуте старе

У новому законопроєкті Служба з одного боку бере на себе такі ж чіткі завдання, які визначено в законі про Нацбезпеку.

Хоча з іншого боку, поряд з оновленими завданнями законопроєкт визначає функції та повноваження, які явно не властиві спецслужбам. 

Чому СБУ не хоче залишатися без слідства? 

У СБУ пропонують залишити функцію досудового розслідування за Службою. Позбавити її цих функцій рекомендують як експерти, так і міжнародні партнери. Справа в тому, що слідство та контррозвідувальні функції – це абсолютно різні заходи, які мають різну мету. 

Слідство повинно розслідувати і забезпечити притягнення злочинців до відповідальності, контррозвідка – збирати інформацію для аналізу та виявлення загроз державній безпеці, аби такі загрози попередити.

Якщо слідство бореться з одним конкретним наслідком загроз – злочинністю, то контррозвідка повинна попереджати всі загрози держбезпеці. А контррозвідка була і залишається головним завданням служби. 

Однозначно, слідство в СБУ не можна забрати одним помахом руки, але для цього потрібно передбачити конкретні механізми та графік. Для максимального збереження вже наявних справ, їх можна передавати до інших органів досудового розслідування разом зі слідчими.

Проте в законопроєкті цього не передбачено. У ньому навіть не забирають з-під слідства СБУ такі злочини як контрабанду. Більше того, повноваження Служби щодо слідства навіть посилюються.

Є пропозиція, щоб генпрокурор чи його заступник за поданням голови СБУ або його заступника міг передати до служби будь-яку справу, якщо вона загрожує національній безпеці. Наприклад, якщо взяти справи НАБУ, то державній безпеці загрожує кожна друга справа. Це і "Роттердам+", і справа екснардепа Миколи Мартиненка, бо вони пов'язані з енергетикою, чи газова справа Онищенка.

Фактично будь-яку справу можна буде передати в СБУ за критерієм "національної безпеки", а там уже забути про її ґрунтовне розслідування.

Системний аналіз положень законопроєкту приводить до висновку, що СБУ планує зберегти свої повноваження щодо боротьби з організованою злочинністю. Однак боротися зі злочинністю має кожен орган досудового розслідування в межах своєї підслідності і методами кримінального процесу. 

З огляду на це, зараз немає жодної потреби зберігати за СБУ повноваження щодо боротьби з організованою злочинністю, а позбавлення Служби безпеки такого функціоналу може сприяти очищенню інституції. 

Монополізація "прослушки"

У своїй версії законопроєкту Служба намагається підірвати незалежне і автономне функціонування інших правоохоронних органів. Серед повноважень органу бетонується можливість знімати інформацію з каналів зв'язку, тобто здійснення "прослушки" лише через СБУ. 

Служба бажає залишити цю монополію за собою навіть попри те, що поданий і підписаний президентом закон вже дозволив НАБУ та ДБР мати автономне право на прослуховування. Cаме тому в законопроєкті зашили норму, що всі інші закони, прийняті до нього, діють в частині, що йому не суперечить. Грубо кажучи, на прийнятий вже законопроєкт хочуть просто наплювати.

Декларації СБУ поза контролем

Судячи зі змісту законопроєкту, не бажає керівництво Служби подавати відкриті декларації. Також існує пропозиція, щоб саме СБУ погоджувала порядок здійснення всіх можливих антикорупційних заходів контролю щодо її співробітників. 

Це також суперечить вже прийнятому і поданому президентом закону, який чітко визначив, що декларації керівництва СБУ мають бути публічними, а особливості заходів контролю щодо СБУ Національне агентство з питань запобігання корупції має визначати самостійно. Адже існуюча до цього модель погодження з СБУ уже не спрацювала за 3 роки.

Роздутий штат 

Своєрідне рішення проєкт пропонує і для проблеми роздутого штату. З одного боку, пропонують обмежити максимальну чисельність співробітників СБУ з 31 000 до 15 000 осіб з можливістю збільшити граничну чисельність ще на 5 000 осіб під час особливого періоду чи військової агресії. За словами керівника Служби Івана Баканова, зараз в СБУ працює 27 000 осіб.

Однак прикінцеві положення проєкту передбачають, що скорочення буде відбуватися протягом наступних 7 років – до 1 січня 2027 року. Цей підхід пояснюється нібито тим, що вивільнення службовців потребує серйозних видатків через виплати, які передбачені військовослужбовцям у зв'язку зі звільненням. Тому в СБУ планують звільняти по 2 тисячі осіб на рік для економії коштів. 

Водночас проєкт не дає відповіді на питання, за якими критеріями буде проводитися цей процес та чи буде передбачена система очищення від недоброчесних посадовців.

Поряд з цим, очевидно, в СБУ хочуть залишити і дитячі садочки, будівельні підприємства та санаторії, власну експертну установу та СІЗО. Хоча все це вже давно пережитки радянського минулого.

***

Насправді ж внаслідок реформи СБУ має стати класичною спецслужбою, яка б відповідала світовим стандартам, та посилитися інституційно: припинити боротися з корупцією та злочинністю, відмовитися від слідства взагалі та дозволити здійснювати його іншим органам, нарешті відкрити декларації публічних службовців та провести демілітаризацію. Врешті, Служба має перетворитися на надпотужний аналітичний центр, сконцентрований на запобіганні загрозам. 

Справжня спецслужба – це не Служба, про яку згадують у ЗМІ через скандали та хабарі. Це невидиме око держави, про яке мінімально говорять публічно, але завдяки якому держава попереджена та убезпечена. 

Чи відповідатимуть обриси реформи СБУ всім очікуванням і стандартам, зараз вирішують в Офісі президента, адже саме він – суб'єкт законодавчої ініціативи, який має подати відповідний законопроєкт до Ради.

Наступним, ще важчим, етапом буде імплементація, яка точно не відбудеться без ідеологів всередині СБУ. Проте без якісного законопроєкту від президента не варто сподіватися на будь-які зміни взагалі. 

Натомість, варто остерігатися, що в існуючому варіанті тексту Служба уже є монстром з точки зору повноважень і структури, тому будь-який необережний крок може перетворити цього монстра на некерованого.

Олена Щербан, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.