Украинские свидетельства о рождении для младенцев Крыма и Донбасса

Народження – природне явище, на яке не впливає ситуація в Криму та на Донбасі, адже, незважаючи на втрату Україною контролю над цими територіями, там продовжують народжуватись українці. А отже, державі необхідно їх реєструвати.

З моменту тимчасової окупації Криму та початку бойових дій на сході України пройшло більше п'яти років. Ці непрості часи породили чимало наслідків для України та її громадян. Серед них – втрата інформації про дітей, які народилися за ці п'ять років.

На жаль, не існує джерела, яке б допомогло Україні дізнатися точну кількість своїх новонароджених громадян. Дані, що публікують так звані "органи де-факто влади", жодним чином неможливо підтвердити.

Навіть кількість судових рішень про визнання фактів народження не проясняє картину, оскільки спрощена судова процедура діє з початку 2016 року і не враховує дані за 2014-2016 роки.

Більше того, не всі мешканці цих територій реєструють своїх дітей за законодавством України.

За даними з відкритих джерел за першу половину 2019 року, з майже 8000 немовлят, народжених на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей, лише 40% дітей отримали свідоцтва про народження українського зразка.

Щодо Криму та Севастополя показник значно нижчий: з 10 986 народжених лише 15% отримали свідоцтва після звернення до суду.

Чому ж така істотна різниця?

Відповідь проста – через надмірну складність процедури реєстрації.

Для реєстрації народження на цих територіях існує судова процедура.

Спочатку треба прийти до РАЦСу, отримати там відмову у видачі свідоцтва про народження, а вже після цього звертатися із заявою до суду.

Після отримання судового рішення необхідно знову йти до РАЦСу, щоб отримати свідоцтво про народження.

Всі ці дії можуть займати декілька днів чи навіть тижнів і вимагають значних витрат (в тому числі на транспорт та проживання).

Історії людей

Айше

Айше проживала на тимчасово окупованій території Криму, де народила сина у цивільному шлюбі в 2016 році.

"РАЦС" держави-окупанта видав "свідоцтво про народження" на прізвище Айше, не вказавши ім'я батька. Батько написав заяву про визнання батьківства, після чого Айше отримала два "документи": "свідоцтво про визнання батьківства" та нове "свідоцтво про народження" сина, де він записаний з прізвищем батька.

Сім'я вирішила отримати свідоцтво про народження українського зразка та переїхати до Одеси.

Як вимагає процедура, вони звернулися до одеського РАЦСу.

Співробітниця РАЦС, побачивши "документи", прокоментувала, що в законодавстві України є інша процедура для таких випадків. А надто, оскільки у "свідоцтві про народження" вказано, що батьки дитини – громадяни Російської Федерації, на її думку, суд навряд чи розглядатиме їхню заяву, попри те, що Україна не визнає "громадянство РФ", надане "органами" держави-окупанта в Криму.

Мешканці Криму залишаються громадянами України незалежно від того, що зазначено в "документах", виданих окупаційною владою.

Засмучені, але рішуче налаштовані батьки все ж таки вирішили довести справу до кінця. В 2019 році вони подали заяву до Малиновського районного суду в Одесі. Батьки просили суд встановити факт народження їхнього сина та зазначити ім'я батька дитини.

Вивчивши всю історію за три тижні, суддя прийняв рішення про встановлення факту народження дитини в обох батьків, які перебувають у цивільному шлюбі. З цим рішенням щасливі батьки повернулися до РАЦСу для отримання свідоцтва про народження дитини.

Михайло і Ганна

Мешканці Луганська Михайло і Ганна одружилися в 2014 році. Ганна взяла прізвище чоловіка. "Органи де-факто влади" викреслили дівоче прізвище жінки у паспорті-книжечці громадянина України кульковою ручкою. Це зробило паспорт недійсним. Закордонного паспорта у Ганни немає.

Ганна народила дитину у 2015 році. Дитина має "свідоцтво про народження", видане "РАЦСом де-факто влади".

Батьки мріють, щоб вона отримала свідоцтво про народження українського зразка.

Але єдиний шлях – це виїхати на підконтрольну частину Луганської області всією сім'єю.

Із недійсним паспортом до суду звернутися неможливо. А отже, родину очікує ще й процедура "встановлення особи" Ганни. За умови участі трьох свідків, це триватиме пару місяців і вимагатиме значних коштів на оренду квартири та догляд за дитиною. Цих коштів наразі у батьків немає.

А ще час на оформлення паспорта у вигляді ID картки... До моменту, коли дитина нарешті отримає своє свідоцтво про народження, напевно, якраз прийде час і їй оформляти паспорт.

То що ж робити?

Вихід є!

Україна може запровадити адміністративну процедуру реєстрації народження за принципом "Одне вікно – один день".

Тобто послуги з реєстрації народження мають надаватися неподалік від лінії розмежування на сході України та адміністративної межі з Кримом протягом одного дня.

Люди подаватимуть документи, які підтверджують факт народження, так само, як і до суду, але уникаючи додаткових кроків.

Це скоротить час очікування. Це дозволить Україні знати більше про своїх дітей. Це сприятиме укріпленню зв'язків із жителями територій поза урядовим контролем.

Судова процедура має залишатися як механізм вирішення спірних випадків, в яких заявники мають бути звільнені від сплати судового збору.

Авторка висловлює подяку громадській організації "Десяте квітня" за допомогу з підбором історії.

Олена Тишкевич, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.