Прикосновение генпрокурора, или Как снять неприкосновенность, чтобы ее оставить

"Слуги народу" швидко і впевнено стають тими, кого закликали "зробити разом". Зокрема депутатами, які виграють вибори на обіцянках скасувати депутатську недоторканність, але, щойно вмощуються у парламентські крісла, залишають її собі. 

"Слуги" в цьому питанні пішли навіть далі: зробивши демонстративний перший крок до справжнього зняття недоторканності, вони не тільки відмовились робити наступний, а ще й хочуть максимально обмежити перелік тих, хто зможе торкнутися народного депутата. До однієї людини.

Тобто доторканними "слуги" згодні бути тільки для свого – призначеного президентом Зеленським – генерального прокурора.

Жодні їхні попередники, яких треба було "зробити разом", ще ніколи не мали аж такого захисту від правоохоронних органів.

Раніше відкривати провадження і розслідувати ймовірні злочини народних депутатів за дозволом парламенту могли всі правоохоронні органи відповідно до підслідності. Якщо це корупційні злочини – це була справа НАБУ, якщо інші – ДБР. Але "слуги народу" хочуть, щоб розпочати розслідування щодо них міг виключно генпрокурор.

Раніше всі дозволи на будь-які слідчі дії щодо народних депутатів (обшук, прослушка тощо) брали в суді слідчі та прокурори. Але "слуги народу" хочуть, щоб це робив виключно генпрокурор.

Таким чином дуже зручно безперешкодно захищати своїх і тиснути на опонентів: віддавати команду чи домовлятися доведеться лише з однією людиною. Яку, нагадаю, призначає президент і погоджує Верховна Рада, рішення якої узурпувала пропрезидентська монобільшість.

Ось цю нескладну і неймовірно нахабну схему "слуги народу" заклали у законопроєкт №2237 і безсоромно називають "скасуванням недоторканності".

Як виглядатиме "скасована недоторканність", якщо ця пропозиція стане законом? 

Уявіть, що поліція приїжджає на місце злочину: там стоїть народний депутат, весь у крові й з ножем, поряд лежить бездиханне тіло. Гадаєте, тепер поліція зможе затримати народного обранця на місці злочину?

Аж ніяк! Нібито доторканний нардеп лишається недоторканним навіть із закривавленим ножем у руці. До речі, ніж у нього забрати також не можна – тільки попросити покласти, щоб мати право доторкнутися до імовірного знаряддя вбивства.

За баченням "слуг народу", поліція має спочатку провести огляд місця події, знайти понятих, скласти рапорт, а потім – поїхати до генерального прокурора і просити його особисто внести відомості про це в Єдиний реєстр досудових розслідувань. Після цього потрібно буде підготовити підозру та знову просити генпрокурора особисто просити у суду дозвіл на затримання. 

І тільки якщо генпрокурор двічі дасть згоду й особисто виконає потрібні дії, а суд погодить затримання "доторканного" обранця, поліція зможе нарешті затримати імовірного злочинця.

Як гадаєте, він все ще стоятиме з ножем на місці злочину в очікуванні затримання?..

Це – не зняття недоторканності з народних депутатів, а його контрольована профанація. 

Це – зухвале зловживання довірою виборців.

Для справжнього зняття недоторканності потрібно зовсім інше:

• розслідування злочинів народних обранців – аж ніяк не ексклюзивне право генпрокурора: робити це повинні правоохоронні органи відповідно до підслідності;
• якщо народний депутат вчинив насильницький злочин або його дії призвели до смерті людини (наприклад, у "п'яному" ДТП), правоохоронці повинні отримати право затримувати його на місці;
• отримувати дозволи суду на слідчі дії щодо народних депутатів повинні ті прокурори, які ведуть справу, а не призначенець президента.

Ось так має виглядати впровадження справжньої недоторканності, першим кроком до якої було внесення змін у Конституцію. Ось так має виглядати виконання передвиборчої обіцянки "зробити їх разом".

Наостанок хочу звернутися до депутатів монобільшості, які ще пам’ятають передвиборчі обіцянки власної політичної сили. 

Колеги, не бійтеся підтримувати законодавчі ініціативи інших фракцій, якщо вони допомагають вам виконувати обіцяне людям. 

І це не просто критика – ми готові допомогти: підготували і зареєстрували альтернативний законопроєкт, який дозволить зняти недоторканність по-справжньому. 

Краще зняти її, ніж надавати генеральному прокуророві надзвичайні важелі впливу на будь-кого з нас – в тому числі на самих себе.

Олександра Устінова, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.